Рішення № 68030188, 26.07.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/113/17

Справа №235/7072/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

при секретарях Муханової В.В.

за участю представника третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги щодо

предмета спору ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення половини вартості автомобіля, який є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля DAEWOOLANOS, номерний знак НОМЕР_1,2009 року випуску, від 12 травня 2011 року між нею та відповідачем та визнання за нею права власності на зазначений автомобіль.

В грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права власності на частку автомобіля та визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку автомобіля та визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль; вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами об’єднані в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалами Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року та від 25 травня 2017 року до участі в справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та ОСОБА_6.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, - за заявою позивачки було залишено без розгляду.

В обґрунтування уточнених позовних вимог третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 зазначила, що в листопаді 2016 року до неї зателефонувала незнайома особа та попросила надати дозвіл на відчуження автомобіля, який був придбаний її колишнім чоловіком у шлюбі із нею, на що вона відмовила, посилаючись на те, що на вказаний автомобіль накладено арештПокровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів на її користь на утримання дітей, і наявністю у відповідача на теперішній час заборгованості по аліментам в розмірі більше 300000 грн.

Про існування спільно нажитого автомобіля вона дізналась 20 квітня 2016 року з відповіді Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Виходячи з відповіді органів ДАІ автомобіль DAEWOOLANOS, TF69Y3YU, номерний знак НОМЕР_1, був придбаний ними 12 травня 2011 року у шлюбі.

У зв’язку з тим, що спірний автомобіль, який вона оцінює у 100000 грн., був проданий без її згоди, вона просить стягнути зі ОСОБА_5 50000 грн. – половину вартості автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, набутого за час шлюбу.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути за її відсутності.

В судовому засіданні представник третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив справу розглянути за його відсутності за участю його представника ОСОБА_2, врахувати його письмові заперечення проти позову.

В запереченнях проти позову послався на те, що спірний автомобіль був придбаний в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 в кредит на початку 2009 року в віто салоні м. Красноармійська та зареєстрований 23 січня 2009 року МРЕВ м. Красноармійська.

12 травня 2011 року х відома та за згодою ОСОБА_4 він продав зазначений автомобіль ОСОБА_3, передавши їй технічний паспорт на автомобіль та ключі від замка запалювання, а вона передала йому гроші в сумі 57000 грн.

В цей же день ним був погашений кредит в банку, що підтверджується довідкою банківської установи. На погашення кредиту було витрачено приблизно 37000 грн., а інші 20000 грн. залишилися в банківському бюджеті.

Того ж дня 12 травня 2011 року він віддав ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність на право користування та розпорядження автомобілем. Однак вона своєчасно не зняла автомобіль з обліку з його імені, тому і виникла дана справа.

Шлюб між ним та ОСОБА_4 було розірвано за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року, але і після розірвання шлюбу вони проживали разом до 2014 року.

Інформація ОСОБА_4 про те, що про існування спірного автомобіля вона дізналась 20 квітня 2016 року з відповіді Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не відповідає дійсності, оскільки вся їх родина, і ОСОБА_4 в тому числі, користувались автомобілем з 2009 року по день його продажу 12 травня 2011 року.

Представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в запереченнях проти позову, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що тривалий час разом із своїми чоловіком та дочкою ОСОБА_6 копили гроші на придбання автомобілю. 12 травня 2011 року вона купила у ОСОБА_5 автомобіль DAEWOOLANOS, номерний знак НОМЕР_1, за 50000 грн., які передала особисто ОСОБА_5, а той в свою чергу видав їй нотаріально посвідчену довіреність на керування та розпорядження вказаним автомобілем і передав автомобіль, який в подальшому ви- користувався нею та ОСОБА_6 Частину переданих нею грошей ОСОБА_5 в той же день витратив на погашення кредиту, про що банк видав йому довідку. У жовтні 2016 року від працівників ДПС вона дізналась про те, що придбаний нею автомобіль знаходиться під арештом у зв’язку із наявністю боргу у ОСОБА_5 по аліментам перед ОСОБА_4, після чого вона зателефонувала ОСОБА_5 для з’ясування ситуації, що склалася. ОСОБА_5 же висловив мені невдоволення з приводу того, що вона до теперішнього часу не зняла автомобіль з реєстрації та не зареєструвала його на своє ім’я, на що вона повідомила, що раніше не мала на це грошей і до того ж настали важки часи ведення АТО, що також вплинуло на процедуру зняття та постановки нею на облік автомобіля. В березні 2017 року вона в Сервісному центрі вона від імені ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу спірного автомобіля зі своєю дочкою ОСОБА_6, яка не передавала їй гроші за нього, а лише надала гроші, пов’язані з оцінкою автомобіля та постановкою на облік. Зазначена в договорі купівлі-продажу автомобіля ціна продажу є нічим іншим як його оціночною вартістю. Тобто фактично вона купила автомобіль у ОСОБА_5 у 2011 році, а юридично його оформили у 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення проти позову, в яких послалась на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. По-перше, ухвалою суду від 9 березня 2017 року первісну позовну заяву про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля було залишено без розгляду. По-друге, під час видачі довіреності ОСОБА_5 ОСОБА_3 була присутня його дружина ОСОБА_4, про що зазначено у першому абзаці довіреності про наявність в паспорті ОСОБА_5 відмітки про реєстрацію юридичного шлюбу з ОСОБА_9 Також відповідно до п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. По-третє, у додатках до позову ОСОБА_4 знаходиться відповідь ГТУЮ у Донецькій області від 20.04.2016р. про накладення арешту на спірний автомобіль. Однак згідно постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження арешт з майна ОСОБА_5 знято на підставі ст.ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі виданої ОСОБА_3 довіреності вона здійснила продаж вказаного автомобіля. Отже вона не може бути відповідачем по справі, оскільки автомобіль як предмет спору не належав їй особисто, а тільки перебував у її користуванні з правом продажу. На підставі наведеного просила в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, не повідомила про причину неявки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 червня 2005 року по 11 грудня 2012 року, який було розірвано рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 11 грудня 2012 року (а.с.145).

Між подружжям ОСОБА_4 шлюбного договору не укладено.

Обставиною, визнаною сторонами, а тому такою, що відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України не підлягає доказуванню, є те, що автомобіль DAEWOOLANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і до 1 березня 2017 року був зареєстрований 23 січня 2009 року в РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. ст.70 ч.1, 71 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка і рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.19 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. № 11, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках розпорядження майном, шо є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно абз.1, 2 п.30 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

1 березня 2017 року між ОСОБА_5 в особі ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності продавця, та ОСОБА_6 в Територіальному сервісному центрі МВС 1444 РСЦ в Донецьку було укладено договір купівлі-продажу № 1444/2014/351727 автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 86272 грн.

Цього ж числа за заявою ОСОБА_6 спірний автомобіль було перереєстровано на неї на підставі заяви № 113313835 від 01.03.2017р.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 здійснив відчуження автомобіля, який навіть після розірвання шлюбу належить колишньому подружжю ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, проти волі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4, а тому вартість автомобіля, яку ОСОБА_5 отримав внаслідок його продажу ОСОБА_6, має бути врахована судом при поділі автомобіля.

Враховуючи, що ціна спірного автомобіля за договором його купівлі-продажу за домовленістю сторін склала 86272 грн., - підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 43136 грн.

Суд не може погодитись з позицією відповідачів про те, що насправді договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відбувся ще 12 травня 2011 року – в період перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить довіреність ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 на керування та розпорядження належним йому автомобілем та його ж розписка про отримання от ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 57000 грн. з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року № 1388 у редакції постанови КМУ від 23 грудня 2009 року № 1371 затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який є обов’язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. (далі – Порядок).

Згідно п.3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться

територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Надана суду копія довіреності ОСОБА_5 від 12 травня 2011 року, посвідчену приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10, зареєстровану в реєстрі за № 1599, якою він уповноважив ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатися належним йому автомобілем, не може бути взята судом до уваги для підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу автомобіля у період шлюбу ОСОБА_5, так як має іншу правову природу, оскільки відповідно до ч. 3 ст.244 ЦК України є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (а.с.132).

З тих підстав, що в судовому засіданні не було надано належних доказів укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу 12 травня 2011 року, - розписка ОСОБА_5 про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 також не може бути взята судом до уваги для підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу автомобіля у період шлюбу ОСОБА_5 (а.с.9).

Довідка Красноармійського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.05.2011р. № 59/0012-147 про повне погашення кредиту на придбання автомобіля DAEWOO FSJ LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, який належить ОСОБА_5, за думкою суду, підтверджує лише сам факт виконання боржником взятих на себе кредитних зобов’язань перед банківською установою, і не говорить про джерело походження грошових коштів у боржника, а тому не заслуговує на увагу (а.с.131).

Суд не може погодитись з думкою представника відповідача ОСОБА_8 про те, що при оформленні та видачі довіреності ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 була присутня його дружина ОСОБА_4, так як посилання в першому абзаці зазначеної довіреності на наявність в паспорті довірителя відмітки про реєстрацію ним юридичного шлюбу з ОСОБА_9 зовсім не означає про присутність при видачі довіреності самої ОСОБА_4 та її обізнаність про наміри чоловіка розпорядитись належним їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, які становлять половину його вартості, задоволенню не підлягає, так як вона не є суб’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, а виступила особою, яка від імені власника автомобіля ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу транспортного засобу 1 березня 2017 року і не порушувала законних прав та свобод третьої особи із самостійними вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову підлягають присудженню з відповідача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля судом не розглядались і задоволені позовні вимоги складають 86,27%, - підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь третьої особи із самостійними вимогами судовий збір в розмірі 475,52 грн. (86,27% х 551,20 грн. : 100%).

Відповідно до ст.372 ЦК України, ст. ст.61, 69-71 СК України, керуючись ст. ст.15, 60, 88, 213-215ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_5, 23.10.1984р.н., РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_4 половину вартості автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1,2009 року випуску, в сумі 43136 (сорока трьох тисяч ста тридцяти шести) гривень, на відшкодування сплаченого судового збору 475 (чотириста сімдесят п’ять) гривень52 копійки.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення половини вартості автомобіля, який є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені негайно після проголошення судового розгляду 26 липня 2017 року, повний текст рішення суду виготовлений 31 липня 2017 року.

Суддя Г.В. Назаренко