Ухвала суду № 68029332, 24.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 818/311/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Сумській області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить, стягнути з відповідача середній заробіток у зв'язку з затримкою проведення розрахунку при звільненні за період з 11.06.2016 року по день фактичного розрахунку 15.03.2017 року в сумі 36191,20 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 11.06.2016 року по день фактичного розрахунку 15.03.2017 року у розмірі 1477,64 грн, а також 5000 грн - моральної шкоди.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 448,43 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції норм матеріального права, та фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовим рішенням від 23.11.2015 року у справі №818/3572/15 позивача поновлено на посаді завідуючого сектору юридично-правової роботи, персоналу та запобігання корупції відповідача, та стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2562,15 грн, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5394 грн, 1000 грн - відшкодування моральної шкоди.

Судом рішенням від 15.04.2016 року у справі №818/241/16 на користь позивача стягнуто частину надбавки за високі досягнення у праці та виконання важливої роботи за вересень 2015 року в сумі 773, 96 грн. частину індексації за вересень 2015 року у розмірі 244,85 грн, середню заробітну плату за затримку виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року в частині поновлення на посаді за період з 23.11.2015 року до 05.02.2016 року в розмірі 9523,98 грн. вихідну допомогу при звільненні у розмірі 11 857,65 грн.

Відповідачем під час проведення остаточного розрахунку позивачу самостійно нарахований та виплачений середній заробіток в зв'язку з затримкою проведення розрахунку за період з 06.02.2016 року по 10.06.2016 рік в сумі 15557,4 грн.

У відповідності до судового рішення від 28.10.2016 року у справі №818/776/16 стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.02.2016 року по 10.06.2016 рік в сумі 861,66 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 20.01.2016 року по 10.06.2016 рік в сумі 65,25 грн. за період з 05.02.2016 року по 10.06.2016 рік в сумі 3,73 грн.

Виплата вказаних виплат відповідно до судового рішення у справі №818/776/16 відбулась 15.03.2017 року.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зробив висновок про те, що відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем 10.60.2016 року по судовим рішенням щодо стягнення коштів по справі №818/3572/15 та №818/241/16, що підтверджується матеріалами справи та висновком судового рішення від 28.10.2016 року у справі №818/776/16.

Перерахування органом казначейства суми податку з доходів фізичних осіб додаткової 6037,67 грн, не є тією сумою, за виплату якої настає відповідність, що передбачена ст. 117 КЗпП України.

Крім цього, судом першої інстанції зазначено про те, що враховуючи отримання доходу позивачем 12.12.2016 року та 15.03.2017 року підлягає стягненню з відповідача компенсація страти частини доходу (6037,67 грн*6,1% величини приросту споживчих цін) за період з 10.06.2016 року по грудень 2016 року в сумі 368.30 грн і підлягає стягненню сума компенсації витрати частини доходу (861,66 грн*9,3 % величини приросту споживчих цін) за період з 10.06.2016 року по березень 2017 року в сумі 80,13 грн.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди у зв'язку з не зазначенням позивачем в ході судового розгляду в чому саме полягає моральна шкода спричинена діями відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач обґрунтовує свої вимоги виникненням затримки виплати остаточних сум стягнутих судовими рішеннями по справах №818/241/16 у розмірі 4368,09 грн та № 818/3572/16 у сумі 1669,50 грн за період часу з 11.06.2016 року по 15.03.2017 рік.

До суду апеляційної інстанції була надана довідка-розрахунок відповідача відповідно до якого виплати позивачу на виконання судових рішень були здійсненні платіжними дорученнями від 28.12.2015 року №397 та від 03.06.2016 року №147, від 10.06.2016 року №154.

Суми вказані позивачем як отримані невчасно є сумами утриманих податку з доходів фізичних осіб та військового збору з видів нарахуванням присуджених за судовим рішення у справі №818/3572/15 у сумі 1669,58 грн., та у справі №818/241/16 у сумі 4368,09 грн ( довідка - розрахунок від 20.07.2017 року №15-30/10/4452/2017).

Утримання вказаного податку та обов'язкового платежу обумовлено вимогами Податкового кодексу України

Так, п.163.1.1 ст. 163 ПК України каже, що Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

Пунктами 168.1.1, 168.1.2 статті 168 ПК України визначено, що Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Отримання позивачем вказаних сум в подальшому пояснюється безспірним списанням їх Управлінням Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області за заявою позивача від 09.12.2016 року.

В своїй апеляційній скарзі позивач каже про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Крім цього, позивачем зауважується на те, що відповідно до наданих матеріалів справи судових рішень справі №818/3572/15 та у справі №818/241/16 судом не було вирішено питання про здійснення відповідачем відрахувань з присуджених сум податку та військового збору.

Виходячи із аналізу викладених вище норм Податкового кодексу України, колегія суддів не погоджується з даними доводами, вважає що відрахування відповідачем вказаних сум відбулось на виконання вимог чинного законодавства, яке зобов'язує це зробити податкового агента під час нарахування та виплати сум доходу.

Інших доводів апеляційна скарга позивача не містить.

Судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 818/311/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2017 р.