Ухвала суду № 68028720, 27.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2017 р. м. Київ К/800/12206/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Штульман І.В.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління національної поліції у Тернопільській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі,

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Тернопільській області (далі - ГУ НП у Тернопільській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВС України в Тернопільській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Тернопільській області від 6 листопада 2015 року № 323 о/с, яким звільнено його з посади інспектора відділу ДІМ УГБ УМВС з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі пункту 64 підпункту «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів) (далі - Положення № 114) та пунктів 10 і 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII);

- зобов'язати ГУ НП у Тернопільській області поновити його на рівнозначній посаді, яку обіймав під час проходження служби.

Вважав незаконним звільнення з роботи через скорочення штатів, оскільки воно відбулось без врахування рапорту від 5 листопада 2015 року про його намір проходження служби в Національній поліції України та на час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області №323 о/с від 6 листопада 2015 року, яким звільнено майора міліції ОСОБА_4, інспектора відділу ДІМ УГБ УМВС з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України на підставі пункту 64 підпункту «г» Положення № 114 та пунктів 10 і 11 розділу ХІ Закону № 580-VIII. Поновлено на посаді інспектора відділу дільничних інспекторів міліції УГБ УМВС з 6 листопада 2015 року. Постанова в частині поновлення на посаді допущена до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УМВС України в Тернопільській області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну і обґрунтовану. Зазначає, що наказ про звільнення ОСОБА_4 є правомірним, а перебування його у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за приписами пункту 11 розділу ХІ Закону № 580-VIII не є перешкодою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону. Також вказувало на те, що на позивача не розповсюджуються гарантії заборони звільнення з роботи, встановлені приписами частини третьої статті 184 КЗпП України, оскільки такий захист поширюється лише на вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, ким позивач не є.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2006 року ОСОБА_4 прийнято на службу в УМВС України в Тернопільській області згідно з наказом №122 о/с від 6 червня 2006 року, що також підтверджується записом у трудовій книжці.

Наказом УМВС України в Тернопільській області № 160 о/с від 17 липня 2012 року позивача призначено на посаду інспектора відділу дільничних інспекторів міліції УГБ УМВС України.

В подальшому, наказом УМВС України в Тернопільській області № 103 о/с від 6 травня 2014 року йому надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 травня 2014 року по 28 травня 2016 року.

5 листопада 2015 року ОСОБА_4 направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу УМВС України в Тернопільській області рапорт, у якому зазначив, що він бажає в подальшому проходити службу в Національній поліції України.

Проте, листом від 12 листопада 2015 року УМВС України в Тернопільській області № 2/9-35 повідомило позивача про те, що наказом № 323 о/с від 6 листопада 2015 року його звільнено з цієї дати з органів внутрішніх справ за на підставі пункту 64 підпункту «г» Положення № 114 через скорочення штатів. Одночасно проінформовано, що прийняття на службу до поліції осіб рядового і начальницького складу, які звільнилися з органів внутрішніх справ з будь - яких підстав, крім звільнення за переведенням до поліції, буде здійснюватися виключно Головою Національної поліції за клопотанням поліцейських комісій.

Позивач, вважаючи звільнення незаконним звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття наказу про звільнення позивача з посади через скорочення штатів, так як УМВС перебуває в процесі припинення юридичної особи в результаті його ліквідації, на підставі чого наказом МВС України № 1327 від 30 жовтня 2015 року утворено ліквідаційну комісію УМВС в Тернопільській області, а позивачем вчасно не виявлено бажання продовжувати службу в лавах Нацполіції, що підтверджується рапортом заступника начальника управління - начальника відділу ВДІМ УГБ в Тернопільській області підполковника міліції Розпутнія О.В. від 5 листопада 2015 року та довідкою ГУ НП в Тернопільській області №2/15-192 від 15 грудня 2015 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд погодився з тим, що рапорт позивача щодо прийняття його на службу в поліцію отриманий відповідачем поза встановленим пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII строком, у зв'язку з чим вважав, що позивач своєчасно не виявив бажання проходити службу в поліції, однак скасував спірний наказ та з урахуванням частини другої статті 11 КАС України поновив позивача на попередній посаді, виходячи з приписів частини третьої статті 184 КЗпП України. Вказував на те, що гарантії заборони звільнення за аналогією закону відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України поширюються не тільки на жінок, а і на батька дитини, якщо він перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням №114.

Згідно з пунктом 64 «г» Положення №114, за яким звільнено позивача, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

2 липня 2015 року прийнято Закон № 580-VIІI. В розділі ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII зазначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих його положень. Закон опубліковано 6 серпня 2015 року в газеті «Голос України», тому він набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Виходячи з цього, тримісячний строк попередження про майбутнє звільнення через скорочення штатів закінчувався 6 листопада 2015 року.

На підставі пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, за змістом пунктів 9 і 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII однією з необхідних умов для служби в поліції є бажання і згода працівника міліції на проходження такої служби, а для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів протягом трьох місяців з моменту попередження - відмова від проходження служби в поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, скористався своїм альтернативним вибором і до 6 листопада 2015 року виявив бажання проходити службу в Нацполіції шляхом подачі відповідного рапорту від 5 листопада 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600109854095.

Згідно з частиною другою статті 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Суд апеляційної інстанції не врахував наведені норми закону і прийшов до необґрунтованого висновку про невисловлення позивачем у встановлений строк бажання на проходження служби в поліції.

Відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

У зв'язку з цим, апеляційний суд безпідставно послався на статті 179 і 184 КЗпП України, не пояснивши, чому ці норми закону мають пріоритет перед пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, та не з'ясувавши, що мало місце в даному разі - реорганізація чи ліквідація установи.

За правилами статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Штульман І.В.