Ухвала суду № 68028416, 27.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5955/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0001321702 від 30.01.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 1 071 223 грн. 59 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0001291702 від 30.01.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 260 970 грн. 63 коп.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001361702 від 30.01.2015 р., яким застосовано штрафні санкції в розмірі 174 980 грн. 70 коп.; вимоги № Ф-0001351702 від 30.01.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 749 806 грн. 99 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - «Вишгородська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.10.2014 р. по 11.11.2014 р. посадовцями Вишгородської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2357/17-3/НОМЕР_4 від 18.11.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 177, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), ст.ст. 6, 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - «Закон № 2464-VI») наслідок чого занижено: суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 856 978 грн. 87 коп.; податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 1 008 776 грн. 50 коп.; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 1 749 806 грн. 99 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Перевіркою правильності визначення витрат відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтвердженими з даними про суми витрат визначеними за 2013 рік встановлено розбіжність на загальну суму 8 930 435 грн. 35 коп., але згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, на підставі договорів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Продмаркет 2012», акт від 25.06.2014 р. №1502/26-59-22-01/37881509 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Продмаркет 2012» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р., а саме договір від 02.04.2012 р. № ПМ020412/1 на експедиторське обслуговування на загальну суму 2 423 758 грн. 80 коп. (без ПДВ).

Також, позивачем відповідно до виписок банку про рух коштів по розрахунковому рахунку віднесено безпідставно до складу валових витрат придбання запасних частин та автомобільні шини у ТОВ «Брокбудкепітал» на загальну суму 2 569 656 грн. 20 коп. та ТОВ «Шинна Компанія» на суму 49 256 грн. 45 коп., оскільки для перевірки надано лише договори поставки № 02-09/13 від 02.09.2013 р., № 010112-1 від 01.01.2012 р., № НОМЕР_5 від 11.07.2012 р., а інші первинні бухгалтерські та податкові накладні про підтвердження вартості придбаних товарів не надано.

Крім того, за даними акту про результати позапланової невиїзної перевірки №1502/26-59-22-01/37881509 від 25.06.2014 р. ТОВ «Продмаркет 2012» відсутнє за податковою адресою, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій та провадило діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, зокрема формувало податковий кредит за рахунок придбання одних товарів, а податкові зобов'язання - за рахунок продажу інших. Зазначене не дає можливість визначити походження, якісні та кількісні характеристики товарно-матеріальних цінностей.

На думку контролюючого органу наведене призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 5 042 671 грн. 45 коп., завищення податкового кредиту на 1 008 776 грн. 50 коп. та заниження суми єдиного соціального внеску на 1 773 017 грн. 98 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Вишгородською ОДПІ прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0001321702 від 30.01.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 1 071 223 грн. 59 коп., у тому числі 856 978 грн. 87 коп. за основним платежем та 214 244 грн. 72 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0001291702 від 30.01.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 260 970 грн. 63 коп., у тому числі 1 008 776 грн. 50 коп. за основним платежем та 252 194 грн. 13 коп. за штрафними санкціями; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001361702 від 30.01.2015 р., яким застосовано штрафні санкції в розмірі 174 980 грн. 70 коп.; вимогу № Ф-0001351702 від 30.01.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 749 806 грн. 99 коп.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (норми ПК України наведені у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України.

Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 177.4.1 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України, тут та далі норми, що були чинними у період виникнення спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 названої статті ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу витрат віднесено витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

За правилом установленим підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи основними видами діяльності ФОН ОСОБА_2 є діяльність пасажирського наземного транспорту, діяльність вантажного автомобільного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У період спірних правовідносин у власності позивача перебувало 29 вантажних автомобілів.

02.04.2012 р. між ТОВ «Продмаркет 2012» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на експедиторське обслуговування № ПМ020412/1 за умовами якого останній зобов'язався надати послуги по організації перевезення вантажів у міському, приміському й міжміському сполученні відповідно до чинного законодавства України, а товариство - прийняти та оплатити їх.

Згідно договору № НОМЕР_5 від 11.07.2012 р. ТОВ «Шинна компанія» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві автомобільних шин, дисків та інших автомобільних аксесуарів.

За умовами договорів № 010112-1 від 01.01.2012 р., № 010113 від 01.01.2013 р. ТОВ «Брокбудкепітал» зобов'язалось виконати роботи з ремонту та технічного обслуговування автомобілів позивача, а також здійснити поставку запасних частин.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: актів наданих послуг, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, гарантійних талонів, талонів замовника, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за вказаними договорами виконувались у повному обсязі.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_2 наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Твердження відповідача про неможливість визначити походження придбаного позивачем товару з огляду на те, що ТОВ «Продмаркет 2012» формувало податковий кредит за рахунок придбання одних товарів, а податкові зобов'язання - за рахунок продажу інших, обґрунтовано не взято судом до уваги.

ФОП ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажів для ТОВ «Продмаркет 2012», а відтак походження товару не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У період виникнення спірних правовідносин процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначалась Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154 (надалі за текстом - «Інструкція»).

Згідно пункту 6.2 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За змістом пункту 6.3 Інструкції органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи, що позивачем не було допущено заниження оподатковуваного доходу, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для скасування рішення про застування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 01 серпня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.