Постанова № 68028335, 27.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 357/13359/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправною відмову відповідача у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, викладену в листі від 26.09.2016 року № 29/М -596, у проведені виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_3. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління Національної поліції у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, є пенсіонером по інвалідності другої групи.

У період з 15.02.1997 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: в ГУ МВС України в Київській області; з 07.11.2015 року на підставі наказу № 1 о/с від 07.11.2015 року позивача зараховано на службу в Головне управління Національної поліції в Київській області.

З 22.01.2016 року позивача - старшого лейтенанта поліції, інспектора Рокитнянського ВП ГУНП в Київській області, звільнено зі служби в поліції.

Згідно свідоцтва про хворобу № 14/Зв від 15.01.2016 року захворювання ОСОБА_3 пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

А згідно копії довідки МСЕК серії АВ № 0214486, з 16 травня 2016 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, групу інвалідності встановлено на строк до 01 червня 2017 року.

З копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у позивача ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 70 %.

09.09.2016 року позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, додавши до заяви необхідні документи, але листом від 26.09.2016 року № 29/М -596 за результатами розгляду його заяви у виплаті допомоги було відмовлено з посиланням на те, що виплата та призначення одноразової грошової допомоги працівникам поліції проводиться в розмірах, визначених Законом України «Про національну поліцію», особам, які мають право на її отримання відповідно до цього Закону. До Закону України «Про національну поліцію» не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому вирішити питання про призначення позивачу цієї допомоги немає правових підстав (а.с. 13).

Вважаючи таку відмову ГУ НП в Київській області протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 1 р. ІІІ Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.

Разом з тим, згідно пункту 3 розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

За змістом ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога, зокрема в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІII групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», - право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про міліцію», оскільки вони суперечать абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», за змістом якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, позивач, як особа, якій встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок травм отриманих під час виконання службових обов'язків, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до пп. 4 п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 встановлено значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже і Порядок № 4 не заперечує можливості отримання одноразової грошової допомоги при інвалідності з причини травми отриманої під час проходження служби в ОВС.

Згідно пункту 3 розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обґрунтовано звернувся до ГУНП за останнім своїм місцем служби із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно пункту 1 розділу IV «Призначення і виплата ОГД» Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Призначення і виплата ОГД» Порядку № 4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Реформування міліції в Національну поліцію та оновлення у зв'язку із цим законодавчої бази не може бути підставою для відмови у захисті законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач, вступаючи на службу до ОВС і тривалий час виконуючі свої професійні обов'язки, пов'язані з ризиком для життя та здоров'я, мав законне сподівання, що у випадку втрати працездатності на службі та встановлення інвалідності він отримає гарантований Державою соціальний захист, який включає у тому числі й одноразову грошову допомогу в розмірі визначеному Законом України «Про міліцію».

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обрання способу захисту порушених прав позивача, оскільки призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб суперечить правилам, встановленим вказаними вище нормами чинного законодавства України.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що за наслідками розгляду даної справи належить зобов'язати відповідача скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травм отриманих під час виконання службових обов'язків, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги.

Оскільки вказані порушення, що допущені судом першої інстанції не вплинули на правильність вирішення справи по суті, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення суду першої інстанції на підставі ст. 201 КАС України у зазначеній вище частині.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

З урахуванням вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню, однак, вважає необхідним змінити викладення резолютивної частини вказаного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області - задовольнити частково, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги».

В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 01.08.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.