Ухвала суду № 68028106, 31.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

31 липня 2017 року м. Київ № 826/9237/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., ознайомившись з позовною заявою

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Н.В.»

до

Антимонопольного комітету України,

Філії «Дарницького вагоноремонтного заводу» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про

визнання протиправними рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Н.В.» з позовом до Антимонопольного комітету України, Філії «Дарницького вагоноремонтного заводу» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в якому просить суд про визнання протиправними рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України, у позовній заяві має зазначатись зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п’ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Як, вбачається з позовної заяви, одним із відповідачів є - Філія «Дарницького вагоноремонтного заводу» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що є суб'єктом господарської діяльності, відтак позивачу необхідно визначити належних відповідачів у справі та/або уточнити позовні вимоги.

Частиною третьою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” (надалі також - Закон) судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Разом з тим, п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону визначено, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру, однак на підтвердження сплати судового збору позивачем додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн., тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, з урахуванням сплаченої позивачем суми судового збору, останньому необхідно надати докази доплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачам строку для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- уточнених позовних вимог та/або визначення належних відповідачів у справі;

- належних доказів на підтвердження сплати судового збору за пред'явлення позовних вимог немайнового характеру у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1.Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Н.В.» без руху.

2.Встановити позивачу строк 5 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч.3 ст. 108 КАСУ.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур