Постанова № 68027866, 28.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2017 року № 826/18228/16

Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Генеральної прокуратури України, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Третя особа 1), Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (далі - Третя особа 2), в якому просив:

- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо відмови начальнику відділу (керівнику підрозділу) Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 у виплаті йому заробітної плати та грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, передбаченої Законами України «Про прокуратуру», а також щодо заниження розміру окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у довідці про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний фонду України для обчислення розміру пенсії (від 29.01.2016 року за № 18-47зп) - протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року та ст.. 22 Конституції України;

- визнати рішення Генеральної прокуратури України від 18.04.2015 року № 18-784вих-16 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виплату йому, як прокурору, заробітної плати та грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, передбаченої Законом України «Про прокуратуру», а також заниження розміру окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у довідці про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний Фонд України для обчислення розміру пенсії (від 29.01.2016 року за № 18-47зп) - незаконним;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України забезпечити гарантії незалежності прокурора Гриньова С.О. щодо забезпечення належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора, передбачені Законом України «Про прокуратуру» та стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 157 316,76 грн. за період з 01.07.2015 року по 29.01.2016 року включно, перерахувавши їх на картку/рахунок: реквізити для платежу: Одержувач: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», код одержувача (ЗКПО, ЄДРПОУ): 14360570, код банку одержувача (МФО): 305299, рахунок одержувача: 414962580145673, Призначення: для поповнення картки/рахунку № 4149625801451673, ОСОБА_1, НОМЕР_1;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України забезпечити гарантії незалежності прокурора Гриньова С.О. щодо забезпечення належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора, передбачені Законом України «Про прокуратуру» та стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у зв'язку з виходом (29.01.2016) на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати перед місяцем виходу на пенсію (з урахування коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором у розмірі 829 684,80 грн., перерахувавши їх на вищевказану картку/рахунок

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду, перерахувавши їх на вищевказану картку/рахунок;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 29.01.2016 року по день фактичного розрахунку при його звільненні у сумі, визначеній судом на день прийняття остаточного рішення у цій справі, перерахувавши їх на вищевказану картку/рахунок;

- визнати недійсними (необґрунтованими та незаконними) розміри окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1, зазначені у довідці Генеральної прокуратури України від 29.01.2016 року за №18-47зп про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний фонд України для обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії, та встановити (призначити) нові розміри окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру», для обов'язкового врахування при проведенні перерахунку розміру його пенсії у Пенсійному фонді України: розмір окладу 23 100,79 грн.; розмір надбавки за вислугу років - 6930,23 грн.;

В обґрунтування позову зазначив, що з грудня 1999 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури України.

У січні 2012 року Позивача призначено на посаду начальника відділу (керівника підрозділу) Генеральної прокуратури України, на якій він перебував до звільнення - 29.01.2016 року.

Відповідно до Наказу в.о. Генерального прокурора України від 26.01.2016 року №55ц Позивач був звільнений з посади начальника відділу (керівника підрозділу) Генеральної прокуратури України за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Як вказує позивач у своєму позові, 18.04.2016 року В.о. Генерального прокурора України Ю. Севрук, розглянувши письмову заяву ОСОБА_1 від 18.03.2016 року, направив рішення (лист - відмову) № 18-784вих-16 про відмову у виплаті ОСОБА_1 належної йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, оскільки правових підстав для її виплати не має.

Зокрема, як зазначено у позові, Позивачу не виплачено Відповідачем належної йому заробітної плати (різниця в розмірі окладу та надбавки за вислугу років) впродовж періоду з 01.07.2015 року по 29.01.2016 року включно (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з підвищенням на день звільнення), розмір заборгованості складає 157 316,76 грн., а також позивач у позові надає розрахунок вказаної заборгованості.

Позивач вважає вказане рішення Відповідача неправомірним та таким, що порушує вимоги Конституції України й Законів України «Про прокуратуру», а доводи Відповідача щодо відсутності коштів для виплати заробітної плати Позивачу у належному розмірі - надуманими, незаконними та необґрунтованими.

Крім того, у позові зазначено, що у довідці про розмір середнього заробітку ОСОБА_1, виданої Генеральною прокуратурою України 29.01.2016 року, розміри окладу та надбавки за вислугу років зазначено без врахування вимог ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вказує, що його середня заробітна плата станом на 29.01.2016 року повинна була становити 51855,30 грн., з яких: 23100,79 грн. - оклад, 6930,23 грн. - надбавка за вислугу років, 21824,28 грн. - інші виплати.

Тому, на думку позивача, у вищевказаній довідці Відповідачем безпідставно та необґрунтовано занижено розмір його середньої заробітної плати, що прямо пов'язано з розміром його пенсії, яку він має право отримувати у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, яку призначає та перераховує Пенсійний фонд України на підставі цієї довідки.

Крім того, у позові зазначено, що останньому Відповідачем не виплачено належної йому грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором у розмірі, що становить 829 684,80 грн. (51855,30 грн.*16 років роботи у органах прокуратури), оскільки згідно довідки повний стаж роботи у органах прокуратури позивача складає 16 років.

Як вказує позивач у своєму позові, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років (вперше), посилається на єдину підставу - зміни у Законах України «Про прокуратуру», відповідно до яких така виплата скасована, але, на думку позивача, такі зміни є неконституційними та не можуть братись до увагу.

Також, позивач зазначає, що через невиплату Генеральною прокуратурою України зазначеної заборгованості по заробітній платі та грошової допомоги, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, останній залишився не забезпечений житлом, на яке він планував витратити вказані кошти, що вплинуло на його відносини у сім'ї та на його стан здоров'я (поява знервованості та інше), чим була завдана останньому моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 50000,00 грн.

У позові також зазначено, оскільки розмір середньомісячного заробітку складає 51855,30 грн., то сума середньоденного заробітку на 19 робочих днів у сіні 2016 року вкладає 2729,22 грн.

Заборгованість за весь час затримки при звільнені по день фактичного розрахунку з урахуванням середнього заробітку Позивачем не розрахована.

Позивач вказує, що Відповідач не повідомляв його, як працівника Генеральної прокуратури України про суттєве погіршення його умов пенсійного забезпечення щодо виплат та грошової допомоги, соціального захисту у зв'язку зі змінами у законодавстві, зокрема, незаконними змінами - ліквідовано грошову допомогу прокурору при виході на пенсію тощо, тому, на думку позивача, оскільки ним впродовж довготривалої служби своєчасно і в значних розмірах, а також в повному обсязі сплачено внески до Пенсійного фонду України, сплачено податки та інші відрахування, позивач вважає, що має право на зворотню повагу до його прав, як громадянина (прокурора) та до Законів України з боку представників держави (Генеральної прокуратури) та здійснення виплати належної йому грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

Просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Представник третьої особи 1 до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до наданих суду письмових пояснень, справу просив розглянути за його відсутністю.

Представник третьої особи 2 до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні за згодою позивача, представника відповідача та ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

З матеріалів справи вбачається, що з 09.12.1999 року Позивач обіймав різні посади в органах прокуратури України.

26 січня 2012 року ОСОБА_1 призначений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України. (Наказ №147 вц від 26.01.2012 року)

Наказом № 48 вц від 06.12.2012 року у зв'язку з частковою зміною структури переведений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів.

З 18.07.2014 року призначений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України. (Наказ №157вц від 18.07.2014 року)

У зв'язку зі зміною структури призначений начальником організаційно - методичного відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України (Наказ №740 ц від 06.05.2015 року)

У відповідності до наданої суду копії Наказу Генеральної прокуратури України №55ц від 26.01.2016 року старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційно - методичного відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури України у зв'язку з поданням про звільнення за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», статті 38 КЗпП України) з 29 січня 2016 року у зв'язку з виходом на пенсію на підставі заяви ОСОБА_1

З копією довідки від 08.09.2015 року №11/1-646-15, виданої Генеральною прокуратурою України, ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу Генеральної прокуратури України. Стаж роботи в органах прокуратури станом на 08.09.2015 року складає 22 роки 01 місяць 04 дні.

Згідно з копією довідки Генеральної прокуратури України від 29.01.2016 року №11/1-57-16 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 09.12.1999 року (наказ № 1012 від 09.12.21999 року) по 29.01.2016 року (наказ №55ц від 26.01.2016 року). Його прокурорська вислуга станом на 29.01.2016 року складає 16 років 01 місяць 15 днів.

Крім того, як вбачається з довідки №62 від 11.09.2015 року, виданої Генеральною прокуратурою України, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 року складається з: основний оклад 2793,00 грн., кл. чин 135,00 грн., вислуга років 732,00 грн. та інші виплати, які передбачені законодавством, а всього 17960,11 грн.

У відповідності до довідки №47 від 29.01.2016 року, заробітна плата ОСОБА_1 на 29.01.2016 року складається: основний оклад 3921,00 грн., кл. чин 135,00 грн., вислуга років 980,25 грн. та інші виплати, які передбачені чинним законодавством, а всього: 26725,53 грн.

Згідно з наданою суду копією довідки Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 01.02.2016 року №46/06, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва і одержує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».

18 березня 2016 року Позивач звернувся до Генерального прокурора України з заявою, відповідно до якої просив вжити заходів щодо усунення порушених його прав в частині невиплати вихідної грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років та неправильного застосування норм законодавства України при визначенні та виплаті його посадового окладу на час перебування на посаді.

Листом від 18.04.2016 року №18-784вих-16 Позивача було повідомлено про те, що правові підстави для виплати грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, а також нарахування та виплати заробітної плати з 01.07.2015 року відсутні.

Позивач вважає протиправними дії Відповідача щодо не нарахування та не виплати йому заробітної плати відповідно до ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру» та невиплати грошової допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію, оскільки вони суперечать вимогам законодавства та порушують його конституційні права.

Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наступне:

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року .

Частинами першою - третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а отже Генеральна прокуратура України не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 визнання дій Відповідача щодо відмови у виплаті заробітної плати неправомірними та стягненні заборгованості з заробітної плати.

Стосовно позовних вимог щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при виході на пенсію, суд зазначає наступне:

У відповідності до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, в редакції до 01.04.2014 року, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачувалася грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури.

Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, який набрав чинності 01.04.2014 року, частину 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року виключено.

В той же час, ч. 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року (в редакції закону від 14.10.2014 року) було передбачено, що прокурорам у разі звільнення вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю виплачується грошова допомога з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури, про що робиться запис у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року частину 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року виключено.

Враховуючи той факт, що Позивача звільнено з органів прокуратури 29.01.2016 року, тобто після того, як втратили чинність ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року та ч. 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, якими було передбачено виплата грошової допомоги при виході на пенсію за вислугу років, суд приходить до висновку, що правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 такої грошової допомоги у Генеральної прокуратури України не було.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи, а оскільки в діях відповідача судом протиправності не встановлено, то вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

З огляду на вищевикладене не підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 29.01.2016 року по день фактичного розрахунку при його звільненні у сумі, визначеній судом на день прийняття остаточного рішення у цій справі та визнання недійсними (необґрунтованими та незаконними) розмірів окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України від 29.01.2016 року за №18-47зп про його розмір середнього заробітку та встановлення нових розмірів окладу і надбавок за вислугу років ОСОБА_1, оскільки такі позовні вимоги не ґрунтуються на нормам діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст.. 94 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої суми судового збору на користь позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур