Постанова № 68027787, 31.07.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року справа № 823/381/17

09 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

суддів Гараня С.М., Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 28.02.2017 № 97-о.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що на виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області, наказом відповідача від 10.03.2015 № 58-о, ОСОБА_2 звільнено з вказаної посади відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Тобто, наказ про звільнення ОСОБА_2 прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Державна екологічна інспекція України при винесенні вказаного наказу діяла відповідно до норм чинного законодавства України, виконуючи судове рішення, яке набрало законної сили.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.02.2017 № 97-о протиправно скасовано наказ Держекоінспекції України від 10.03.2015 № 58-о "Про звільнення з посади ОСОБА_2".

Протиправність видання відповідачем оскаржуваного наказу полягає також у порушенні ним положень Закону України "Про державну службу". Оскаржуваний наказ прямо суперечить вимогам ст. 34 Закону України "Про державну службу", ст. ст. 23, 24 КЗпП України, наказам Державної екологічної інспекції України від 26.10.2016 № 431-о та Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 01.11.2016 № 93-о, відповідно до яких позивач призначений на посаду за конкурсом безстроково.

Крім того, наказ відповідача від 28.02.2017 № 97-о підписаний тимчасово виконуючим обов'язки голови ОСОБА_4 Разом з тим, повноваження ОСОБА_4 як тимчасового виконувача обов'язків голови Державної екологічної інспекції України припинились 22.02.2017. Отже, ОСОБА_4 не мав права 28.02.2017 виносити спірний наказ.

В судовому засіданні 10 липня 2017 року представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії, за цим наказом виникли правовідносини з питань проходження публічної служби, учасниками яких є Державна екологічна інспекція України і ОСОБА_2. Водночас, ОСОБА_1 не є учасником цих правовідносин, його законних прав, свобод чи інтересів оскаржуваний наказ відповідача від 28.02.2017 № 97-о не порушує та не стосується; будь-яких перешкод у реалізації ОСОБА_1 прав і свобод цей наказ не створює. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_2) прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу не породжує для ОСОБА_1 права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Відповідач також зазначає, що звільнення ОСОБА_2 згідно з наказом від 10.03.2015 № 58-о було проведено у період перебування останнього у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до 13.07.2017), що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України. З метою усунення вказаного порушення, 28.02.2017 відповідачем винесено оскаржуваний наказ № 97-о про скасування наказу про звільнення ОСОБА_2

В письмових поясненнях на адміністративний позов третя особа ОСОБА_2 просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що наказ відповідача від 28.02.2017 № 97-о "Про скасування наказу Держекоінспекції України від 10.03.2015 № 58-о" є законним і скасуванню не підлягає, оскільки звільнення ОСОБА_2 за наказом відповідача від 10.03.2015 № 58-о відбулось з порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_2), в тому числі позивача, прав та обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу не породжує для позивача права на звернення до суду з адміністративним позовом.

В судовому засіданні 10 липня 2017 року представники третьої особи ОСОБА_2 проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

10 липня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а/2370/333/2012 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 721-О від 30 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Державної екологічної інспекції в Черкаській області; поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Черкаської області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області з 31 грудня 2011 року.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а/2370/333/2012, наказом відповідача від 10.03.2015 № 57-о ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 31 грудня 2011 року.

Згідно з наказом відповідача від 10.03.2015 № 58-о, ОСОБА_2 31 грудня 2011 року звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області у зв'язку з поновленням ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, в наказі зазначено, що днем звільнення ОСОБА_2 вважати перший день виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На підставі вказаного наказу відповідача, наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 11.03.2015 № 23-о ОСОБА_2 звільнено з посади.

Наказом відповідача від 27.11.2015 № 376-о ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області 27 листопада 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

На підставі вказаного наказу відповідача, наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 27.11.2015 № 112-о ОСОБА_3 звільнено з посади.

У липні 2016 року відповідачем було оприлюднено наказ про призначення конкурсу на заміщення вакантних посад від 22.07.2016 № 284-о. До переліку вакантних посад, на які оголошено конкурс, віднесено посаду начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області (п. 15 наказу).

Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.10.2016 № 431-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 28 жовтня 2016 року, як такого, що успішно пройшов за конкурсом, та за переведенням з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області. Підстава: заява ОСОБА_1, витяг з протоколу № 5, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.10.2016 № 5/1-14/10110-16.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.02.2017 № 97-о скасовано наказ Держекоінспекції України від 10.03.2015 №58-о "Про звільнення з посади ОСОБА_2".

Не погоджуючись з вказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження відповідача як державного органу та його посадових осіб були визначені Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №454 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення).

Так, зокрема, підпункт 12 абзацу 3 пункту 10 Положення передбачає, що Голова Держекоінспекції України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє за погодженням з Міністром з посад керівників територіальних органів Держекоінспекції України, призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України.

Відповідно до п. 9 Положення Держекоінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Держекоінспекції України.

Таким чином, ані зазначеним нормативно-правовим актом, ані іншими актами чинного законодавства не передбачено відкликання/скасування цим державним органом своїх власних рішень. Натомість, Положення встановлює особливий порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів Держекоінспекції України.

Зміст оскаржуваного наказу відповідача від 28.02.2017 № 97-о свідчить, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454, вирішено скасувати наказ від 10.03.2015 № 58-о "Про звільнення ОСОБА_2". Підстава: заява ОСОБА_2 від 17.02.2017, абз. 1 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відпустки".

Оскаржуваний наказ відповідача про скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 не містить посилань на інші нормативно-правові акти.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009, де Конституційний Суд України наголошує, що, в Конституції України закріплений принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; органи місцевого самоврядування, а також органи державної влади та їх посадови особи є відповідальними перед фізичними та юридичними особами; вони не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до цих приписів виникли правовідносини, пов'язаній з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти правовідносин заперечують проти їх зміни та припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між суб'єктами владних повноважень та громадянами, яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування, органів державної влади є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені вказаними органами після їх виконання.

Свій наказ про звільнення ОСОБА_2 від 10.03.2015 № 58-о відповідачем скасовано 28 лютого 2017 року, тобто після спливу майже двох років від дня його винесення. В той же час після 10 березня 2015 року, на підставі наказу відповідача від 10.03.2015 № 58-о, виникли нові правовідносини, зокрема, припинено трудовий договір з ОСОБА_2; поновлено на посаді ОСОБА_3 11.03.2015; після звільнення 27.11.2015 ОСОБА_3 проведено конкурс на заміщення вакантної посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області; за результатами конкурсу призначено на вказану посаду ОСОБА_1, який нині обіймає вказану посаду. Наказ Держекоінспекції України від 10.03.2015 № 58-о вичерпав свою дію своїм виконанням.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач не мав повноважень на скасування свого наказу від 10.03.2015 № 58-о про звільнення ОСОБА_2, оскільки на підставі вказаного акту індивідуальної дії виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти правовідносин заперечують проти їх зміни та припинення.

При цьому, в рамках розгляду даної адміністративної справи суд не перевіряє правомірність наказу відповідача від 10.03.2015 № 58-о про звільнення ОСОБА_2, оскільки предметом оскарження у даній справі є наказ відповідача від 28.02.2017 № 97-о. Таким чином, суд відхиляє доводи третьої особи ОСОБА_2 про незаконність його звільнення з посади, згідно з наказом відповідача від 10.03.2015 № 58-о.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний наказ підписаний неуповноваженою особою, з огляду на те, що повноваження ОСОБА_4 були припинені 22.02.2017, суд зазначає таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 27-р ОСОБА_4 призначено першим заступником Голови Державної екологічної інспекції України з дати початку фактичного виконання ним посадових обов'язків строком на п'ять років з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробування строком на три місяці.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 28-р ОСОБА_5 відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови Державної екологічної інспекції України на час здійснення дисциплінарного провадження.

У зв'язку з відстороненням Голови Державної екологічної інспекції України від виконання повноважень за посадою до завершення дисциплінарного провадження, виконання обов'язків Голови Державної екологічної інспекції України покладено тимчасово, на час проведення службового розслідування, на першого заступника Голови цієї Інспекції ОСОБА_4 (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №29-р).

22 лютого 2017 року ОСОБА_5 звільнено із займаної посади згідно з поданою заявою (розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2017 № 117-р).

Наказом Державної екологічної інспекції України від 03.06.2014 № 65 "Про затвердження розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником Голови та заступником Голови" (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі відсутності Голови Держекоінспекції України його обов'язки виконує перший заступник Голови Держекоінспекції України. Вказаний наказ відповідача втратив чинність згідно з наказом Держекоінспекції України від 07.04.2017 № 490.

Таким чином, згідно затвердженого розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України та першим заступником Голови, з 22.02.2017 ОСОБА_4 виконував обов'язки Голови Держекоінспекції України та мав повноваження підписувати накази вказаного органу державної влади.

Стосовно доводів відповідача та третьої особи ОСОБА_2 про те, що оскаржуваний наказ не порушує прав позивача, і, відтак, позивач не є особою, якій належить право вимоги.

Позивач оскаржує наказ про скасування наказу про звільнення ОСОБА_2, який є правовим актом індивідуальної дії.

Акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від нормативно-правових актів, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Вирішуючи спір, суд враховує, що нині позивач займає посаду начальника Держаної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області. Оскаржуваним наказом фактично відновлено трудові відносини Держекоінспекції у Черкаській області і ОСОБА_2, який з 03.10.2014 до 13.07.2017 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ відповідача № 374-о від 03.10.2014).

У зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу від 28.02.2017 № 97-о нині склалась ситуація, за якої посаду начальника Держаної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області мають обіймати і позивач і ОСОБА_2

На думку суду, вищевказані обставини спростовують доводи відповідача про те, що оскаржуваний наказ не стосується позивача та не зачіпає його прав та інтересів. Суд вважає, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний акт індивідуальної дії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 28.02.2017 № 97-о "Про скасування наказу Держекоінспекції України від 10.03.2015 № 58-о".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корпус 2, ідентифікаційний код 37508533) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий В.О. Гаврилюк

Судді С.М. Гарань

В.П. Тимошенко