Ухвала суду № 68027190, 01.08.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Бахмацького районного суду від 29 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду від 29 квітня 2016 року позовні вимоги задоволені.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що договір про погашення заборгованості не відповідає приписам ст.. 1047 ЦК України, позивачем не надано розписки про передачу грошових коштів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивачем не надано оригінал договору, а ним взагалі оспорюється підписання договору про погашення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 27 травня 2009 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_5 довіреність ВМС № 583394, якою уповноважив останнього представляти його інтереси, пов'язані управлінням цінними паперами.

18 березня 2013 року між ОСОБА_7 ( кредитор) та ОСОБА_5 ( боржник) був укладений договір про погашення заборгованості, згідно з яким сторони погодили, що безспірна заборгованість боржника перед кредитором складає 100 000 грн., які в свою чергу боржник отримав від управління цінними паперами кредитора до підписання договору; вказана заборгованість виникла внаслідок неперерахування боржником на користь кредитора грошових коштів в сумі 100 000 грн.

Згідно з пунктом 3 вищезазначеного договору сторони погодили, що боржник користується грошовими коштами в сумі 100 000 грн. на умовах позики та сплачує кредитору проценти від суми позики в розмірі 16 % річних. Пунктом 5 укладеного договору сторони погодили графік погашення заборгованості та сплати процентів: боржник зобов'язався щоквартально в період з 17 квітня 2013 року по 17 січня 2015 року сплачувати проценти від суми позики, загальний розмір яких становить 32 000 грн., а до 17 березня 2015 року повернути отриману ним суму коштів в розмірі 100 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем була замінена позиковим зобов»язанням; у встановлений договором строк відповідач не повернув позивачу суму позики та проценти за користуванням позикою, а тому суму позики у розмірі 100 000 грн., проценти за користування позикою в розмірі 32 000 грн., а також інфляційні за період з 17 березня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 26 004 грн. та 3% річних за період з 17 березня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 3 916.6 грн. слід стягнути в примусовому порядку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про погашення заборгованості не відповідає приписам ст.. 1047 ЦК України, позивачем не надано розписки про передачу грошових коштів, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки договір про погашення заборгованості укладений в письмовій формі, що узгоджується з приписами законодавства; умовами укладеного договору погашення заборгованості передбачено, що заборгованість виникла внаслідок неперерахування боржником на користь кредитора грошових коштів в сумі 100 000 грн., отриманих від управління цінними паперами кредитора; заборгованість відповідача перед позивачем була замінена позиковим зобов»язанням. Крім того, договір про погашення заборгованості від 18 березня 2013 року, з урахуванням приписів ст.. 204 ЦК України, є правомірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано оригінал договору, а ним взагалі оспорюється підписання договору про погашення заборгованості, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки позивачем наданий оригінал договору про погашення заборгованості від 18 березня 2013 року ( а.с. 124, 125), а згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1511/1512/17-24 від 14 червня 2017 року підпис від імені ОСОБА_5 у договорі про погашенні заборгованості від 18 березня 2013 року виконаний ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Бахмацького районного суду від 29 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.