Ухвала суду № 68025479, 25.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3201/17

Головуючий у першій інстанції Тарасов А.В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Журавльова О.Г.,

Кононенко Н.А.

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 року про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «ОДІСЕЙ-БМУ-11», про визнання договору недійсним, визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

01.06.2016 року позивач ОСОБА_4 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «ОДІСЕЙ-БМУ-11», про визнання договору недійсним, визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,9 кв.м. (далі - спірна квартира).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2016 року було відкрито провадження у справі ( а.с. 41).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, а також заяву про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка міститься в апеляційній скарзі, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.09.2016 року у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_3 було відмовлено і ухвалою від 12.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп. відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.10.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було повернуто апелянтові (а.с.83).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2016 року зазначена цивільна справа була прийнята до провадження (а.с. 87).

25 січня 2017 року позивач уточнила свої позовні вимоги і в якості співвідповід0430а також вказала ОСОБА_6, який на даний час є власником спірної квартири (а.с.98-102).

25 січня 2017 року від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшла заява про забезпечення позову, в якому вів просив накласти арешт на спірну квартиру.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 року зазначена заява представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову була задоволена.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України в п.4 своєї постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано встановив із того, що між сторонами виник спір стосовно майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,9 кв.м., право власності на 1/2 якої просить визнати за собою позивач ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_4 просить суд визнати недійсним правочин - додаткову угоду від 29 грудня 2014 року, укладену між ТОВ «ОДІСЕЙ-БМУ-11 та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_5, а також усунути їй перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_6

Тобто спір по цій справі стосується майнових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачам по справі та третій особі.

Відповідно до п.6 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 особам, які беруть участь у справі, при вирішенні заяви про забезпечення позову має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, судом першої інстанції також обґрунтовано була врахована практика Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» одним з аспектів права на суд є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було враховано, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_3 посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_4 взагалі є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, дані доводи апелянта є безпідставними, оскільки, обставини щодо обгрунтованості чи необгрунтованості позовних вимог можуть бути встановлені тільки в ході розгляду справи по їх суті, а при вирішенні питання про забезпечення позову, суд не може вирішувати спір по суті.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали, суду не було відомо кому належала на праві власності спірна квартира, є безпідставними, оскільки на а.с.101 мається інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.01.2017 року, згідно якої на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.09.2016 року власником спірної квартири значиться ОСОБА_8, який залучений до участі у справі в якості співвідповідача.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами та підлягають задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2017 року про забезпечення позовузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

О.Г. Журавльов

Н.А. Кононенко