Рішення № 68025293, 18.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1157/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Плавич Н.Д.

суддів: Колеснікова Г.Я., Ващенко Л.Г.,

при секретарі – Сідлецькій Ю.С.,

у відкритому судовому засіданні

розглянула апеляційні скарги ОСОБА_2, Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради,

на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 16 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради, за участю третьої особи - директора Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради - ОСОБА_3

про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеса до Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» ( далі Комунальна установа, КУ «МЦГ ДІГЗ»), за участю третьої особи директора, КУ «МЦГ ДІГЗ» - ОСОБА_3 з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2012 року його поновлено на посаді заступника директора з економічних питань Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради, рішення є чинним, але не виконується відповідачем в частині його поновлення на роботі, просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки виконання рішення суду, починаючи з 01.01.2013 року.

До суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся із заявою про розгляд позову за його відсутності.

Представник Комунальної установи вимоги не визнав, посилався на те, що посада, яку обіймав позивач скорочена, просив в позові відмовити.

Третя особа, керівник Комунальної установи вимоги не визнав, до суду першої інстанції не з’явився.

Рішенням суду першої інстанції від 16.11.2016 року вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з Комунальної установи на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2013 року по 16.11.2016 року (час ухвалення судового рішення) у розмірі 106338, 60 грн. з утриманням із вказаної суми прибуткового податку, страхових внесків та інших обов’язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом вирішено питання щодо судового збору шляхом стягнення з Комунальної установи на користь держави 1378 грн. (а.с.287-289,т.1).

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р.

В апеляційній скарзі відповідач, Комунальна установа, вважає рішення незаконним, просить скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2

В апеляційному суді ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу, в кожне судове засідання апеляційного суду надає розрахунок суми заборгованості по заробітній платі за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, всі розрахунки ОСОБА_2 приєднані до матеріалів справи.

Представник Комунальної установи доводи апеляційної скарги підтримав.

В апеляційному суді ним надані пояснення і представлені наступні документи: суду надано копію наказу №16 ПР від 26.05.2017 року, яким на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року (справа 22ц-1590-5712-2012) було скасовано наказ від 17.09.2009 року №159 К про звільнення ОСОБА_2

На підставі вказаного наказу поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді заступника директора з економічних питань з 18.09.2009 року. Вказаний наказ приєднано до матеріалів справи ОСОБА_2 з ним ознайомлений 29.06.2017 року під розпис.

За поясненнями представника позивача, ОСОБА_2 після поновлення на роботі за власною заявою отримав відпустку тривалістю до 08.02.2018 року.

Крім того, представником Комунальної установи надано пояснення, що їх установа є бюджетною організацією, з вересня 2009 року у штатному розпису установи була відсутня посада заступника директора з економічних питань, яку до звільнення обіймав ОСОБА_2 Поновлення ОСОБА_2 на вказаній посаді стало можливим оскільки 10.01.2017 року внесено зміни до штатного розпису згідно наказу КУ «МЦГ ДІГЗ» від 10.01.2017 року №1ПР на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.12.2016р. ( копія додана до справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, доводи скарг кожної сторони, колегія дійшла висновку апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.

По матеріалам встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника директора з економічних питань Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради, рішення є чинним.

На підставі наказу №16 ПР від 26.05.2017 року КУ «МЦГ ДІГЗ» поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді заступника директора з економічних питань з 18.09.2009 року.(копія наказу приєднана до матеріалів справи).

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Задовольнивши позов ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 за період з 01.01.2013р. по 16.11.2016р. (час ухвалення рішення) 106338,60грн.

При розрахунку вказаної суми був прийнятий до уваги розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_2, який встановлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року про поновлення його на роботі, що становить 55791,5грн. і застосував індекс інфляції.

На час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 поновлено на роботі, 28.06.2017 року він приступив до роботи, таким чином рішення суду від 27.12.2012 року щодо його поновлення на роботі не було виконано з 01.01.2013 року по 28.06.2017 року.

При визначенні грошової суми, що підлягає стягненню, суд приймає до уваги розрахунок компенсації, що надав відповідач (розрахунок приєднано до матеріалів справи).

Розрахунок проведено на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до діючого законодавства оплати вимушеного прогулу у разі затримки виконання рішення суду здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. Згідно з п.1 даного Порядку цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи (дана правова позиція зазначена у п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року №10-1389/0/4-12 «Про застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права»).

При цьому згідно з п.5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи установи із дотриманням вимог законодавства (правова позиція ВСУ у справі №6-419цс16 (постанова від 14.09.2016 року).

ОСОБА_2 звільнено з роботи 17 вересня 2009 року. Посадовий оклад ОСОБА_2 на час звільнення становив 1253грн. Заробітна плата за останні дві місяці роботи, що передували звільненню, становила у травні 2009 року (18 робочих днів) 1253,00 грн., в червні 2009 року (20 робочих днів) 1253,00 грн., (у липні, серпні 2009 року нараховувались лікарняні), дані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року по справі №22ц-1590-5712-2012 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі ОСОБА_2, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що набрало законної сили, та згідно штатного розпису на 2009 рік.

Отже, середньоденна заробітна плата становить: (1253,00 грн. + 1253,00 грн. = 2506,00 грн.) : 38 робочих днів (18 робочих днів травня + 20 робочих днів червня) = 65,95 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу у період з 01.01.2013 р. по 28.06.2017 р. складає 1123 робочих днів, а саме:

•з 01.01.2013 р. по 09.10.2017 р. (1008 робочих дня):

-2013 рік:

21(січень)+20(лютий)+20(березень)+22(квітень)+19(травень)+18(червень)+23(липень)+21(серпень)+21(вересень)+23(жовтень)+21(листопад)+22(грудень)=251 робочий день;

-2014рік:

21(січень)+20(лютий)+20(березень)+21(квітень)+19(травень)+19(червень)+23(липень)+20(серпень)+22(вересень)+23(жовтень)+20(листопад)+23(грудень)=251 робочий день;

-2015рік:

19(січень)+21(лютий)+21(березень)+21(квітень)+18(травень)+20(червень)+23(липень)+20(серпень)+22(вересень)+22(жовтень)+21 (листопад)+23(грудень)=251 робочий день;

-2016 рік:

19(січень)+21(лютий)+22(березень)+21(квітень)+19(травень)+19(червень)+22(липень)+22(серпень)+22(вересень)+20(жовтень)+22(листопад)+22(грудень)=251 робочих днів;

-2017рік:

4 (січень) = 4 робочих днів;

Компенсація за час вимушеного прогулу у період з 01.01.2013 р. по 09.01.2017 р. (включно) складає: 65,95*1008 робочих дня = 66 477,60 грн.

З 10.01.2017 р. внесено зміни до штатного розпису згідно наказу КУ «МЦГДІГЗ» від 10.01.2017 р. №1-ПР на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.12.2016 р. №422 (копії надаються).

•з 10.01.2017 р. по 28.06.2017 р. (115 робочих днів):

16(січень)+20(лютий)+22(березень)+19(квітень)+20(травень)+18(червень)=115 робочих днів.

Підвищення розміру тарифної ставки - з 10.01.2017 р. по 28.06.2017 р. посадовий оклад складає 3678,00 грн.

Коефіцієнт підвищення тарифної ставки: (3678.00грн./1253.00грн.)=2.935

Середньоденна заробітна плата з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифної ставки становить: (2.935*100)-100=193,50 грн.

Компенсація за час вимушеного прогулу у період з 10.01.2017 р. по 28.06.2017 р. складає: 193.50*115 робочих днів = 22 252,50 грн.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.01.2013 р. по 28.06.2017 р. становить: 66 477,60 грн. + 22 252,50 грн. = 88 730,10 грн.

Таким чином, компенсація за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2013 р. по 28.06.2017 р. становить 88730,10 грн. без утримання податків і обов'язкових платежів.

Колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 про застосування індексу інфляції не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України заробітна плата, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003року №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Позивачу ОСОБА_2 нараховується не заробітна плата, сума, яка стягується з відповідача на його користь, це сума компенсації за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі, ця виплата має разовий характер, при розрахунку суми компенсації застосовуються правила Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Вимоги ОСОБА_2 щодо застосування правил ст. 625 ЦК України при визначенні суми компенсації, за висновком колегії також не підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають договірні правовідносини. У даному випадку, вимоги позивача ОСОБА_2 стосуються суми компенсації за час затримки виконання рішення, що виключає договорні правовідносини.

Дав оцінку доказам, які зібрані в ході розгляду справи, колегія дійшла висновку апеляційні скарги сторін по справі задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, стягнути з відповідача на його користь за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 01.01.2013р. по 28.06.2017р. середній заробіток у сумі 88730,10грн. Ця сума визначена без утримання податків і обов’язкових платежів, які підлягають обов’язковому стягненню до бюджету.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави стягується судовий збір у розмірі 1464,05грн.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.2,309ч.1п.п.3,4,316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» (26343192), на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.01.2013 року по 28.06.2017 року у розмірі 88730,10грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять грн. 10 коп.), з утриманням із вказаної суми податків і обов'язкових платежів в дохід держави.

Стягнути з Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» (26343192), на користь держави судовий збір в розмірі 1464,05грн.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошеня.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_4

ОСОБА_5