Ухвала суду № 68024036, 26.07.2017, Львівський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

26 липня 2017 року № 813/1844/17

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача Микита Т.В.

третьої особи Дем'яновська Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело» до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Малого підприємства «Сніжинка», про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29664096 від 19.05.2016 року про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати запис №14570938, внесений 19.05.2016 року відповідачем про державну реєстрацію за Малим підприємством «Сніжинка» права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 925345146101.

Від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування цього зазначила, що позов подано щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю. А тому, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24.01.2017 року у справі №21-1559а16, просила постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначене клопотання підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому та наданих суду поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні щодо закриття провадження у справі заперечив, посилаючись на те, що в даному випадку має місце публічно-правовий спір, який виник у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень - державним реєстратором нерухомого майна - владних управлінських функцій, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, вказав, що підставою позову є протиправність дій та рішень відповідача, що стосуються порушення нею встановленого порядку державної реєстрації прав за наявності підстав для відмови у такій реєстрації. А тому вважає, що справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у даній справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду.

При постановленні ухвали суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У ч.1 ст.3 цього ж Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, представник третьої особи посилається на те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного цивільного права. Зокрема, основними мотивами позову, як зазначила представник, є недотримання відповідачем вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору відчуження об'єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 року, на підставі якого відбувся перехід права власності на спірний об'єкт. Як наслідок, вважає, що реєстраційні дії оскаржуються позивачем не у зв'язку із порушенням порядку проведення державної реєстрації, а у зв'язку із існуванням спору про право цивільне. А тому, на її думку, розглядуваний спір не є публічно-правовим і повинен розглядатись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Проте суд з такими доводами представника третьої особи не погоджується, з огляду на наступне.

Зі змісту адміністративного позову видно, що його предметом є реєстраційні рішення та дії відповідача із державної реєстрації права власності за Малим підприємством «Сніжинка» на об'єкт нерухомого майна - будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, аналізуючи доводи сторін та фактичні обставини справи, суд відзначає, що в її межах жодним чином не вирішується спір про право власності (володіння, користування чи розпорядження) позивача на вищевказаний об'єкт нерухомого майна. Позовні вимоги ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело» ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мала права приймати спірне рішення, у зв'язку із відсутністю для цього передбачених законом підстав. А саме, приймаючи таке рішення, нотаріус як державний реєстратор, всупереч вимогам п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не встановила і не перевірила відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення.

Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії нотаріуса, яка у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.04.2017 року (справа №21-3197а16).

В той же час, суд не приймає до уваги покликання представника третьої особи на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року в справі №21-41а16, у якій суд дійшов висновку, що спір між фізичною особою і державним реєстратором не являється публічно-правовим. Адже при прийнятті цього рішення Верховний Суд України виходив із того, що в згаданій справі спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, тобто випливають з договірних відносин. Натомість, у справі, що розглядається, суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин. До того ж, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є підставою для звернення до суду з цим позовом, що свідчить про відсутність спору про право.

У зв'язку з чим, суд вважає, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 14.06.2016 року (справа №21-41а16), стосується інших правовідносин, а тому не містить висновків, які б були обов'язковими щодо застосування відповідних норм права у заявленому спорі.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ст.ст.3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний у зв'язку із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, покладених на нього Законом, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.

За таких обставин, клопотання представника третьої особи задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала про відмову в закритті провадження у справі оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту ухвали складено в одному примірнику 31.07.2017 року.