Постанова № 68023542, 20.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р. Справа № 804/8627/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріБузякові М.Р. за участю: позивача відповідача Чернілевської І.В. Зінкевич О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним акту, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 року Приватне акціонерне товариство "Макіївський завод "Лазер" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахування уточненого адміністративного позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно- Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000322201 від 07.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Касторс», за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року при придбанні та подальшої реалізації товару, за наслідками якої складено акт перевірки № 55/04-10-22-01-14310684 від 13.05.2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000322201 від 07.10.2015р., яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що станом на 16.12.2015р. відносно Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер», 19.01.2015р. Макіївським міським управлінням юстиції Донецької області здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Згідно записів від 26.01.2015р. та 09.12.2015р. Реєстраційною службою Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області відомості про вказану юридичну особу підтверджені.

Так, місцезнаходження вказаної юридичної особи: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Карла Маркса, буд.96, корп..1, кв.42.

Приватне акціонерне товариство «Макіївський завод «Лазер» перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 13.05.2015 року по 19.05.2015 року посадовими особами відповідача на підставі наказу №206 від 13.05.2015 року та згідно п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Касторс», за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року при придбанні та подальшої реалізації товару, за наслідками якої складено акт перевірки № 55/04-10-22-01-14310684 від 13.05.2015 року

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення :

- п.10 ст.201 Податкового кодексу України;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення розміру податкового кредиту за січень 2015 року на загальну суму 447432,15 грн., в наслідок чого занижено розмір податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 447432,15 грн.

07.10.2015 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення: №0000322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні на суму 671148,00 грн., в тому числі за основним платежем 447432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223715,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивачем подано скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України. Проте, рішеннями №7327/10/04-36-1007-09 від 17.08.2015 року та № 2132516/99-99-10-01-01-25 від 08.10.2015 року оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Касторс», а саме, між позивачем та зазначеним контрагентам був укладений договір поставки від 30.09.2014 року №30-09/2014 відповідно до якого ТОВ «Касторс» зобов'язувався поставити позивачу металопродукцію у відповідності до специфікації. Згідно з специфікацією до вказаного договору у січні 2015 року була отримана відповідна продукція по видатковим накладним.

На виконання умов договору поставки ТОВ «Касторс» на адресу позивача надано податкові накладні від 05.01.2015 року №16, від 06.01.2015 року №17, від 08.01.2015 року №18, 09.01.2015 року №19, 10.01.2015 року №20, 12.01.2015 року №21, 15.01.2015 року №22, 19.01.2015 року №23.

Зазначені вище податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, про що свідчать відповідні квитанції, що містяться в матеріалах справи.

Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що згідно бази даних єдиного реєстру податкових накладних, дані в розрізі номенклатури товарів придбаних ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року по підприємству ТОВ «Касторс» - відсутні, в зв'язку з чим відповідач дійшов висновку що ПрАТ «Макіївський завод «Лазар» мало операції з придбання товарів (робіт, послуг) податкові накладні по яким не зареєстровані в ЄДРПН, що стало причиною безпідставного включення суми в розмірі 447432,15 грн., до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Касторс» за січень 2015 року.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Касторс» до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу(п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. Приватним акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1132821,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. встановлено завищення задекларованих показників податкового кредиту на суму 447432,15 грн.

Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає наявність реальності здійснення відповідних господарських операцій та належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані Приватним акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Стосовно відсутності у позивача частини первинної бухгалтерської документації, слід зазначити таке.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований та фактично перебував за адресою - 86193, Донецька область, Макіївка, с. Свердлова.

Нове місце реєстрації Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. К. Маркса 96, корп. 1, кв. 42.

На виконання ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 1 додатку до вказаного розпорядження м. Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" від 05 листопада 2014 року.

Відповідно до приписів частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Так суд зазначає, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області та, зокрема, міста Макіївки триває антитерористична операція, а деякі населені пункти Донецької області є територіями, тимчасово не підконтрольними уряду Україні.

В подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02 грудня 2015 року № 1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Макіївка Донецької області.

Так судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність в місці, яке згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з наведеного слідує, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Так, оцінюючі спірні правовідносини, суд виходить з того, що за положеннями статті 10 Закону №1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, згідно з наявного в матеріалах справи копії Сертифіката № 4197 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 30.04.2015р. № 663/12.12-03 цим засвідчує форм-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: акти тероризму, військові дії на території Донецької області (вилучення та знищення документації підприємства озброєними людьми.) Приватному акціонерному товариству "Макіївський завод "Лазер". Місцезнаходження до 26.01.2015р. - за адресою селище міського типу Свердлове м.Макіївка Донецької області; з 26.01.2015р. - за адресою Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Карла Маркса, буд.96, корп..1, кв.42.; та здійснює господарську діяльність на території міста Павлоград Дніпропетровської області та м.Макіївка, Донецької області (за попереднім місцем реєстрації знаходяться виробничі потужності).

Крім того, у вказаному Сертифікаті зазначено, що відповідно до Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, з травня 2014р. та впродовж до поточної дати місто Макіївка не контролюється органами державної влади.

Також, зазначено щодо обов'язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: сплата податку на прибуток за квітень-грудень 2014 року за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 0214 року (10 днів після граничного строку подання звітності), у строки: за квітень, травень, червень, липень 2014 року - до 30.08.2014 року, за серпень 2014 року - 30.09.2014 року, за вересень 2014 року - 30.10.2014 року, за жовтень 2014 року - 30.11.2014 року, за листопад 2014 року - 30.12.2014 року, за грудень 2014 року - 30.01.2015р.

Проаналізувавши вищевикладені норм суд зазначає, що обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до чинного законодавства є знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс - мажору), вказані обставини позивачем згідно матеріалів справи підтверджені, отже відсутність у позивача первинних документів у паперовому вигляді, що були втрачені внаслідок форс-мажорних обставин не може бути підставою для висновку контролюючим органом про безпідставне включення суми у розмірі 447432,15 грн. до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «КАСТОРС» за січень 2015 року.

Крім того, відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер".

В свою чергу, позивачем надано відповідачу пояснення щодо втрати частини первинної бухгалтерської документації, що підтверджується заявою від 07.04.2015 року № 75 та листом від 13.05.2016 року вих. №13/05.

Відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ч. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

На виконання вищевказаних норм чинного законодавства України директор ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» звернувся до прем'єр-міністра України Яценюка А.П. стосовно роз'яснення, щодо подальших дій підприємства в умовах втрати документації, через форм-мажорні обставини, що пов'язані з проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Отже, судом встановлена, відсутність вини з боку позивача, стосовно втрати відповідних податкових накладних, що є належним чином завірені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції, а отже вони є підставою для включення суми в розмірі 447432,15 грн. до складу податкового кредиту.

Суд критично ставить до висновку податкового органу, про відсутність реально здійснених господарських операції між позивачем та ТОВ «Касторс», що виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, в зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні). Придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що " чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків акту перевірки щодо не підтвердження здійснення господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом у періоді, що перевірявся та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0000322201 від 07.10.2015 року, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи норми чинного законодавства суд доходить до висновку щодо задоволення позовним вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0000322201 від 07.10.2015 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 липня 2017 року

Суддя О.В. Єфанова