Постанова № 68023485, 06.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1,

до відповідача Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області,

про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.07.2016 року №10684-13.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.07.2016 року №10684-13.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є власником легкового автомобіля AUDI Q7, загальний легковий універсал - В, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2967 куб.см.

Представником позивача отримано 28.09.2016 року податкове повідомлення - рішення від 21.07.2016 року №10684-13 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень. Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 21.07.2016 року №10684-13, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн., суперечить нормам податкового законодавства, а тому належить до скасування, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки винесено незаконно.

В обґрунтування правової позиції позивачем надані додаткові письмові пояснення, в яких зауважив, що новий розрахунок транспортного податку був прийнятий Верховною Радою України 25.12.2015 року, але Верховна Рада не може безпосередньо своїми рішеннями запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях, а транспортний податок і є місцевим податком згідно висновків Постанови ВАСУ від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16 та Податкового Кодексу України.

Також зауважив, що Фіскальна служба не надала пояснень звідки при розрахунку податкової бази було взято пробіг 27000 км, що, на думку позивача, також впливає на остаточний розрахунок середньоринкової вартості автомобіля та начислення транспортного податку.

Окрім цього, позивач вважає, що місцева рада згідно пп.12.3.4. п.12 ст. 12 Податкового Кодексу України має обов'язково встановити (відповідним рішенні місцевої ради) транспортний податок і вирішати питання (на власний розсуд) чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін(плановий період), в іншому випадку, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. З посиланням на вимоги підпункту 4.1.9. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, зазначив, що транспортний податок введений в податкову систему України 25.12.2015р., а тому, на думку позивача, може застосовуватися до власників транспортних засобів лише з 01.01.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15.05.2017 року справу №804/6793/16 прийнято до провадження суддею Сидоренко Д.В. та призначено до судового розгляду.

В судове засідання призначене на 06.06.2017 року з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5000603277900.

Представник відповідача проти позову в письмових запереченнях на позов заперечував, мотивуючи тим, що транспортний податок є обов'язковим місцевим податком., при цьому пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено єдину ставку податку, що визначається з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу.

Звернув увагу на те, що рішення міської ради не може вплинути на визначення платників податку, об'єкта та бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку сплати податку, оскільки зазначене чітко визначено Податковим кодексом України, а рішення органів місцевого самоврядування мають бути приведені у відповідність до цих норм Кодексу.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

В письмових запереченнях відповідач просив розглядати справу без участі представника.

З урахуванням вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, тип загальний легковий універсал-В, дизель, об'ємом двигуна 2967 куб см., 2015 року випуску, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1.

Криворізькою південною ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 року №10684-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Приписами пунктів 267.3 та 267.4 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України, вбачається, що для визначення платнику податків грошового зобов'язання із транспортного податку на рівні 25000 грн., контролюючому органу необхідно встановити, що транспортний засіб (легковий автомобіль) такого платника податків відповідає критеріям об'єкта оподаткування, а саме:

- з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);

- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньо ринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (1378 грн. мін. з/п х 750 мін. з/п 1033500 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403:

- середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно із пунктом 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак, для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Так, суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Європейської Конвенції із прав людини (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A No 140, с. 29, п. 46).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, тобто середньоринкова вартість легкового автомобіля на 1 січня 2016 року становить 1 033 500,00 грн.

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, тип загальний легковий універсал-В, дизель, об'ємом двигуна 2967 куб см., 2015 року випуску.

Відповідачем до матеріалів справи було надано роздруківку розрахунку, сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу марки AUDI, моделі Q7, V-3,0, внутрішнього згорання, бензин, АТ, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача у 2016 році становить 1218163,60 грн., тобто є більшою вартості, визначеної підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, за якої автомобіль підпадає під оподаткування транспортним податком.

Однак суд звертає увагу, що у позивача автомобіль використовує тип палива - дизель, а в розрахунку вартості використовуються дані для автомобіля, який використовує тип палива - бензин. Таким чином, відповідачем були використані невірні дані для розрахунку вартості транспортного засобу.

Отже, враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок вартості з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, суд приходить до висновку, що відповідач не повинен був використовувати його під час нарахування транспортного податку.

На виконання ухвали від 07.02.2017 року, відповідачем було надано рішення Криворізької міської ради №483 від 27.04.2016 року про встановлення ставки транспортного податку в м.Кривому Розі, яким установлено ставку транспортного податку в м.Кривомі Розі в розмірі 25000,00 грн. в розрахунку на календарний рік за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно дане рішення №483 від 27.04.2016 року, як зазначено в ньому, набуває чинності з 01.01.2017 року.

Таким чином, відповідач не міг спиратись на рішення Криворізької міської ради №483 від 27.04.2016 року при нарахуванні транспортного податку, оскільки на момент винесення оскаржуваного податкового-повідомленні рішення, воно не набуло чинності.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №10684-13 від 21.07.2016 року про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку в сумі 25000 грн., прийняте без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №10684-13 від 21.07.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.