Постанова № 68022012, 26.07.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Калинич Я. М.

при секретарі: Пирожук Н.П.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

предстаника відповідача: Семак В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - відповідач), якою просила суд: 1) прийняти адміністративний позов до розгляду; 2) стягнути з відповідача на користь позивача не виплачену заробітну плати на загальну суму 2457,52 грн.; 3) стягнути з відповідача на користь позивача середні заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 лютого 2016 року до набрання рішенням суду законної сили (а.с.4-9).

17 травня 2017 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1036,00 грн. і відмовити в задоволенні її позовних вимог про стягнення 537,96 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2016 року по 01 лютого 2016 року у зв'язку з несвоєчасним поновленням на роботі та 823,36 грн. недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку - підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої заробітної плати при звільненні в розмірі 400,16 грн. (30% надбавки за жовтень, листопад 2014 року) залишено Ухвалою Вищого адміністративного суду України без змін, оскільки в цій частині судові рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства (а.с.191-199).

16 червня 2017 року позивачем подано письмові пояснення, згідно яких остання уточнила позовні вимоги та просила їх викласти в такій остаточній редакції: 1) стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату на загальну суму 1040,14 грн., яка складається з 448,35 грн. - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2016 року по 01 лютого 2016 року у зв'язку з несвоєчасним поновленням на роботі; 591,79 грн. - недоплачена частина грошової компенсації за невикористану відпустку; 2) стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 лютого 2016 року до 26 липня 2017 року (день винесення рішення по справі) з розрахунку 89,67 грн. середньоденної заробітної плати (а.с.206-209).

Позивач у судовому засіданні підтримала уточнений позов з мотивів, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог у повному обсязі, та просила суд задовольнити уточнений адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

Судом було викликано та допитано в якості свідка головного бухгалтера Регіонального управління Фонду державного майна України по Закарпатській області - ОСОБА_3, яка в судовому засіданні 18 липня 2017 року надала суду наступні покази. Свідок пояснила, що при нарахуванні позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, остання керувалась Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Також, свідок зазначила, що у своїй практиці вперше стикається з подібним видом нарахування середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення. Після завершення надання показів, виявила бажання залишитися в судовому засідання з метою вияснення, яким чином вона повинна була здійснювати відповідні нарахування. Свідка, в порядку встановленому законодавством, було попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідка, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду по адміністративній справі за № 807/3/15 від 22 січня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано Наказ з особового складу за № 122-к від 28 листопада 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області з 29 листопада 2014 року; стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 листопада 2014 року по 22 січня 2016 року у розмірі 25645,62 грн. за виключенням обов'язкових платежів; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500,00 грн.; допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2017,58 грн.; в задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог - відмовлено (а.с.22-24).

Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року по адміністративній справі за № 807/3/15 набрала законної сили 22 лютого 2016 року, що підтверджується підписом працівника та гербовою печаткою суду, а також відповідні відомості про набрання законної сили постанови містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (послання на електронний ресурс із сайту - http://reyestr.court.gov.ua/Review/55394867).

Суд констатує, що згідно вищезазначеної постанови середньоденний заробіток позивача становить 89,67 грн. (а.с.23 (на звороті)).

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Механізм обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток і компенсації за невикористані відпустки встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердлим Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 (далі - Постанова № 100).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, зважаючи на виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки чи виплати компенсації за невикористані відпустки.

Розрахунок відпускних провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (чи меншого відпрацьованого періоду) за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством. Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів відпустки.

Виплати, що враховуються та не враховуються в розрахунку середньої заробітної плати, наведені в розділі ІІІ Постанови № 100.

Під час обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати й надбавки (за надурочну роботу й роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування чи виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та ін.); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії та теплової енергії; винагорода за підсумками річного роботи та вислугу років.

До виплат, які не враховуються в розрахунок середньої зарплати для визначення сум відпускних, належать виплати, зазначені в п.4 розділі ІІІ Постанови № 100.

Зокрема, підпункт е) передбачає що пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Вимушений прогул є сумою компенсації, гарантованих державною, яку особа отримує, як відновлення своїх порушених прав. Отже, проведений розрахунок відповідача розрахований із суми середнього заробітку, за час вимушеного прогулу в сумі 25645,62 грн. за період з 29 листопада 2014 року по 01 лютого 2016 року не може бути взятий для обрахунку компенсації за не використану відпустку, так як чітко зазначено Розділом ІІІ пунктом 4 підпунктом «е» Постанови № 100, є сумою яка не входить в розрахунок середньої зарплати для визначення сум відпускних.

Слід зазначити, що поняття «поновлення на роботі» та «прийняття на роботу» - різні поняття, а початок робочого року за яким розраховується середня заробітна плата для розрахунку компенсації щорічної відпустки, відлічується, з дати початку трудового договору, а не з дати поновлення на роботі. Отже, відповідач мав провести розрахунок компенсації чергової відпустки, у разі не згоди з сумою, яка встановлена у постанові суду, виходячи з 12 місяців фактичного часу роботи, що передували дню незаконного звільнення 29 листопада 2014 року, а саме: з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, адже пунктом 7 Постанови № 100 зазначено, що саме фактично відпрацьований період. Оскільки в період з 29 листопада 2014 року по 01 лютого 2016 року позивач була у вимушеному прогулі, то фактично відпрацьованим період є 12 місяців фактичної роботи - з листопада 2013 по жовтень 2014 року.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що вимушений прогул, не є заробітною платою, за якою розраховується середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористану відпустку.

Відтак, розрахунок компенсації невикористаної відпустки за 31 календарний день за фактично відпрацьований період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року складає 2548,20 грн. Відповідачем виплачено позивачу 1956,41 грн. Недоплаченою залишається 591,79 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, під час касаційної скарги в суді касаційної інстанції, відповідачем був наданий розрахунок заробітної плати, згідно якого недоплаченими залишаються 25 січня, 26 січня , 27 січня , 28 січня , 29 січня 2016 року. Тобто 5 днів, сума розрахунку яких становить 448,35 грн. (89,67 грн. (середньоденна заробітна плата) х 5 днів).

Відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно листів Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" із дня звільнення позивача (01 лютого 2016 року) по день постановлення рішення (26 липня 2017 року) становить: 370.

Сума заробітної плати, необхідна для відшкодування позивачу за 370 днів затримки розрахунку при звільненні становить: (370 днів х 89,67 грн.) = 33177,90 грн..

Відтак, уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 86, 160, 161, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Уточнений позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату на загальну суму 1040,14 грн (одна тисяча сорок гривень, 14 коп).

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 3 1 лютого 2016 року по 26 липня 2017 року у сумі 33177,90 грн. (тридцять три тисячі сто сімдесят сім гривень 90 коп. ).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.