Ухвала суду № 68020957, 26.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-7942 Головуючий у 1-й інстанції - Притула Н.Г.

Унікальний № 761/9545/17 Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Борисової О.В.

Усика Г.І.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу "Ясногірський К", треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будстар Плюс", ОСОБА_4, про зобов'язання здійснити перебудову житлових будинків,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року відхилено заяву представника ОСОБА_3, ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОК "Ясногірський К", треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, ТОВ "БК "Будстар Плюс", ОСОБА_4, про зобов'язання здійснити перебудову житлових будинків.

Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 через свого представника, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с.24-29).

В суд апеляційної треті особи та їх представники не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток (а.с.39-40, 42).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника позивача, ОСОБА_5, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника відповідача, ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції, ураховуючи місце розташування земельної ділянки, на якій розміщений будинок позивача, місце проведення будівельних робіт, виходив з відсутності спору між сторонами та відсутності існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд може погодись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В даному випадку відповідно до змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_3 є співвласником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Земельна ділянка, на якій відповідачем ОК "Ясногірський К" здійснюються будівельні роботи житлового комплексу "Ясногірський", що є предметом позову у справі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Підставами пред'явлення позову, зокрема, є проведення відповідачем будівельних робіт житлового комплексу "Ясногірський" на вищевказаних ділянках без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тобто як об'єкт самочинного будівництва, а також порушення принципу добросусідства.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 10 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (далі - Постанова), відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Пунктом 17 Постанови передбачено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, позовна заява ОСОБА_7 містить доводи про те, що проведення відповідачем будівельних робіт на земельній ділянці створює для нього численні перешкоди у здійсненні його права власності, зокрема, створює ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження земельною ділянкою та розташованому на ній житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 Ці доводи підкріплені лише посиланням на те, що сам процес будівництва створює для позивача певні незручності у його звичному перебігу життя.

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про недоведеність наявності спору між сторонами є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку районного суду про недоведеність існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

За правилом ст.16 ЦК України, Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Таким чином, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_8, зокрема, про здійснення перебудови фактично збудованого багатоквартирного будинку, виконання рішення полягатиме саме у зобов'язанні відповідача здійснити перебудову, а тому відсутні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: О.В. Борисова

Г.І. Усик