Рішення № 68020862, 26.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/86/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017 Справа № 908/1381/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Житломасив (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєляєва, 18)

про стягнення 2249,52 грн.

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_2 (дов. № 141 від 27.01.17)

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2249,52 грн., з яких: сума 1216,37 грн. - основний борг, сума 333,77 грн. пеня, суму 82,88 грн. 3% річних, сума 616,50 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1381/17, судове засідання призначено на 26.07.2017р.

26.07.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № К091/15п від 18.02.2015р. у відповідача існує заборгованість за природний газ отриманий у лютому та грудні 2015р. в загальному розмірі 1216,37 грн. У звязку з неналежним виконання своїх зобовязань щодо оплати, позивачем нараховано пеню в розмірі 333,77 грн., 3% річних в розмірі 82,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 616,50 грн. На підставі ст.ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєляєва, 18.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015р. між ПАТ Мелітопольгаз (постачальник, позивач у справі) та ТОВ Житломасив (споживач, відповідач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № К091/15П, відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбаченому договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п. 2.6).

Згідно з п. 2.7, п. 2.9 договору постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою споживача. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

У випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової набавки до діючого тарифу на природний газ, тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, тариф на постачання газу за регульованими тарифом (п. 4.2).

У пункті 4.4 договору зазначено, що постачальник зобовязується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

За умовами п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюються споживачем авансовим та/або плановим платежами. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1 договору він укладається на строк до 31.03.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, у лютому та березні 2015р. постачав відповідачу природний газ на загальну суму 1216,37 грн. Зазначене підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними обома сторонами.

Відповідач, в свою чергу, договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий природний газ не здійснив.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 1216,37 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1216,37 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 82,88 грн. 3% річних за загальний період з 11.03.2015р. по 01.07.2017р. та суму 616,50 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2015р. по червень 2017р.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що він зроблений вірно.

При здійсненні нарахування інфляційних втрат суд враховує положення п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З урахування вищевикладеного за актом прийому-передачі від 28.02.2015р. інфляційні повинні нараховуватися починаючи з квітня 2015р., за актом прийому-передачі від 31.03.2015р. інфляційні повинні нараховуватися з травня 2015р. Так, за загальний період з квітня 2015р. по червень 2017р. інфляційні становлять 446,32 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 82,88 грн. 3% річних та сума 446,32 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 333,77 грн. за загальний період з 11.03.2015р. по 11.10.2015р.

Пунктом 6.2.2 договору сторони визначили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобовязань відповідачем є доведеним Перевіривши розрахунок пені, суд задовольняє ці вимоги в сумі 333,77 грн. (не виходячи за межі зазначеного позивачем максимального розміру пені).

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Житломасив (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєляєва, 18; код ЄДРПОУ 38446012) на користь Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А; код ЄДРПОУ 05535349) суму 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 37 коп. основного боргу, суму 82 (вісімдесят дві) грн. 88 коп. 3% річних, суму 446 (чотириста сорок шість) грн. 32 коп. інфляційних втрат, суму 333 (триста тридцять три) грн. 77 коп. пені, суму 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2017р.

Суддя Н.А. Колодій