Вирок № 68020644, 28.07.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27515/16-к

Провадження №1-кп/761/481/2017

В И Р О К

іменем України

28 липня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голуб О.А.

секретарів Букварьової А.Є., Дігтяр М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду кримінальне провадження № 12016100100008381, внесене до ЄРДР 05.07.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецьк, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді директора «КСП-Імпорт», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191; ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю:

зі сторони обвинувачення:

прокурора Гордієнко Б.Д.

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Москаленка А.С.

та

представника потерпілого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у розтраті чужого майна, яке було ввірене йому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а також у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «КСП-Імпорт» (код за ЄДРПОУ 37973149), яке на договірних відносинах з ПАТ «Електроприлад» (код за ЄДРПОУ 37145232) надавало останньому послуги з переобладнання автотранспортного засобу, був добре ознайомлений з транспортними засобами та їх технічними характеристиками, що знаходились на території ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ вул. Глибочицька, 17. Так, ОСОБА_1, перебуваючи у довірливих стосунках з генеральним директором ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4, вирішив скористатись цим та під приводом реалізації вантажного автокрана 10-20т-С марки МАЗ 5335, VIN НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, 1985 року випуску, та вантажного самоскида - С марки КАМАЗ, VIN НОМЕР_4, шасі НОМЕР_5, 1990 року випуску, що належали ПАТ «Електроприлад» та знаходились на території товариства: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, вчинити розтрату ввіреного йому майна. Весною 2013 року ОСОБА_1, звернувшись до ОСОБА_4, повідомив останньому, що знайшов покупців на вищевказані автотранспортні засоби, у зв'язку з чим, 03 липня 2013 року на засіданні Наглядової ради ПАТ «Електроприлад» було схвалено пропозицію та надано дозвіл на реалізацію вищевказаний автотранспортних засобів за договірну ціну, а саме : 45000 грн. за вантажний автокран 10-20т-С марки МАЗ 5335 та 50000 грн. за вантажний самоскид - С марки КАМАЗ. На підставі прийнятого рішення, що було оформлено Протоколом Засідання Наглядової Ради ПАТ «Електроприлад» від 03.06.2013 року, цього ж дня, в приміщенні ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, ОСОБА_4 від імені товариства видав на ім'я ОСОБА_6 довіреність відповідно до якої, останнього уповноважено на виконання всіх дій по зняттю з обліку та реалізації ватажного автокрана 10-20т-С марки МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний НОМЕР_6, та вантажний самоскид - С марки КАМАЗ 5511, 1990 року випуску, державний НОМЕР_7. Окрім цього, ОСОБА_1 разом з довіреністю також передано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 на вантажний автокран 10-20т-С марки МАЗ 5335, свідоцтво НОМЕР_9 на вантажний самоскид - С марки КАМАЗ, ключі, а також заяви на зняття вказаних автотранспортних за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «Електроприлад». Так, ОСОБА_1, отримавши документи розумів, що вищевказані транспортні засоби ввірені йому, тобто знаходяться у нього на законних підставах, що дає йому можливість довести до завершення реалізацію власного умислу, спрямованого на розтрату ввіреного майна та отриманих від нього коштів.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на розтрату ввіреного майна та кошти, які ОСОБА_1, діючи умисно, 15 червня 2013 року зняв з реєстрації у Відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ № 7, що знаходився за адресою: м.Київ, вул. Поліська, 15, автомобіль марки МАЗ 5335 1985 року випуску, державний НОМЕР_6, який та в подальшому перебуваючи у невстановленому місці 18.06.2013 року з видачею номерних знаків НОМЕР_10 та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса реєстрації АДРЕСА_3, реалізував вказаний автомобіль за 45 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд. 21 червня 2013 року ОСОБА_1 вивіз автомобіль марки МАЗ 5335 1985 року випуску з території ПАТ «Електроприлад» для передачі новому власнику. В подальшому з метою надання видимості добросовісності своїх дій та з метою переконання ПАТ «Електроприлад» щодо повернення коштів за реалізацію автомобіля марки МАЗ 5335, ОСОБА_1 02 серпня 2013 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ. вул. Глибочицька, 17, власноручно написав розписку відповідно до якої зобов'язався провести розрахунок за автотранспортні засоби, зокрема, за отриманий автомобіль марки МАЗ 5335 до 01 вересня 2013 року.

Так, ОСОБА_1, розуміючи, що не поверне кошти відповідно до вказаної розписки та з метою недопущення звернення керівництва ПАТ «Електроприлад» до правоохоронних органів, 18 вересня 2013 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька 17, власноручно написав розписку відповідно до якої зобов'язався провести розрахунок за автомобілі, зокрема, за МАЗ 5335 до 01 листопада 2013 року.

В подальшому ОСОБА_1, маючи намір продовжувати запевняти керівництво ПАТ «Електроприлад» у своїх намірах щодо повернення коштів, 28 березня 2014 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, власноручно написав розписку відповідно до якої зобов'язався погасити заборгованість за автомобіль МАЗ 5335 у сумі 45000 грн. до 30 квітня 2015 року, однак в подальшому ОСОБА_1 суму коштів за реалізований автомобіль МАЗ 5335 ПАТ «Електроприлад» у розмірі 45000 грн. не повернув.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у розтраті чужого майна, яке було ввірене йому, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України.

Крім того, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння коштами шляхом зловживання довірою, які останній мав отримати від реалізації автотранспортних засобів. Діючи умисно, 15 червня 2013 року зняв з реєстрації у Відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ № 7, що знаходився за адресою: м.Київ, вул.Поліська, 15, автомобіль марки КАМАЗ 55111, 1990 року випуску, державний НОМЕР_7.

В подальшому з метою надання видимості добросовісності своїх дій та з метою переконання керівництва ПАТ «Електроприлад», з яким останній перебував у довірительних відносинах, щодо повернення коштів за реалізацію автомобіля марки КАМАЗ 5511, ОСОБА_1 02 серпня 2013 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, власноручно написав розписку відповідно до якої зобов'язався провести розрахунок за автотранспортні засоби, зокрема за отриманий КАМАЗ 5511 до 01 вересня 2013 року.

Так, ОСОБА_1, розуміючи, що не поверне кошти відповідно до вказаної розписки та з метою недопущення звернення керівництва ПАТ «Електроприлад» до правоохоронних органів, 18 вересня 2013 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, власноручно написав розписку відповідно до якої зобов'язався провести розрахунок за автомобілі, зокрема за КАМАЗ 5511 до 01 листопада 2013 року.

В подальшому ОСОБА_1, з метою переконання керівництва ПАТ «Електроприлад», з яким останній перебував у довірительних відносинах, у дійсності намірів повернути кошти, останній 14 листопада 2013 року, у робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, здійснив часткову оплату за КАМАЗ 5511 у сумі 10 000 грн.

В подальшому ОСОБА_1, маючи намір продовжувати запевняти керівництво ПАТ «Електроприлад» щодо повернення коштів, 28 березня 2014 року, перебуваючи в робочому кабінеті генерального директора ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17, власноручно написав розписку відповідно якої зобов'язався погасити заборгованість за автомобіль КАМАЗ 5511 у сумі 40 000 грн. протягом жовтня 2014 року.

У подальшому ОСОБА_1 12.07.2015 року, (тобто після дати закінчення строку дії довіреності, виданої ПАТ «Електроприлад» на ім'я ОСОБА_1.) реалізував вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1990 року випуску, шасі НОМЕР_5, з видачею номерних знаків НОМЕР_12 та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, адреса реєстрації особи: АДРЕСА_4. Однак кошти за реалізований автомобіль КАМАЗ 5511 ПАТ «Електроприлад» у розмірі 40000 грн. не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у повторному заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив, що вважає себе винуватим у не поверненні вчасно грошових коштів генеральному директору ПАТ «Електроприлад», заперечив наявність у нього злочинного умислу на розтрату чужого майна, яке було ввірене йому на підставі довіреності та умислу на зловживання довірою генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4, саме з метою заволодіння грошовими коштами за реалізований автомобіль, тобто фактично свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 дав показання, згідно з якими, він станом на 2013 рік обіймав посаду директора ТОВ «КСП-Імпорт», яке, зокрема, надавало послуги ПАТ «Електроприлад» з переобладнання, технічного обслуговування транспортних засобів по місцю розташування ПАТ «Електроприлад» за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, 17. В ході вказаних взаємовідносин генеральний директор ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4 повідомив йому, що на території ПАТ «Електроприлад» наявна несправна техніка, яку потрібно реалізувати, на що він запропонував свої послуги по відновленню та реалізації цієї техніки, а саме вантажного автокрана 10-20т-С марки МАЗ 5335, VIN НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, 1985 року випуску та вантажного самоскида - С марки КАМАЗ, VIN НОМЕР_4, шасі НОМЕР_5, 1990 року випуску. З ОСОБА_4 у нього була усна домовленість про те, що останній на нього випише довіреність, якою надасть йому повноваження на реалізацію вказаних транспортних засобів, а він, в свою чергу, повинен передати останньому як генеральному директору ПАТ «Електроприлад» за реалізацію вказаних транспортних засобів грошові кошти відповідно 45 000 грн. та 50 000 грн. Після цього він виконував необхідні по відновленню вказаних транспортних засобів роботи за власні кошти, в результаті чого ремонт автокрана обійшовся йому близько 20 000 грн., який в подальшому був проданий приблизно за 60 000 грн. Тобто, понесені ним витрати по автокрану не покрилися в результаті його продажу і необхідно було повернути ОСОБА_4 суму більшу, ніж він отримав. На ремонт самоскида, який ремонтувався безпосередньо на території ПАТ «Електроприлад», було витрачено близько 10 000 грн. -15 000 грн. В подальшому він передав ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості 10 000 грн., 5 000 грн., 1500 грн., однак доказів цьому не має. Він виходив на зв'язок та спілкувався з приводу загаданих транспортних засобів з особою на ім'я ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_4 Декілька разів не брав слухавку, коли йому телефонував ОСОБА_4, оскільки не знав, що йому сказати, так як не мав на той час грошових коштів, щоб повернути останньому. Також повідомив, що ним за вказівкою генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4 була написана заява від 10 червня 2013 року з проханням продати йому зазначені атомом білі , після чого, на підставі цієї заяви йому було видано довіреність на реалізацію транспортних засобів. Ним були написані розписки з приводу повернення 95000 грн., хоча на той момент автомобілі не були реалізовані, оскільки згідно усної домовленості з ОСОБА_4 він повинен був реалізувати ці автомобілі разом. Однак в нього не було покупців на другий автомобіль та крім того він не мав можливості зробити відновлювальний ремонт автомобіля КАМАЗ. Він розраховував на те, що він заробить кошти за які викупить вказані автомобілі у Пат «Електроприлад», а потім вже займатиметься їх ремонтом та реалізацією. В подальшому, у зв'язку із подіями в країні кінця 2013 року та 2014 року склалися тяжкі умови у веденні бізнесу та йому не вдалося заробити грошові кошти та сплатити їх ОСОБА_4 Зазначив, що ним не отримувалися грошові кошти за реалізацію автомобіля КАМАЗ.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов'язок доведення перед судом обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191; ч. 2 ст. 190 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

показання представника потерпілого ОСОБА_3, згідно з якими, він з квітня 2016 року працює на посаді начальника юридичної служби в ПАТ «Електроприлад», у зв'язку із чим йому стало відомо про те, що у 2013 році ТОВ «КСП-Імпорт», директором якого є ОСОБА_1 та ПАТ «Електроприлад» директором якого є ОСОБА_4, мали господарські відносини, а саме ТОВ «КСП-Імпорт» виконувало ремонтні роботи автомобілів ПАТ «Електроприлад», у зв'язку з чим, між ними склались нормальні стосунки. На той час на балансі ПАТ «Електроприлад» перебували автокран на базі МАЗ та Камаз самоскид, які обвинуваченому було запропоновано реалізувати. При цьому, йому не відомо нічого про те, що якісь суми ОСОБА_1 витрачались на ремонт та відновлення вказаних транспортних засобів. У зв'язку із чим, було видано довіреність на ОСОБА_1 на реалізацію вказаних автомобілів. Крім того, була домовленість, що ОСОБА_1 після реалізації вказаних транспортних засобів повинен передати ПАТ «Електроприлад» в особі ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 95 000 грн. Про вказаний факт є відповідна розписка ОСОБА_1 Однак, у подальшому обвинувачений, зник на зв'язок не виходив, та він особисто у 2016 році, коли влаштувався на роботу, намагався зв'язатися з ОСОБА_1, але той слухавку не брав, на зв'язок не виходив, у зв'язку із чим, було прийнято рішення про звернення із завою про злочин до правоохоронних органів;

дані, що містяться у витягу з кримінального провадження №12016100100008381, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2016 року, за ч.1 ст.191 КК України, згідно з якими, до Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві надійшла заява від генерального директора ПАТ «ЕЛЕКТРОПРИЛАД» ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_1 здійснив реалізацію транспортних засобів, після чого грошові кошти привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, 22.07.2016 року було внесено відомості за ч.3 ст.191 КК України, згідно з якими ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне привласнення коштів, які ОСОБА_1 мав отримати від реалізації автотранспортних засобів, діючи умисно 21 червня 2013 року вивіз з території ПАТ «Електроприлад» автомобіль марки МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний НОМЕР_6, який 15 червня 2013 року зняв з реєстрації у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ № 7, що знаходився за адресою: м.Київ, вул. Поліська, 15 та в подальшому, перебуваючи у невстановленому місці та невстановлений час реалізував вказаний автомобіль за 45 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд;

дані, що містяться в заяві про скоєння злочину від 30.06.2016 року вих. № 95 за підписом генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4, згідно якими, 03 червня 2013 року ПАТ «Електроприлад» видало довіреність ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до якої вказана фізична особа була вповноважена від імені товариства зняти з обліку та здійснити реалізацію таких транспортних засобів: автокран на базі автомобіля МАЗ5335, 1985 року випуску, д/н НОМЕР_6 та автомобіль КАМАЗ 5511, д/н НОМЕР_7. Протягом 2013 року ОСОБА_1. здійснив реалізацію вказаних транспортних засобів за які отримав 85000 грн., що підтверджується його розписками, що додаються до заяви. Вищевказану грошову суму ОСОБА_1 не повернув ПАТ «Електроприлад», на телефонні дзвінки (НОМЕР_14) не відповідає, від зустрічей та обговорення питання щодо повернення грошових коштів за реалізовані транспортні засоби уникає;

дані фотокопії протоколу засідання Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства «Електроприлад» від 03.06.2013р., згідно з якими, надано дозвіл та уповноважено генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4 на реалізацію: автокрана 10-20т-С на базі автомобіля МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8) за договірну ціну - 45 000 грн. (сорок п'ять тисяч) та автомобіля КАМАЗ 5511, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9) за договірну ціну 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч);

дані фотокопії довіреності від 03 червня 2013 року за підписом Генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4 згідно тексту якої, ПАТ «Електроприлад» в особі Генерального директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, уповноважує ОСОБА_1, паспорт: серія НОМЕР_15 Виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 07 травня 1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, виконувати всі дії по зняттю з обліку та реалізації ТЗ: а) автокран 10-20т-С на базі автомобіля МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний № НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8); б) автомобіль КАМАЗ 5511, 1990 року випуску державний НОМЕР_7 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9) в МРЕВ та ГАІ міста Києва. Довіреність дійсна на протязі одного місця до третього липня дві тисячі тринадцятого року;

дані, фотокопії заяви ОСОБА_1 від 10.06.2013 року на ім'я генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4, згідно з якими, ОСОБА_1 просить продати йому автокран 10-20т-С на базі автомобіля МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний № НОМЕР_6 та автомобіль КАМАЗ 5511, 1990 року випуску державний НОМЕР_7;

дані, розписки ОСОБА_1 від 21.06.2013 року, згідно з якими, останній 21 червня 2013 року отримав на підприємстві ПАТ «Електроприлад» автокран 10-20т-С на базі автомобіля МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний № НОМЕР_6 та свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_8 для проведення технічної експертизи, при цьому, зобов'язався повернути ТЗ власнику - ПАТ «Електроприлад» до 24 червня 2013 року. Також дана розписка містить рукописний текст «ВОХР Виїзд автокрана НОМЕР_6 дозволяю підпис 23.06.13р. Выезд: 21.06.2013. 18:59»;

дані розписки ОСОБА_1 від 02.08.2013 року та її копії, згідно з якими останній зобов'язався провести розрахунок за отриманий автокран КС3577 на базі автомобіля МАЗ 5334 до 15.08.2013 року, за автомобіль КАМАЗ 5511 до 01.09.2013 року;

дані аркушу паперу та його копії на яких наявний рукописний текст зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 на даний момент винен 95 000 грн. в розрахунок за автомобіль МАЗ КС 3577 та КАМАЗ 5511, та зобов'язується повернути не пізніше 01.10.2013 року. Дата 18.09.2013 та підпис;

дані аркушу паперу та його копії на яких наявний рукописний текст зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 зобов'язується погасити заборгованість, що склалась на сьогоднішній день за автокран МАЗ у сумі : 45 000 грн. в термін до 30 квітня 2014 року, заборгованість за автомобіль КАМАЗ 5511 в сумі 40000 грн. на протязі травня 2014 року. Пасп. НОМЕР_15 від 07 травня 1999 р. виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області. Дата 28.03.2014 року та підпис;

дані аркушу паперу та його фотокопії на яких міститься копія довідки-рахунку серії ААВ № 414530 ТОВ «Автокорпорація» від 15 червня 2013 року , зі змісту якої слідує, що її видано ОСОБА_7 про те, що йому продано і видано автомобіль марки МАЗ 5335 двигун НОМЕР_3 шасі НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_16 вартістю три тисячі грн. 00 коп. з ПДВ, 3 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ адреса АДРЕСА_3 паспорт серія НОМЕР_17, виданий центральним СВМ ГУМВС України в Київській обл., 08.02.1997 року. Крім того на вказаних аркушах міститься друкований текст згідно з яким автомобіль продано за свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_16 реєстраційний номер в УДАІ МВС України № 5361 від 29.09.2008 року. Вилучені транзитні номери - НОМЕР_18 видані транзитні номери - НОМЕР_19;

дані аркушу паперу та його фотокопії, на яких містяться копія облікової картки № 19857554 від 15.06.2013 року зняття з обліку для реалізації Власник «Електроприлад» ПАТ Юр. Адреса: Україна, р-н Шевченківський вул. Глибочицька, 17 Шевченківський, місто Київ. Вантажний/автокран 10-20-С МАЗ модель 5335VIN НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 № двигуна НОМЕР_3 маса повна 15000 кг маса власна 5600 кг категорія ТЗ С дата первинної реєстрації 13.06.2013 об'єм двигуна см. куб. 11150 попередній НЗ (здані) НОМЕР_6 Рік випуску 1985 Тип палива ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО Колір СИНІЙ к-сть місць (сид/ст.) 2/ Кількість циліндрів 8 Кількість дверей 2. Крім того на вказаному аркуші паперу міститься друкований текст згідно з яким видана Довідка-рахунок ОСОБА_7 від 15 червня 2013 р. на ОСОБА_7 Вилучений транзитний номер: НОМЕР_18 Виданий транзитний номер: НОМЕР_19. Також на цьому аркуші міститься копія свідоцтва НОМЕР_16 про реєстрацію транспортного засобу марки МАЗ модель 5335 тип автокран 10-20-т-С, рік випуску 1985 власник ПАТ «Електроприлад»;

дані аркушу паперу на якому міститься фотокопія облікової картки № 19858558 від 15.06.2013 року зняття з обліку для реалізації Власник «Електроприлад» ПАТ Юр. Адреса: Україна, р-н Шевченківський вул. Глибочицька, 17 Шевченківський, місто Київ. ТЗ Вантажний/самоскид-С марки КАМАЗ модель 5511 VIN НОМЕР_4 № шасі НОМЕР_5 маса повна 20000 кг маса власна 6300 категорія ТЗ С дата первинної реєстр. 13.06.2013 об'єм двигуна см. куб. 10850 попередній НЗ (здані) НОМЕР_7 Рік випуску 1990 Особливі відмітки св.-во НОМЕР_20 13.06.2013 року;

дані відповіді ПАТ «Електроприлад» № 110 від 12 липня 2016 року за підписом генерального директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_10, згідно з якими станом на 01.06.2013 рік вартість автотранспорту була наступною: 1. Автокран 10-20т-С на базі автомобіля МАЗ 5335, 1985 р.в., держномер № НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8): балансова вартість - 28 713,00 грн.; договірна ціна - 45 000,00 грн. 1) автомобіль марки КАМАЗ 5511, 1990 р.в. держномер НОМЕР_7 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9): балансова вартість - 28 374,42 грн.; договірна ціна - 50 000,00 грн.;

дані, що містяться у висновку експерта № 905/тдд від 19.07.2016 року, згідно з якими, рукописний текст в розписці від імені ОСОБА_1 від 02.08.2013 року - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння. Рукописний текст в розписці від імені ОСОБА_1 від 18.09.2013 - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння. Рукописний текст в розписці від імені ОСОБА_1 від 28.03.2014 - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ОСОБА_1.» в розписці від імені ОСОБА_1 від 21.06.2013 - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння. Рукописний запис «21.06.2013 р.» в розписці від імені ОСОБА_1 від 21.06.2013 - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння. Рукописний запис «ОСОБА_1» в розписці від імені ОСОБА_1 від 21.06.2013 - виконано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння;

дані фотокопії про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1;

дані фотокопії договору послуги № 07/05/13 від 07.05.2013 року, згідно з якими, ТОВ «КСП-Імпорт», надалі Виконавець, в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «Електроприлад», надалі Замовник в особі директора ОСОБА_11, що діє на підставі Статуту, та іменуються надалі разом Сторони, уклали цей договір (надалі Договір) про наступне: Виконавець зобов'язується у 2013 році провести Замовнику переобладнання автомобіля ГАЗ 3307 на самоскид, у об'ємі робіт та за вартістю, які вказуються у Специфікації (додаток № 1 до договору).

Крім того, в судовому засіданні судом було безпосередньо досліджено докази, надані стороною захисту, а саме:

показання свідка ОСОБА_12., згідно з якими, він за дорученням від ОСОБА_8, 03 квітня 2014 року з території ПАТ «Електроприлад» забирав та доставляв автомобіль КАМАЗ 5511 в Закарпатську область Тячівський район. Транзитні номери на вказаний автомобіль та документи йому надавав в цей же день ОСОБА_1 на території ПАТ «Електроприлад»;

дані що містяться в результатах аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 10.01.2017 року, згідно з якими, КАМАЗ 5511 10850 (1990), НОМЕР_12, НОМЕР_13 10.07.2015 (на обліку), власник ОСОБА_8. КАМАЗ 5511 10850 (1990), НОМЕР_18, НОМЕР_20, 15.06.2013 (знятий з обліку) власник «Електроприлад» ПАТ. КАМАЗ 5511 10850 (1990), НОМЕР_7, НОМЕР_20 13.06.2013 (на обліку) власник «Електроприлад» ПАТ. КАМАЗ 5511 10850 (1990) НОМЕР_7 НОМЕР_9 13.12.2000 (на обліку) власник «Електроприлад» ПАТ;

дані реєстраційної картки, згідно з якими номер та серія знака НОМЕР_12, дата реєстрації 10.07.2015, попередній знак НОМЕР_18, свід. про реєстр. ТЗ НОМЕР_13, марка та модель КАМАЗ 5511, рік випуску 1990. Власник ОСОБА_8.

Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_1

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Згідно з висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням останній своїми умисними діями, які виразилися у розтраті чужого майна, яке було йому ввірене вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 191 КК України настає за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розтрата чужого майна характеризується умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на користь іншої особи.

Предметом розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. При розтраті ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 інкриміновано розтрату грошових коштів в сумі 45 000 грн., отриманих в результаті реалізації 18 червня 2013 року автомобіля МАЗ 5335 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_6.

Також, дані обвинувального акта свідчать про те, що 03.06.2013 року ОСОБА_4 від імені ПАТ «Електроприлад» видано на ім'я ОСОБА_1 довіреність, згідно з якою, останнього уповноважено на виконання всіх дій по зняттю з обліку та реалізації вантажного автокрана 10-20т-С марки МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний НОМЕР_6 та вантажного самоскида - С марки КАМАЗ 5511, 1990 року випуску, державний НОМЕР_7. Окрім цього, ОСОБА_1 разом з довіреністю також передано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 на вантажний автокран 10-20т-С марки МАЗ 5335, свідоцтво НОМЕР_9 на вантажний самоскид - С марки КАМАЗ, ключі, а також заяви на зняття вказаних автотранспортних засобів за підписами генерального директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_10

Таким чином, за версією обвинувачення ОСОБА_1 на підставі довіреності було ввірено згадані вище транспортні засоби.

За змістом наведених положень кримінального закону та роз'яснень ППВСУ відповідальність за ч.1 ст.191 КК України настає за розтрату саме ввіреного особі майна, а тому, стороною обвинувачення ОСОБА_1 безпідставно інкримінується розтрата грошових коштів, які останньому ПАТ «Електроприлад» не ввірялися.

Окрім того, доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 45 000 грн. за реалізацію ним ватажного автокрана 10-20т-С марки МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний НОМЕР_6, суду надано не було.

Так само, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що генеральний директор ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4 в силу Статуту даного товариства мав повноваження видавати довіреність від імені ПАТ «Електроприлад» на ім'я ОСОБА_1 виконувати всі дії по зняттю з обліку та реалізацію зазначених вище транспортних засобів, що давало б підстави вважати, що ОСОБА_1 на законних підставах ввірене згадане майно, а так само, що воно перебувало в його законному віданні.

Що ж стосується даних, що містяться у розписках ОСОБА_1 від 21.06.2013 року, від 02.08.2013 року, від 18.09.2013 року, від 28.03.2014 року, про його зобов'язання розрахуватися, в тому числі, за автомобіль МАЗ в сумі 45 000 грн., то вони не підтверджують як самого факту реалізації ним даного транспортного засобу так і реалізацію цього транспортного засобу за вказану суму. Окрім того, дані цих розписок не містять відомостей стосовно того, перед якою саме особою ОСОБА_1 повинен розрахуватися, чи має заборгованість за вказаний вище автомобіль.

З огляду на наведене, дані розписок є неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують та не спростовують обставин, які підлягають доказуванню, виходячи із фактичних обставин, за яких ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.191 КК України.

З аналогічних підстав суд визнає неналежними доказами дані, що містяться у розписці ОСОБА_1 від 21.06.2013 року про отримання останнім в ПАТ «Електроприлад» автомобілів МАЗ 5335 1985 року випуску для проведення експертизи, а також у висновку експерта № 905/тдд від 19.07.2016 року.

Окрім того, суд визнає недопустимими доказами дані, що містяться в фотокопіях: протоколу засідання Наглядової Ради ПАТ «Електроприлад» від 03.06.2013 року; довіреності від 03.06.2013 року за підписом генерального директора ПАТ «Електроприлад» ОСОБА_4; заяви ОСОБА_1 від 10.06.2013 року; довідки- рахунку серії ААВ №414530 ТОВ «Автокорпорація» від 15 червня 2013 року; облікової картки № 19857554 від 15.06.2013 року; свідоцтва НОМЕР_16 про реєстрацію транспортного засобу марки МАЗ 5335; облікової картки № 19858558 від 15.06.2013 року, оскільки джерело походження вказаних фотокопій не відоме, а в силу положень ч.3 ст.99 КПК України стороною обвинувачення не надано оригіналів зазначених вище документів, зібраних в порядок та спосіб визначених кримінальним процесуальним законом, що відповідно до ст. 86 КПК України тягне за собою визнання таких доказів недопустимими.

Інші, надані стороною обвинувачення докази, зміст яких розкрито вище, є недопустимими та неналежними доказами у даному кримінальному провадженні в силу положень кримінального процесуального кодексу України.

Сам факт визнання обвинуваченим ОСОБА_1 наявності у нього певних зобов'язань перед ОСОБА_4 не доводить винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованих дій, пов'язаних із розтратою чужого майна, яке було ввірене йому.

При цьому, стороною обвинувачення не спростовано твердження ОСОБА_1, що він не мав злочинного умислу на розтрату чужого майна, а так само не мав умислу на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою генерального директора ОСОБА_13., що інкриміновано йому стороною обвинувачення.

У зв'язку із чим, у суду відсутні підстави ставити під сумнів показання ОСОБА_1 надані ним в судовому засіданні, які є логічними та послідовними.

Зокрема, досліджені судом докази свідчать про те, що ОСОБА_1 писав розписки щодо розрахунків та щодо заборгованості за транспортні засоби МАЗ та КАМАЗ, до того як фактично було реалізовано автомобіль КАМАЗ, що підтверджує показання останнього про написання таких розписок за вказівкою генерального директора ОСОБА_4, при цьому, за твердженням ОСОБА_1, при написанні розписок він розраховував на свої можливості здійснити відновлювальний ремонт, подальшу реалізацію згаданих транспортних засобів з передачею обумовленої суми грошових коштів ОСОБА_4

Окрім того, дані відповіді ПАТ «Електроприлад» № 110 від 12 липня 2016 року за підписом генерального директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_10 свідчать про те, що балансова вартість автомобіля МАЗ 28713,00 грн., а договірна ціна становить 45000,00 грн.; балансова вартість автомобіля марки КАМАЗ 28374,42 грн., а договірна ціна становить 50 000,00 грн.

При цьому, суду не надано доказів щодо підставності та правомірності визначення посадовими особами ПАТ «Електроприлад» відповідної «договірної» ціни згаданих транспортних засобів, а тому обвинувачення ОСОБА_1 у заволодінні грошовими коштами в розмірах, що становлять «договірну» ціну, є необґрунтованим.

Що ж стосуються висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у повторному заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, то суд прийшов до наступного висновку.

Так, з долученого витягу з кримінального провадження № 12016100100008381, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2016 року за ч.1 ст.191 КК України убачається, що до Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві надійшла заява від генерального директора ПАТ «ЕЛЕКТРОПРИЛАД» ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_1 здійснив реалізацію транспортних засобів, після чого, грошові кошти привласнив собі та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, 22.07.2016 року у кримінальному провадженні № 12016100100008381 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено наступні відомості за ч.3 ст.191 КК України, згідно з якими, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне привласнення коштів, які ОСОБА_1 мав отримати від реалізації автотранспортних засобів, діючи умисно 21 червня 2013 року вивіз з території ПАТ «Електроприлад» автомобіль марки МАЗ 5335, 1985 року випуску, державний НОМЕР_6, який 15 червня 2013 року зняв з реєстрації у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ № 7, що знаходився за адресою: м.Київ, вул. Поліська, 15, та в подальшому, перебуваючи у невстановленому місці та невстановлений час реалізував вказаний автомобіль за 45 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Наведені вище дані витягу, свідчать про те, що до ЄРДР не внесено відомості за фактом заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом Марки КАМАЗ 5511 та грошовими коштами за його реалізацію.

Відповідно до положень ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, положеннями ч. 3 ст. 214 КПК України визначено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, з огляду на невнесення до ЄРДР відомостей за епізодом заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом Марки КАМАЗ 5511 та грошовими коштами за його реалізацію, то суд приходить до висновку, що досудове розслідування за вказаним епізодом проведено та завершено органом досудового розслідування без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Отже на переконання суду органом досудового розслідування ОСОБА_1 було незаконно висунуто обвинувачення за епізодом заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом Марки КАМАЗ 5511 та грошовими коштами за його реалізацію.

А тому такі обставини є ще однією вагомою підставою для визнання зібраних під час досудового розслідування доказів, не допустимими.

Що ж стосується показань в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_3; даних, що містяться в заяві про скоєння злочину, від 30.06.2016 року вих. № 95 за підписом генерального директора ПАТ «Енергоприлад» ОСОБА_4, даних що містяться у відповіді ПАТ «Електроприлад» № 110 від 12.07.2016 року за підписом генерального директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_10, зміст яких розкрито вище, то за відсутності інших об'єктивних даних вони самі по собі не можуть бути визнані достовірними та достатніми для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, за якими йому висунуто обвинувачення.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 191; ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 191; ч. 2 ст. 190 КК України, в яких обвинувачується ОСОБА_1

У зв'язку із виправданням ОСОБА_1 заявлений до останнього ПАТ «Електроприлад» цивільний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191; ч. 2 ст. 190 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується.

Цивільний позов ПАТ «Електроприлад» залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя