Ухвала суду № 68019778, 18.07.2017, Деснянський районний суд міста Києва

2-п/754/99/17

Справа № 754/12536/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Журавської О.В.

з участю секретаря Касян А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, третя особа Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, суд, -

в с т а н о в и в:

20.04.2017 р. Деснянським районним судом м. Києва винесено заочне рішення, на підставі якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «ПЗУ Україна» суму страхового відшкодування в розмірі 11 035, 92 грн. та судовий збір в розмірі 1 378 грн.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення з посиланням на те, що він не був повідомлений про розгляд справи належним чином, що призвело до порушення його права на судовий захист.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в ній.

Представник позивача проти задоволення заяви в судовому засіданні не заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин:

- відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

- докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, заочне рішення може бути скасоване лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України.

В своїй заяві про переглялд заочного рішення ОСОБА_1 посилається лише на одну обставину, а саме неналежне повідомлення його про час та день розгляду справи про судове засідання, яке відбулося 20 каітня 2017 року.

Але в своїй заяві про відвід судді, відповідач зазначає , що судом не залучено до участі у справі в якості належного відповідача ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» у зв'язку з чим заочне рішення підлягає скасуванню, суд вважає дане ствердження безпідставними, оскільки при винесення вказаного рішення судом враховано вказане клопотання сторони відповідача та зазначено, що враховуючи те, що вимоги позивача до відповідача про відшкодування шкоди є правомірними, оскільки ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» як юридична особа припинена, поліс №АЕ/0701119 є недійсним, право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування належить позивачу.

Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, 22.01.2015 р. близько 18:00 год. по вул. Братиславській у м. Києві трапилася ДТП за участю за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням відповідача та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва подія сталася з вини відповідача, якого притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент ДТП автомобіль НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 20.08.2014 р.

У відповідності до Висновку про визначення вартості матеріального збитку №150/15 від 22.01.2015 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу „Сітроен" д/н НОМЕР_3 становить 13 070, 16 грн.

На підставі страхового акту та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 11 035,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.02.2015 р. за № 30296.

У зв'язку з зазначеним, на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача.

Заявником не надано доказів на підтвердження неправомірності винесення заочного рішення. Зокрема, розмір суми страхового відшкодування не оспорюється.

Виходячи з наведеного, заявником не подано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не зазначено обставин та доказів, що якби вони були відомі при ухваленні заочного рішення, суд дійшов би іншого висновку та ухвалив би принципово інше рішення. Обставини, на які посилається відповідач, як на підставу скасування заочного рішення, були відомі суду на час розгляду справи.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що немає підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 231-232 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 20.04.2017 р. по справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, третя особа Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження рішення відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: