Рішення № 68019451, 27.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «»Банк «Фінанси та кредит» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 10 липня 2007 року між «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №907-ЧД, згідно п. 2.1 якого банк надає відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних, строком до 09 липня 2020 року.

ОСОБА_6 допустив прострочення сплати чергових платежів, у зв’язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04.04.2016 року заборгованість за кредитним договором №907-ЧД від 10.07.2007 року за курсом НБУ (1 дол. США = 26,1085 грн.) становить 789 838, 89 грн., з яких: 9 999, 76 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 261 078, 73 грн. – сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 4 267, 09 дол. США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 111 407, 32 грн. – сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 152, 57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 983, 37 грн. – сума строкової заборгованості по відсоткам; 1 780, 19 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 46 478, 09 грн. – сума простроченої заборгованості по відсоткам; 303 грн. – сума строкової заборгованості по щомісячній комісії; 3 71, 95 грн. – сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 362 876, 42 грн. – пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки у відповідності до п. 1.1. вказаного договору поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором №907-ЧД від 10.07.2007 року.

На підставі викладеного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007 року в сумі 789 838, 89 грн. та понесені судові витрати.

У свою чергу ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити дії, посилаючись на те, що станом на день укладення кредитного договору від 10.07.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» було припинено, а отже діяло без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання кредитного договору № 907-ЧД від 10.07.2007 року недійсним.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України договір поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 та договір іпотеки №907-ЧД від 10.07.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 також повинні бути визнанні недійсними.

Враховуючи викладене ОСОБА_6 просив суд визнати недійсними кредитний договір №907-ЧД від 10.07.2007 року, іпотечний договір №907—ЧД від 10.07.2007 року укладені між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 та договір поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит». Зобов’язати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 та зняти заборону відчуження цього майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про обтяження.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено та визнано недійсним кредитний договір №907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6

Визнано недійсним договір іпотеки №907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №4393.

Визнано недійсним договір поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7

Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2, знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріальних права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та задовольнити позовні вимоги банку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано належних доказів передачі грошових коштів ОСОБА_6 та враховуючи час та порядок припинення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та державну реєстрацію ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд вважає, що кредитний договір за № 907-ЧД від 10 липня 2007 року є недійсним, з підстав участі у його укладенні, як сторони по договору, юридичної особи, яка на дату підписання цього договору була вже припинена, а підписання цього договору від імені юридичної особи її представником за довіреністю, повноваження котрої вважаються припиненими з часу припинення юридичної особи, яка надала цю довіреність, є незаконним. Крім того, районним судом з посиланням на ч. 2 ст. 548 ЦК України, зазначено, що недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому і договір поруки укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 на забезпечення кредитного договору також є недійсним.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №907-ЧД, за умовами якого банк надає, а позичальник отримує кредит у сумі 30 000 дол. США з оплатою за користування кредитом 11 % річних, строком до 09 липня 2020 року (а.с. 7-10).

В забезпечення виконання кредитного зобов’язання позичальника перед банком, між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 907-ЧД від 03 липня 2007 року у відповідності до якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитом у розмірі 30 000 грн., зі сплатою 11% річних (а.с. 31-32).

10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_6 в забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки № 907-ЧД, відповідно до якого іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_3 (а.с.103-104).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як видно з оспорюваного договору кредитодавцем є ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі керуючого обласним Полтавським філіалом ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності, від імені якого на підставі довіреності діє начальник відділення №5 Обласної Полтавської філії ТОВ Банку «Фінанси та Кредит» ОСОБА_10, проте в п. 8 договору (реквізити та підписи сторін) від імені банку договір підписано від імені ОСОБА_11, начальника відділення №4, із вказанням реквізитів відділення № 4, проте з прикладенням печатки відділення №5.

Тобто існують розбіжності в реквізитах банку в преамбулі та в п. 8 вказаного договору.

За змістом договору поруки № 907-ЧД, який був укладений поручителем ОСОБА_7 та банком 03 липня 2007 року, поручитель зобов’язався за повне та своєчасне виконання зобов’язання, яке на момент укладення даного договору ще не виникло, оскільки кредитний договір №907-ЧД був укладений сторонами лише 10 липня 2007 року. Крім того, в даному договорі поруки ОСОБА_7 поручилась за часткове виконання договору поруки, так як сума кредиту склала 30 000 дол. США, а поручитель поручилась за 30 000 грн.

Банк, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що станом на 04.04.2016 року ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 789 838 грн. 89 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13-28).

Згідно з абз.2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за первісним позовом не надано оригіналів первинних документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_6 коштів в розмірі 30 000 дол. США. через касу чи перерахування їх на відповідний поточний рахунок вказаний в п. 2.2. кредитного договору.

При цьому банк зазначив, що строки зберігання документів, що утворюються в діяльності банків України встановлено «Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, який затверджено постановою НБУ № 601 від 08.12.2004 року.

Банк вказує, що не може надати суду оригінали документів, якими підтверджується факт отримання ОСОБА_6 кредитних коштів, оскільки п. 322 вказаного Переліку передбачено, що строк зберігання заяв на видачу готівки 3 роки. На підтвердження вказаних доводів апелянтом надано суду акти про виділення та знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню.

Проте, Порядок видачі коштів в готівковій та безготівковій формі регламентовано Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України».

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу 3 Інструкції НБУ №337 зазначено. Що до касових документів, які оформлюються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ №337 зазначено, що з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки-фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо).

Відповідно до п. 3.10 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ №337 видача банком (філією, відділенням) готівки іноземної валюти за кредитом в іноземній валюті здійснюється із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між ними договорів.

Згідно з статтею 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Національного банку України № 601 від 08.12.2004 року документи (статут, кредитний договір, заяви-зобовязання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості) про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах зберігаються у банках України протягом 5 років після погашення позики.

Таким чином, оскільки договір укладений строком до 09 липня 2020 року, тому термін знищення документів про видачу кредиту ще не настав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою Цивільного кодексу України (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України) та припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням Національного банку України. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зазначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до ч. 15 ст. 37 вказаного Закону перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті припинення.

Відповідно до Статуту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінаси та Кредит» створене шляхом перетворення Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство згідно із рішенням Загальних зборів учасників Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (протокол №3 від 15 грудня 2006 року) і рішенням Установчих зборів Банку (протокол № 1 від 12 квітня 2007 року).

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.07.2007 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 «Фінанси та Кредит».

Щодо заяви Банку про застосування строків позовної давності, то колегія суддів виходить з того ОСОБА_6 дізнався про припинення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.09.2016 року, а тому суд не вбачає підстав для його застосування, оскільки строк передбачений ст. 257 ЦК України не порушений.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не подав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог в повному обсязі та доказів на підтвердження заперечень проти зустрічного позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками районного суду в частині визнання недійсним договору поруки укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7, виходячи з наступного.

Так судом вірно зазначено, що у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Однак, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Зокрема, шляхом визнання правочину недійсним (п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 ЦПК України кожна особо має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право на позов виникає у разі порушення суб'єктивного права особи.

Особа, яка звертається до суду, відповідно до приписів ст. 60 ЦПК зобов'язана довести, як факт наявності у неї цивільного права так і факт його порушення.

Цивільно-правові зобов'язання відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникають, зокрема з угод, які передбачені актами цивільного законодавства.

Так, звертаючись із зустрічним позовом до суду в частині визнання недійсним договору поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_6 не врахував того, що він не є стороною вказаного договору, а тому його право даним договором не порушено.

Встановлене свідчить про відсутність у ОСОБА_6 права вимоги щодо захисту порушеного права за договором поруки.

За вказаних вище обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням районним судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 - скасувати, а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року – залишити без змін.

Рішення набирає законної сили одразу після його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді :