Постанова № 68017765, 26.07.2017, Апеляційний суд Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2017 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Данілов О.М., за участю:

представника митниці: Захарова А.О.;

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Іранмісце роботи: робочий в компанії «Рейл Тарабар Фаджр»; проживає за адресою: Україна, АДРЕСА_1;

визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., вилучені грошові кошти у розмірі 450 доларів США та 2000 гривень - повернуто ОСОБА_1 ;

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2017 року о 08 год. 25 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин Республіки Іран ОСОБА_1, який прибув до України з Республіки Іран, м. Тегеран, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом № PS 752, своїми діями обрав за формою проходження митного контролю проходження (проїзд) через «зелений коридор». Після перетину «білої лінії» у ОСОБА_1 було виявлено 11 050 доларів США та 2000 гривень, готівка знаходилась в одному з відділень чоловічої сумки пасажира. За протоколом вилучено 450 доларів США та 2000 гривень, решту грошових коштів у сумі 10 680 доларів США пропущено пасажирові.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином Республіки Іран ОСОБА_1, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню відповідно до Постанови Правління НБУ від 27.05.2008 №148, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року, громадянина Республіки Іран ОСОБА_1, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., вилучені грошові кошти у розмірі 450 доларів США та 2000 гривень - повернуто ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі Державна фіскальна служба України Київська митниця ДФС просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою громадянина Республіки Іран ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України та застосувати стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та конфіскації затриманої по справі валюти у розмірі 450 доларів США та 2000 гривень.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Оцінюючи на правовій підставі докази, суд першої інстанції виходив із того, що громадянин Республіки Іран ОСОБА_1 своїми діями, які полягали у проходженні митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки в сумі, що не перевищує 10 000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті, порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки на момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» з приводу декларування до інспекторів митниці не звертався.

Згідно вимог статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції в повній мірі врахував обставини справи, характер скоєного, особу правопорушника, відсутність обтяжуючих обставин, прийшов до правильного висновку, що на правопорушника може бути накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації вилученої валюти.

Під час розгляду апеляційної скарги знайшли своє підтвердження наступні обставини.

З 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 працює робочим в Ірані в компанії «Рейл Тарабар Фаджр», що стверджується довідкою з місця роботи, в якій також вказано, що заробітна плата за період з 21 березня 2017 року по 20 квітня 2017 року становить 27 022 іранських ріалів (а.с. 35).

Відповідно до довідки Товариства «Расул Фалакі і Партнери» № 155.00 від 15 квітня 2017 року ОСОБА_1 здійснив обмін іранських ріалів на долари США (а.с. 28).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту, що вилучені валютні кошти мають законне походження, є заробітною платою ОСОБА_1., їх мета використання підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції вірно посилається на п.10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95, від 1949 року яка ратифікована законом № 2996-IV від 19.10.2005 року, де вказано: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї».

Під час розгляду Апеляційної скарги було встановлено, що ОСОБА_1 проживає на території України, має на утриманні дружину та малолітнього сина. До адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався, пояснив, що наміру приховати гроші або уникнути декларування в нього не було, все сталось випадково через незібраність та неуважність, свою вину визнає в повному обсязі та щиро розкаюється.

Обтяжуючих відповідальність особи обставин апеляційним судом не встановлено.

Для вирішення питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення (чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.

Висновок про звільнення порушника від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення можливий за сукупності умов, а саме: правопорушник здійснив правопорушення з необережності, без приховування предмета, порушив правила проходження (проїзду) через «зелений коридор»; порушник перемістив предмет (грошові кошти) для власного використання (оплати проживання, харчування, лікування), і цей предмет має безсумнівно підтверджене законне походження та загалом може бути законно переміщений через митний кордон України за умови письмового декларування; предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами чи іншими податками та зборами; порушення митних правил полягає лише в тому, що предмет не було письмово задекларовано порушником, і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді не сплати митних платежів.

Враховуючи особу винного, природу походження та мету використання грошових коштів, майновий стан правопорушника, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушення положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на громадянина Республіки Іран ОСОБА_1, «індивідуальний надмірний тягар».

Приймаючи до уваги встановлені обставини та дані, на які послався суд при визначенні стягнення для громадянина Республіки Іран ОСОБА_1, апеляційний суд вважає за можливе погодитись з постановою суду першої інстанції, яка відповідає обставинам справи та стверджується матеріалами справи.

Доводи, які зазначені в апеляційній скарзі Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС, апеляційний суд вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та законність прийнятої постанови.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року щодо Республіки Іран ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ