Постанова № 68015557, 25.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа № 917/555/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 10.04.2017 року;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ (вх. №2135П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2017р.

у справі № 917/555/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування", Полтавська область, м. Хорол

про стягнення 8 951,74 грн. заборгованості за отримані послуги

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.06.2017р. у справі №917/555/17 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2017р. у справі №917/555/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2017р. суддею доповідачем по справі №917/555/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2017р.

24.07.2017 року на адресу суду та факсограмою від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7708, вх.№7744), які долучені до матеріалів справи.

24.07.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№7743), яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.07.2017 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2017 року не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102222083396, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

06.02.2017 року на підставі усної домовленості ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" передало ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л" тексти документів (7 нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу) для виконання робіт з термінового письмового перекладу з англійської мови на українську строком до 14.02.2017 року.

Письмового договору між сторонами укладено не було, переписка велася в електронному вигляді шляхом обміну електронними листами, роздруківки електронних листів наявні в матеріалах справи.

06.02.2017 року позивач виставив відповідачу рахунок № 29 на суму 27000,17 грн., відповідач 07.02.2017 року сплатив 13 500,00 грн.

Позивач, посилаючись на неповну оплату наданих ним послуг з перекладу, звернувся до ТОВ "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" із вимогою № 22-02/1 від 22.02.2017 року про погашення боргу.

Відповідач відреагував відмовою сплати коштів з огляду на отримані неякісні послуги (відповідь № 1/36 від 20.03.2017 року).

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" 8 951,74 грн. заборгованості за отримані послуги з перекладу 7 нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу з англійської мови на українську мову у вигляді 7 файлів у форматі pdf.

01.06.2017 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" 8 951,74 грн. заборгованості за отримані послуги з перекладу 7 нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу з англійської мови на українську мову у вигляді 7 файлів у форматі pdf.

Зокрема, в даному випадку підтвердженням виникнення договірних відносин між сторонами є рахунок на оплату від 06.02.2017 року №29 на суму 18152,31 грн. за послуги письмового перекладу (з англійської мови на українську), наданий позивачем відповідачу, виписка по рахунку позивача станом на 07.02.2017 року та листування електронною поштою між сторонами.

Отже, фактично між сторонами спору у даній справі виникли господарські відносини в сфері надання послуг, які є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що переклад документів з англійської на українську мову виконано позивачем з недоліками, доказів належного виконання суду не надано.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, після погодження з відповідачем обсягів та вартості робіт виставив відповідачу рахунок на оплату №29 від 06.02.2017 року на суму 27000,17 грн. за терміновий переклад нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу з англійської мови на українську мову.

Відповідно до банківської виписки від 07.02.2017 року, відповідач частково сплатив за вказані послуги у сумі 13500,17 грн., в графі призначення платежу зазначив: «за терміновий письмовий переклад з англійської мови на українську мову згідно рахунку №29 від 06.02.2017 року» (т.1, а.с.10)

10.02.2017 року позивач направив відповідачу шість файлів з перекладом, одночасно узгодивши з відповідачем строки, коли останній файл з перекладом буде надіслано позивачем.

Позивач зменшив загальну суму вартості робіт з 27000,17 грн. до 22451,91 грн. (шляхом коригування рахунку №29 від 06.02.2017 року та виставлення додаткового рахунку №33 від 10.02.2017 року).

Станом на 14.02.2017 року відповідач отримав електронною поштою всі (7) сім файлів з перекладами.

Однак, відповідач відмовився сплатити залишок суми боргу посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору, а саме неналежну якість отриманого перекладу.

13.02.2017 року відповідач відмовився від прийняття робіт та підписання актів виконаних робіт, про що позивач був повідомлений листом (т.1.,а с.177)

22.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з кредиторською вимогою, в якій встановив строк на оплату - 7 днів з дня отримання відповідачем вказаної претензії.

Відповідач, листом від 20.03.2017 року №1/36 просив відшкодувати позивача збитки у сумі 13500,17 грн. попередньої оплати за неналежно виконані роботи з письмового перекладу документів (т.1., а.с.12-13)

Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів неналежного виконання позивачем зобовязання з перекладу 7 нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу з англійської мови на українську мову у вигляді 7 файлів у форматі pdf.

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання у повному обсязі, а саме здійснив переклад 7 нормативно правових актів із законодавства Європейського Союзу з англійської мови на українську мову у вигляді 7 файлів у форматі pdf, проте відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про надання послуг неналежним чином виконав свої зобовязання, а саме частково сплатив суму заборгованості, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 8951,74 грн.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт наявності боргу у відповідача в сумі 8 951,74 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вказана сума має бути стягнута з відповідача.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості та доказів, які б спростовували суму заявленого боргу матеріали справи не містять.

Окрім того, у наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву, відповідач визнає факт укладення простого договору, але зазначає, що його не влаштовує якість виконаних робіт.

Приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про неналежне виконання позивачем перекладу документів з англійської на українську мову є передчасним.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що сторони у справі підтвердили свої договірні відносини саме фактом надання послуг з перекладу та їх оплати в розмірі 13500,00 грн.

Вказане спростовує рахунок на оплату виставлений відповідачем на суму 27000,17 грн., який наявний в матеріалах справи.

Отже, загальна вартість робіт складала 27000,17 грн., а не 13500,17 грн. попередньої оплати.

Тобто, сторони погодили вартість виконаних робіт, а саме 27000,17 грн., позивач зменшив загальну суму вартості робіт з 27000,17 грн. до 22451,91 грн., відповідачем було сплачено 13500,17 грн., а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 8951,74 грн., а не 8931,74 грн. зазначених в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2017р. у справі №917/555/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.2 ст.103, п.1, 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2017р. у справі №917/555/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування", Полтавська область, м. Хорол (вулиця Молодіжна, 17, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 40573272, п/р 26007455023552 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бюро перекладів "Агентство-Л", м. Київ 3360,00 грн. (вулиця Соломянська, будинок 5, офіс 602-а-1, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 39547253, п/р 26008010087777 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 8 951,74 грн. заборгованості та 3360,00 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.