Постанова № 68015552, 27.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа № 922/1176/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1;

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1964Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 07 червня 2017 року по справі

за позовом Акціонерної компанії Харківобленерго, м. Харків

до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків

про стягнення 42979,35 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 червня 2017 року по справі (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, буд. 16; п/р 35210001004513, ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011; код ЄДРПОУ: 34859512) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823:

15145,96 грн. вартості електричної енергії за період з грудня 2014р. по лютий 2017р. (де 12621,62 грн. - тарифна складова та 2524,34 грн. - ПДВ 20%),

18638,51 грн. - перевищення договірної величини обсягу електричної енергії за листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., лютий 2016р., грудень 2016р., лютий 2017р., березень 2017р.;

- на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м.Київ, МФО 380805:

590,28 грн. пені за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року;

850,02 грн. - 3% річних за період виникнення боргу з січня 2015 року по квітень 2017 року;

8036,86 грн. інфляційних втрат за період виникнення боргу з лютого 2015 року по лютий 2017 року;

1600,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду попередньої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Справа слухалась на умовах оголошення перерви з 18.07.2017 року до 27.07.2017 року 09:30 год.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач проти її задоволення заперечував з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 27.07.2004р. між позивачем, Акціонерною компанією "Харківобленерго" та відповідачем, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, було укладено Договір про постачання електричної енергії № 058-191, за умовами якого позивач, як постачальник електричної енергії, постачає відповідачу, як споживачу, електричну енергію, а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

На підставі п. 9.11. Договору, цей Договір було пролонговано на 2017 рік.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Згідно п. 2.2.5 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

У пункті 5 Додатку № 2 до Договору визначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 5 Додатку № 2 до Договору, споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Постачальник та споживач зобов'язались виконувати умови цього Договору (п.п. 2.1.1, 2.2.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором з постачання споживачу електричної енергії виконує належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов Договору оплату за отриману електричну енергію здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі,

Так, в порушення умов п. 5 Додатку № 2 до Договору, рахунок за грудень 2014р. № 58191, акт за використану електричну енергію за грудень та акт приймання- передачі е/е та КРЕ за грудень 2014р. споживачем було отримано 31.12.2014р., про що свідчить підпис представника споживача, у книзі реєстрації видачі рахунків за використану електричну енергію за грудень 2014р. по споживачам Нововодолажського РВЕ. Відповідно до отриманого споживачем рахунка, за грудень 2014р. споживачу нараховано до сплати - 5983,50 грн., але сплачено всього 606,25 грн. (платіжне доручення № 338 від 05.05.2016р.). Заборгованість за грудень 2014 р. склала 5377,25 грн., яка на цей час не сплачена.

Рахунок за грудень 2015р. № 58191, акт за використану електричну енергію за грудень та акт приймання-передачі е/е та КРЕ за грудень 2015р. споживачем отримано 31.12.2015р., про що свідчить підпис представника споживача, у книзі реєстрації видачі рахунків за використану електричну енергію за грудень 2015р. по споживачам Нововодолажського РВЕ. Відповідно до отриманого споживачем рахунка, за грудень 2015р. споживачу нараховано до сплати - 3573,28 грн., але до теперішнього часу рахунок не оплачено.

Рахунок за лютий 2016р. № 58191, акт за використану електричну енергію за лютий та акт приймання-передачі е/е та КРЕ за лютий 2016р. споживачем отримано 29.02.2016р., про що свідчить підпис представника споживача у книзі реєстрації видачі рахунків за використану електричну енергію за лютий 2016р. по споживачам Нововодолажського РВЕ. Відповідно до отриманого споживачем рахунка, за лютий 2016р. споживачу нараховано до сплати - 5288,89 грн., але сплачено всього 3982,40 грн. (платіжне доручення № 130 від 11.03.2016р.). Заборгованість за лютий 2016р. склала 1306,49 грн., яка на цей час не сплачена.

Рахунок за лютий 2017р. № 58191, акт за використану електричну енергію за грудень та акт приймання-передачі е/е та КРЕ за лютий 2017р. споживачем отримано 01.03.2017 р., про що свідчить підпис представника споживача у книзі реєстрації видачі рахунків за використану електричну енергію за лютий 2017р. по споживачам Нововодолажського РВЕ. Відповідно до отриманого споживачем рахунка, за лютий 2017р. споживачу нараховано до сплати - 9418,42 грн., але сплачено всього 4529,48 грн. (платіжне доручення № 477 від 26.04.2017р.). Заборгованість за лютий 2017р. склала 4888,94 грн., яка на цей час не сплачена.

Тобто, відповідач сплачував отримані рахунки не в повному обсязі та після закінчення розрахункового періоду, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати за електричну енергію за період з грудня 2014р. по лютий 2017р. в розмірі 15145,96 грн. (де 12621,62 грн. тарифна складова та 2524,34 грн. - ПДВ 20%).

Доводи відповідача щодо прострочення оплати через неотримання відповідних рахунків від позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки отримання відповідачем таких рахунків підтверджується підписами представників споживача у книзі реєстрації видачі рахунків за використану електричну енергію, копію витягу з якої надано позивачем.

Як не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на акти приймання-передачі електричної енергії як на підставу оплати за отриману ним електричну енергію, оскільки за умовами Договору (п. 5 Додатку № 2) оплата за електричну енергію повинна здійснюватися на підставі рахунків, отримання яких відповідачем доведено належними доказами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., договір є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Тобто, укладення Договору № 11058 від 25.04.2005р. та додаткових угод до нього означає, що між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Військовою частиною А 1215 було досягнуто згоди з усіх його умов.

Згідно п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Укладання договорів про закупівлю послуги з постачання електричної енергії за державні кошти не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5. цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної у Додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення з відповідача 590,28 грн. пені за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року; 850,02 грн. - 3% річних за період виникнення боргу з січня 2015 року по квітень 2017 року; 8036,86 грн. інфляційних втрат за період виникнення боргу з лютого 2015 року по лютий 2017 року законними та обґрунтованими.

При цьому, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що не вбачає підстав для застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, про що заявлено відповідачем, оскільки позивачем нараховано пеню за період квітень-вересень 2016р., а позов складено позивачем 28.03.2017р. та отримано господарським судом 07.04.2017р., тобто позов було подано до суду в межах строку позовної давності - один рік, встановленої статтею 258 ЦК України.

Також немає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Такого висновку, зокрема, дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 01.11.2012р. по справі № 5011-32/5219-2012.

Тобто, проценти річних та інфляційні втрати не можна вважати неустойкою у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, а тому у суда відсутні правові підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам'' від 16.06.2005р. № 473 (далі "Порядок") встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, а саме: п. 7 передбачає, що енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до абзацу 6 п. 4.2 "Правил" та п. 5.1. Договору, укладеного між сторонами, визначені договірні величини споживання електричної енергії (Додаток № 1).

Так, в листопаді 2014 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 150 кВт/год. Згідно Звіту за листопад, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 1446 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 1296 кВт/год (1446 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 150 кВт/год (договірна величина е/е) = 1296 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 14142 від 10.12.2014р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за листопад 2014р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 1296 кВт/год., вартість якої складає 1598,54 грн.

В грудні 2014 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 200 кВт/год. Згідно Звіту за грудень, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 3963 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 3763 кВт/год (3963 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 200 кВт/год (договірна величина е/е) = 3763 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 15526 від 12.01.2015р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за грудень 2014р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 3763 кВт/год., вартість якої складає 4734,61 грн.

В січні 2015 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2232 кВт/год. Згідно Звіту за січень, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 4556 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 2324 кВт/год (4556 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2232 кВт/год (договірна величина е/е) = 2324 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 953 від 10.02.2015р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за січень 2015р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 2324 кВт/год., вартість якої складає 3070,24 грн.

В лютому 2015 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2016 кВт/год. Згідно Звіту за лютий, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 4764 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 2748 кВт/год (4764 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2016 кВт/год (договірна величина е/е) = 2748 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 2019 від 10.03.2015р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за лютий 2015р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 2748 кВт/год., вартість якої складає 3630,38 грн.

В березні 2015 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2232 кВт/год. Згідно Звіту за березень, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 2334 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 102 кВт/год (2334 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2232 кВт/год (договірна величина е/е) = 102 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 2853 від 10.04.2015р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за березень 2015р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 102 кВт/год., вартість якої складає 141,49 грн.

В лютому 2016 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2088 кВт/год. Згідно Звіту за лютий, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 2773 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 685 кВт/год (2773 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2088 кВт/год (договірна величина е/е) = 685 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення № 2425 від 10.03.2016р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за лютий 2016р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 685 кВт/год., вартість якої складає 1088,74 грн.

В грудні 2016 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2232 кВт/год. Згідно Звіту за лютий, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 2234 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 2 кВт/год (2234 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2232 кВт/год (договірна величина е/е) = 2 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за грудень 2016р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 2 кВт/год., вартість якої складає 3,94 грн.

В лютому 2017 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2016 кВт/год. Згідно Звіту за лютий, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 4192 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 2176 кВт/год (4192 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2016 кВт/год (договірна величина е/е) = 2176 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за лютий 2017р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 2176 кВт/год., вартість якої складає 4074,12 грн.

В березні 2017 року, відповідно до Додатку № 1, встановлено договірну величину у розмірі 2232 кВт/год. Згідно Звіту за лютий, відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 2392 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 160 кВт/год (2392 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 2232 кВт/год (договірна величина е/е) = 160 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил", позивачем складене Повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за березень 2017р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 160 кВт/год., вартість якої складає 296,37 грн.

Що свідчить про правомірність нарахування позивачем 18638,51 грн., як перевищення договірної величини обсягу електричної енергії за листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., лютий 2016р., грудень 2016р., лютий 2017р. та березень 2017р.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 43261,63 грн., у тому числі: 15145,96 грн. вартості електричної енергії за період з грудня 2014р. по лютий 2017р. (де 12621,62 грн. - тарифна складова та 2524,34 грн. - ПДВ 20%), 18638,51 грн. - перевищення договірної величини обсягу електричної енергії за листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., лютий 2016р., грудень 2016р., лютий 2017р., березень 2017р.; 590,28 грн. пені за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року; 850,02 грн. - 3% річних за період виникнення боргу з січня 2015 року по квітень 2017 року; 8036,86 грн. інфляційних втрат за період виникнення боргу з лютого 2015 року по лютий 2017 року.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження доводів викладених ним у апеляційній скарзі та належного виконання ним умов договору щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Головного територіального управління юстиції у Харківській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишене без змін.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 червня 2017 року у справі №922/1176/17 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.