Постанова № 68015534, 26.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа № 922/2817/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №14-68 від 14.04.2017 року)

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №007Др-20-1216 від 29.12.2016 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1935Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" , м.Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення 287872,32 грн., з яких: 96168, 24 грн. пені, 12778, 88 грн. 3% річних та 178 925, 20 грн. інфляційних втрат за договором № 14-393-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 15.01.2014р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 167 236, 82 грн. інфляційних втрат, 12778, 88 грн. 3% річних. В частині стягнення пені у сумі

96 168,24 грн. та інфляційних втрат у сумі 11688,38 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 04.04.2017 р. у справі №922/2817/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016р. скасовано в частині відмови у стягненні пені. В цій частині справу №922/2817/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016р. у справі № 922/2817/16 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2017 р. у справі №922/281716 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

96 168,24 грн. пені.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення пені - відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись не неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, зазначає про відсутність підстав для стягнення пені, оскільки позивач порушив передбачений п.3.4 договору порядок та строки повернення відповідачу актів приймання-передачі газу, а отже, вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов’язання відсутня.

В судовому засіданні 26.07.2017 року відповідач підтримав наведені вище доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2017 року проти доводів відповідача заперечував, просив суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2017 року без змін, апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.01.2014 року між ПАТ НАК “Нафтогаз України” (продавець) та ПАТ «Харківгаз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14-393-БО-32 (далі-договір) (а.с.18 т.1).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцю в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 газ в обсязі до 285, 000 тис.куб.м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п. 5.2 договору.

Згідно п.3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцям покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В п. 3.4. договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивувальну відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Сторонами укладено додаткові угоди, якими вносились зміни до п.5.2 договору в частині ціни поставного газу (а.с.24-29 т.1).

Остаточно ціну газу встановлено в додатковій угоді №6 від 08.12.2014 року до договору – 6384,70 грн., крім того, ПДВ -20% -1276,94 грн., всього з ПДВ: 7661,64 грн. (а.с.29 т.1).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.2.1 договору, позивачем з січня 2014 року по грудень 2014 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму на загальну суму 597379,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014; 28.02.2014; 31.03.2014; 30.04.2014; 31.10.2014; 30.11.2014; 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.30-36).

Позивач зазначає, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі, однак, в порушення п.6.1 договору, несвоєчасно здійснював оплату поставленого природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 96 168,24 грн., 3% річних в сумі 12 778,88 грн. та 178 925,20 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду від 04.04.2017 р. у справі №922/2817/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016р. скасовано в частині відмови у стягненні пені. В цій частині справу №922/2817/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2016р. у справі № 922/2817/16 залишено без змін.

Враховуючи, що постановою суду касаційної інстанції залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги розглядаються лише в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 96 168,24 грн.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору №14-393-БО-32 від 15.01.2014 року, у разі порушення покупцем умов п.6.1 договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 96168,24 грн., а саме:

- за зобов'язання січня 2014 року на суму боргу 129704, 70 грн. за період з 15.02.2014 року по 14.08.2014 року нараховано 11 581,04 грн.;

- за зобов'язання лютого 2014 року на суму боргу 105 764, 87 грн. за період з 15.03.2014 року по 14.09.2014 року нараховано 10 634,44 грн.;

- за зобов'язання березня 2014 року на суму боргу 73 616, 81 грн. за період з 15.04.2014 року по 14.10.2014 року нараховано 8 101,88 грн.;

- за зобов'язання квітня 2014 року на суму боргу 13335,93 грн. за період з 15.05.2014 року по 14.11.2014 року нараховано 1 544,78 грн.;

- за зобов'язання жовтня 2014 року на суму боргу 24 521, 48 грн. за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року нараховано 2085,33 грн.; на суму боргу 11 135,84 грн. за період з 26.02.2015 року по 14.05.2015 року нараховано 1389,39 грн.;

- за зобов'язання листопада 2014 року на суму боргу 93 594, 25 грн. за період з 15.12.2014 року по 27.05.2015 року нараховано 19 482,99 грн.; на суму боргу 45 994,89 грн. за період 28.05.2015 року по 14.06.2015 року нараховано 1360,94 грн.;

- за зобов'язання грудня 2014 року на суму боргу 156 841,44 грн. за період з 15.01.2015 року по 17.06.2015 року нараховано 34 333,23 грн.; на суму боргу

138 810,14 грн. за період з 18.06.2015 року по 29.06.2015 року нараховано 2738,17 грн.; на суму боргу 118262 грн. за період з 30.06.2015 року по 17.07.2015 року нараховано 2916, 05 грн. (т. 1, а.с. 10-15).

Однак, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з тих підстав, що відповідно до умов договору ним направлено позивачу для підписання та повернення акти приймання-передачі газу, однак позивач порушив умови договору щодо порядку та строків повернення актів, у зв’язку з чим відсутня вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов’язання.

Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі відповідача.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Згідно п.3.1 договору, право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Сторони у п.3.3 договору дійшли згоди, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Отже, аналізуючи зміст п.3.1 та п.3.3 договору, з урахуванням ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві є виконаним в момент переходу газу через газорозподільні станції. Саме з цього моменту відповідач набув право власності на природний газ та розпорядився ним на власний розсуд.

Підписаними актами приймання-передачі газу, які містяться в матеріалах справи (а.с.30-36 т.1) підтверджується поставка газу відповідачу.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, п. 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказана умова договору не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригіналу акта покупцю.

Разом з тим, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Таким чином, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів.

Отже, п. 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов’язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Враховуючи наведене, прострочення грошового зобов’язання відповідача за договором не пов’язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем.

Крім того, у п. 4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно, акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, у зв’язку з чим, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на невиконання позивачем обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі газу.

Вказана правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 року у даній справі.

Господарським судом Харківської області, при винесенні оскаржуваного рішення, відповідно до статті 111-12 ГПК України, враховано вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду від 04.04.2017 року у даній справі.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, дійшла висновку про його обґрунтованість.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання з оплати поставленого природного газу, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 96168,24 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом при прийнятті рішення не враховано, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Дійсно, відповідно до п. 3.3 договору, акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Також, умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу.

Крім того, доказів того, що на момент настання строку оплати газу відповідач заперечував проти його обсягів чи вартості (вказаних в актах приймання - передачі газу) в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про повернення йому підписаних актів.

Отже, виходячи з умов договору та норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що настання обов'язку покупця (відповідача) оплатити природний газ не ставиться в залежність від моменту повернення йому підписаного продавцем одного примірника акту приймання-передачі газу.

Несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є безпідставними

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2017 року у справі №922/2817/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Пелипенко Н.М.