Рішення № 68015140, 20.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р.Справа № 922/1469/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківводоканал", м. Харків до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів за участю :

представник позивача ОСОБА_1, дов. від 03.02.2017 р.

представника відповідача - ОСОБА_2, дов.від 27.10.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 444973746,75 грн., в тому числі, 352316950,99 грн. - за послуги водопостачання та водовідведення (336765149,29 грн. - за водопостачання та 15551801,73 грн. - за водовідведення), 13315739,07 грн. пені, 67051894,71 грн. інфляційних та 12289161,98 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.05.2017 р. порушено провадження у цій справі та призначено до розгляду на 07.06.2017 р.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак від неї надійшло клопотання про відкладання розгляду справи з причин знаходження її у відрядженні з 5 по 8 червня 2017 р.

Враховуючи нез"явлення відповідача та необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 15.06.2017 р.

У зв"язку з відпусткою судді Усатого В.О. повідомленням від 15.05.2017 р. розгляд справи було перенесено на 22.06.2017 р.

В судовому засіданні 22.06.2017 р. представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 20541 від 22.06.2017 р.), в якій просить суд стягнути з відповідача 428219589,37 грн. (320917147,41 грн. - борг за послуги водопостачання, 14645646,20 грн. - борг за послуги водовідведення, 13315739,07 грн. пені, 67051894,71 грн. інфляційних та 12289161,98 грн. 3% річних), яка прийнята судом відповідно до ст.22 ГПК України та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 22.06.2017 р. представник відповідача не погодилася з позивачем щодо застосування до деяких об"єктів підприємства тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та зазначила, що КП "ХТМ" направлено у Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України запит для надання роз"яснень з цього питання.

З підстав необхідності отримання відповіді з Міністерства, а також необхідність уточнення розрахунку пені, інфляційних та річних , представник відповідача просила продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи.

Представник позивача не заперечувала проти продовження строку та відкладання розгляду справи.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, з метою всеобічного розгляду справи та надання сторонам надати свої погодження або заперечення з відповідними доказами, суд задовольнив заяву представника відповідача та продовжив строк розгляду справи на 15 днів, тобто до 20.07.2017 р.

Приймаючи до уваги необхідність отримання додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 18.08.2017 р.

10.07.2017 р. від позивача надійшли пояснення щодо відзиву відповідача, в яких позивач пояснив, що залік зустрічних позовних вимог відбувся після подання позову до суду 19.05.2017 р., що позивач не погоджується з вказаними відповідачем розбіжностями в сумі 17241,78 грн. та що пеня нарахована відповідно до вимог чинного законодавства.

11.07.2017 р. до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з липня 2014 р. по березень 2017 р. за послуги з водопостачання в сумі 320905039,55 грн. та водовідведення в сумі 14640512,28 грн.

Крім того, відповідач згідно свого контррозрахунку визнає вимоги позивача в сумі 67046750,97 грн. інфляційних, 12287443,67 грн. 3% річних, 12790117,74 грн. пені за договором № 13024 від 22.11.2005 р. та 494412,70 грн. пені за договором № IV-370/02-АП-2 від 01.04.2008 р.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені на 50% посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства відповідача.

18.07.2017 р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач повідомив, що станом на 18.07.2017 р. заборгованість перед позивачем за період з липня 2014 р. по березень 2017 р. складає за послуги з водопостачання - 320905039,55 грн. та водовідведення в сумі 14640512,28 грн. та просила врахувати клопотання про зменшення пені на 50% та їх контррозрахунки інфляційних та 3% річних.

Крім того, представник відповідача надала лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2017 р., в якому Міністерство висловило свою думку щодо заданого йому питання.

В судовому засіданні 18.07.2017 р. оголошено перерву до 20.07.2017 р. для можливості позивачу ознайомитися з наданими відповідачем документами.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2017 р. надала пояснення щодо наданого відповідачем листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та зазначила, що цей лист не є роз"ясненням з питань застосування нормативно-правових актів регулятора, а є думкою Міністерства з цього приводу.

Крім того, представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 23420 від 20.07.2017 р.) та просила суд стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 427911238,90 грн.:

- 335385852,38 грн. - за послуги водопостачання та водовідведення (320793353,43 грн. - за водопостачання та 14592498,95 грн. - за водовідведення), 13211447,51 грн. пені, 67036340,95 грн. інфляційних та 12277598,06 грн. 3% річних.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача погодилася з таким розрахунком, проте просила врахувати її клопотання про зменшення розміру пені.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.04.2008 р. між Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" був укладений договір №IV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. цього договору позивач зобов'язався приймати від відповідача, транспортувати та очищати стічні води згідно з умовами договору, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг водовідведення позивачем за цим договором.

17.03.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду б/н до договору №IV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення), на підставі якої сторони в преамбулі договору змінили назву "Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на "Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

01.02.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №8 до договору №IV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення), на підставі якої сторони в преамбулі договору змінили назву "Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на "Комунальне підприємство "Харківводоканал".

22.11.2005 р. між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" був укладений договір №13024 на відпуск та споживання води.

Відповідно до п.1.1. договору №13024 на відпуск та споживання води предметом договору є відпуск позивачем води із системи централізованого питного водопостачання для централізованого гарячого водопостачання населення та інших споживачів, а також споживання води для потреб централізованого опалення, на технологічні, технічні та господарсько-побутові потреби відповідача.

Згідно з п.2.1. договору №13024 на відпуск та споживання води позивач зобов'язався відпускати, а відповідач приймати об'єм відпущеної холодної води, зафіксованої приладами обліку, встановленими на границі балансової приналежності мереж відповідача і розраховуватись відповідно до цього договору за об'єм води спожитої на власні потреби, визначеними за показами приладів обліку або розрахунковим шляхом згідно з переліком об'єктів наведених в Додатку №1 до договору, в графі власні потреби відповідача.

Рішенням 4 сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про реорганізацію Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" від 12.01.2011 р. за № 132/11 Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" було реорганізовано шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

01.10.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №13024 на відпуск та споживання води, на підставі якої Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", як правонаступник, прийняв на себе всі права та обов'язки по договору №13024 на відпуск та споживання води. За текстом договору слова Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" змінили на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. №577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" було перейменоване на Комунальне підприємство "Харківводоканал.

01.02.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору №13024 на відпуск та споживання води, на підставі якої сторони в преамбулі договору змінили назву "Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на "Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Згідно з п. 4.5 договору №13024, споживач зобов"язаний сплатити вартість послуг водопостачання згідно отриманого розрахунку-фактурі в 3-денний строк, проте не пізніше 10 числі місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування за рахунок КП "ВТП "Вода".

Згідно з п. 4.2 договору №IV-370/02-АП-2, абонент зобов"язаний сплатити вартість водовідведення згідно з діючими нормативно-правовими актами, наведеними в п.1.3 цього договору на підставі наданих КП КГ"ХКОВ" платіжних документів в 17-ти денний строк з дня відправлення платіжного документа поштою відповідно до реєстру доставки вимог - доручень або у 7-денний строк з моменту одержання платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищезазначеними договорами виконав у повному обсязі, надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до обсягу наданих позивачем послуг з водопостачання і водовідведення з урахуванням діючих тарифів за період з 01.07.2014 р. по 31.03.2017 р. включно відповідачеві була нарахована сума в розмірі 392328775,61 грн. та виставлено відповідні рахунки на оплату.

Судом встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог становить 335385852,38 грн. - за послуги водопостачання та водовідведення (320793353,43 грн. - за водопостачання та 14592498,95 грн. - за водовідведення), що не заперечується відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість в сумі 335385852,38 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за період з 01.07.2014р. по 31.03.2017 р. за послуги водопостачання та водовідведення в загальній сумі 335385852,38 грн. (320793353,43 грн. - за водопостачання та 14592498,95 грн. - за водовідведення) за договором № 13024 та договором № ІV-370/02-АП-2 , у зв"язку з чим суд вважає, що ці позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Дослідивши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наданих до суду сторонами, зробивши перерахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 67036340,95 грн. інфляційних та 12277598,06 грн. 3% річних. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.4.4. договору №IV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) від 01.04.2008 р. за несвоєчасну оплату послуг водовідведення відповідач зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення грошового зобов'язання, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р.

Пунктом 6.1 договору № 13024 від 22.11.2005 р. передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов"язань по договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення грошового зобов'язання до повного погашення заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно нараховано та предявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 13211447,51 грн.

Разом з тим, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення пені на 50%, суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача посилається на те, що причиною невиконання зобов'язань за договором №IV-370/02-АП-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) від 01.04.2008 р. є важке фінансове становище підприємства відповідача, яке виникло у зв'язку з невиконанням зобов'язань споживачів КП "Харківські теплові мережі" з оплати наданої їм теплової енергії. . Станом на 01.07.2017 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 2,4 млрд грн., у тому числі заборгованість населення 1,6 млрд.грн., бюджетних установ 263,8 млн грн., госпрозрахункових підприємств 127,7 млн.грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 461,3 млн.грн. відповідно наданої довідки. Заборгованість державного бюджету з різниці в тарифах складає 285,7 млнгрн. (довідку додаємо). Крім того, Закон України "Про тимчасову заборону стягненні гієні з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.96р. до 01.01.2011р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. Станом на 01.06.2017 сума реструктуризованої заборгованості складає 100,03 млн грн. (довідку додаємо). Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2017, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 2,17 млрд.грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 50%, проаналізувавши наведені у клопотанні підстави та перевіривши надані на їх підтвердження докази, враховуючи збитковість КП "Харківські теплові мережі", суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та згідно зі ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 6605723,75 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230, 233 ГК України, ст. ст. 233, 509, 526, 611 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 26003301968 ПХФ АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351599) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) борг за послуги водопостачання у розмірі 320793353,43 грн., 14592498,95 грн. за водовідведення, 67036340,95 грн. інфляційних, 12277598,06 грн. 3% річних, пеню в сумі 6605723,75 та судовий збір в сумі 227234,36 грн.

В іншій частині стягнення пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3