Рішення № 68014727, 26.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа № 911/1714/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр

про стягнення 4931,05 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2-362д від 19.12.2016 року);

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр про стягнення 4931,05 грн.

Як передбачено ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено вимогу про стягнення всього 4931,05 грн. з яких 3954,11 грн. основного боргу, 556,99 грн. пені, 81,75 грн. 3 % річних та 328,20 грн. інфляційних, однак у вступній частині позову останнім помилково зазначено іншу ціну позову, а саме 4921,05 грн., у звязку з чим, суд у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, визначає правильну суму позову, яка складає всього 4931,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2017 року порушено провадження у справі № 911/1714/17 та призначено справу до розгляду на 03.07.2017 року.

В судове засідання 03.07.2017 року відповідач не зявився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 08.06.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 26.07.2017 року.

В судовому засіданні 26.07.2017 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 26.07.2017 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013 року між ПАТ Укргазвидобування в особі ГПУ Шебелинкагазвидобування (далі позивач, Сторона-2) та ТОВ Надра Геоцентр (далі відповідач, Сторона-1), як оператора спільної діяльності за Договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 265-12 від 19.11.2007 року, було укладено Угоду № 4/4-з про відшкодування витрат землекористувача на користування земельними ділянками (далі Угода).

Відповідно до п. 1 Угоди (в редакції Додаткової угоди № 2 від 02.01.2014 року) на підставі Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 265-12 від 19.11.2007 року здійснено передачу Стороною-2 як вклад в спільну діяльність права користування свердловинами № № 4, 81 Юліївського родовища (Золочівський блок), № № 3, 85, 110, 33, 56, 68, 50 Юліївського родовища (Східний блок), № 45 Перещепинського НГКР, № 110 Мелихівського ГКР, № № 8, 55 Ульянівського НГКР, № 52 Марківського ГКР, № 31 Єфремівського ГКР.

Право користування земельними ділянками під зазначеними свердловинами оформлено на Сторону-2 (п. 2 Угоди).

Пунктом 3 Угоди передбачено, що у звязку зі здійсненням передачі права користування свердловинами в рамках спільної діяльності та для забезпечення досягнення загальної мети розвитку розробки газоконденсатних родовищ, Сторона-1 зобовязується відшкодувати Стороні-2 на підставі документального підтвердження фактично понесені витрати по сплаті орендної плати, земельного податку та збитків власникам, або землекористувачам за користування земельними ділянками, на яких розташовані Обєкти спільної діяльності за Договором про спільну виробничу та інвестиційну діяльність від 19.11.2007 року № 265-12.

Згідно з п. 4 Угоди сума витрат з користування земельними ділянками визначається сторонами ОСОБА_1 узгодження витрат, складеним на підставі щомісячного розрахунку, направленого Стороною-2 на адресу Сторони-1.

Відповідно до п. 5 Угоди Сторона-1 зобовязується щомісячно, до 10 числа кожного місяця наступного за звітним, підписати ОСОБА_1 узгодження витрат і на підставі підписаного ОСОБА_1 до 20 числа місяця наступного за звітним відшкодувати Стороні-2 вартість понесених витрат згідно цієї угоди.

Угода набирає чинності з моменту її укладення і діє до припинення дії Договору про спільну виробничу та інвестиційну діяльність № 265-12 від 19.11.2007 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 9 Угоди).

31.07.2016 року та 08.08.2016 року Сторонами підписано та скріплено печатками ОСОБА_1 узгодження витрат з користування земельними ділянками згідно Угоди, відповідно до яких сума відшкодування витрат понесених на відведення та користування земельними ділянками, на яких розташовані свердловини № № 4, 81 Юліївського родовища (Золочівський блок), № № 3, 85, 110, 33, 56, 68, 50 Юліївського родовища (Східний блок), № 45 Перещепинського НГКР, № 110 Мелихівського ГКР, № № 8, 55 Ульянівського НГКР, № 52 Марківського ГКР, № 31 Єфремівського ГКР, за липень становить 745,20 грн., за серпень становить 3211,44 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури № СД/411 від 31.07.2016 року на суму 745,20 грн. та № СД/511 від 08.08.2016 року на суму 3211,44 грн., які 15.08.2016 року та 22.08.2016 року відповідно були надіслані відповідачу (докази надіслання знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи положення п. 5 Угоди відповідач повинен був відшкодувати позивачу витрати, понесені на відведення та користування земельними ділянками, у сумі 745,20 грн. за ОСОБА_1 від 31.07.2016 року до 20.08.2016 року та у сумі 3211,44 грн. за ОСОБА_1 від 08.08.2016 року до 20.09.2016 року.

Проте, в порушення умов Угоди відповідач спірних ОСОБА_1 не підписав та не повернув, зобовязань по відшкодуванню витрат понесених на відведення та користування земельними ділянками за липень - серпень 2016 року не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 3956,64 грн.

Листом № 36-02-3765-3 від 10.04.2017 року позивач повідомив відповідача, що у березні 2017 року було здійснено коригування суми витрат, понесених ГПУ Шебелинкагазвидобування з користування земельними ділянками, у звязку із звільненням від сплати земельного податку щодо земельних ділянок розташованих на тимчасово окупованій території, а саме стосовно свердловини № 52 Марківського ГКР (Пархоменківська сільська рада Луганської області), відповідно до п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за період з 14.04.2014 року по 08.08.2016 року, у звязку з чим, сума заборгованості відповідача, як Оператора по Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007 року по спірній Угоді за липень серпень 2016 року складає з урахуванням коригування 3954,11 грн. з яких 743,19 грн. за липень 2016 року і 3210,92 грн. за серпень 2016 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, за наслідками розгляду спору, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 3954,11 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

У звязку з простроченням відповідачем строків оплати витрат з користування земельними ділянками, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 6 Угоди 556,99 грн. пені з яких 108,08 грн. по ОСОБА_1 за липень 2016 року нарахованих за період з 20.08.2016 року по 19.02.2017 року (184 дні) на суму 743,19 грн. та 448,91 грн. по ОСОБА_1 за серпень 2016 року нарахованих за період з 20.09.2016 року по 19.03.2017 року (181 день) на суму 3210,92 грн.; 81,75 грн. 3 % річних та 328,20 грн. інфляційних порядку ст. 625 Цивільного кодексу України з яких 16,90 грн. 3 % річних та 79,89 грн. інфляційних по ОСОБА_1 за липень 2016 року нарахованих за період з 20.08.2016 року по 23.05.2017 року на суму 743,19 грн. та 64,85 грн. 3 % річних та 248,31 грн. інфляційних по ОСОБА_1 за серпень 2016 року нарахованих за період з 20.09.2016 року по 23.05.2017 року на суму 3210,92 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені передбачені п. 6 Угоди, де Сторони погодили те, що при несвоєчасному внесенні плати, Сторона-1 зобовязується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом було виявлено помилку в наданому розрахунку, зокрема, помилку в періоді нарахування по ОСОБА_1 за липень 2016 року, оскільки позивач нараховує пеню за період (184 дні), що перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені (183 дні), у звязку з чим, загальна кількість днів безпідставно збільшена. Судом було здійснено правильний розрахунок пені за ОСОБА_1 за липень 2016 року, в межах заявленого позивачем періоду, з врахуванням виявленої судом помилки, на заявлену позивачем суму боргу, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 107,43 грн. пені по ОСОБА_1 за липень 2016 року, по ОСОБА_1 за серпень 2016 року в заявленому розмірі 448,91 грн., що разом складає 556,34 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено за фактичні періоди прострочення, на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Також судом встановлено, що належна до стягнення сума інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 81,75 грн. 3 % річних та 328,20 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 4930,40 грн. з яких 3954,11 грн. основного боргу, 556,34 грн. пені, 81,75 грн. 3 % річних та 328,20 грн. інфляційних. В решіт позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 48, код 34763705) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код 30019775) в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, код 00153146) 3954 (три тисячі девятсот пятдесят чотири) грн. 11 коп. основного боргу, 556 (пятсот пятдесят шість) грн. 34 коп. пені, 81 (вісімдесят один) грн. 75 коп. 3 % річних, 328 (триста двадцять вісім) грн. 20 коп. інфляційних та 1559 (одна тисяча пятсот пятдесят девять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:28.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін