Рішення № 68014694, 25.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017р. Справа № 914/1383/17

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства Бібрське лісове господарство, м.Бібрка

про: стягнення заборгованості в розмірі 23 781,15 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність №9536 від 25.10.2016р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (Довіреність №78/06 від 17.07.2017р.)

Права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця до відповідача: Державного підприємства Бібрське лісове господарство про стягнення 23 781,15 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 07.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.07.2017р.

19.07.2017р. до суду надійшов відзив відповідача, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2017р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та подав лист, яким підтверджено відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав; а також рішення цих органів з такого спору .

У судовому засіданні 25.07.2017р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог та зазначив, що підприємство перебуває у важкому матеріальному становищі (недостатність фінансування та наявність боргів).

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

05.05.2016р. ДП «Бібрське лісове господарство» відправлено зі ст. Глібовичі вагон № 91503839 з вантажем «деревина паливна», відправка № 537563.

По прибуттю вагона № 91503839 на ст. Ужгород Львівської залізниці Закарпатською митницею ДФС за результатами переогляду вантажу, що перевозився у цьому вагоні складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 12.05.2016 № 305120000/2016/000013 згідно, з яким виявлено порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України, тобто, виявлено вантаж, що заборонено перевозити через митну територію України.

Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, зокрема, встановлено, що за результатами здійснення митного огляду, на підставі Експертних висновків Закарпатської ТПП від 08.08.2016р. № В-692/1 та від 09.08.2016 № О-132/1 встановлено, що у залізничному вагоні № 91503839, зовнішнім оглядом, замірами лісоматеріалів, знаходяться лісоматеріали круглі із деревини бука, граба, загальним об'ємом 47,239 кб.м./304 шт. (колод) та відповідають: 4,038 кб.м./18 шт. лісоматеріалів бука, по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам деревини дровяної для технологічних потреб по ТУУ 56.196-95; УКТ ЗЕД НОМЕР_1, вартістю 2624грн.; 43,201 м. куб. /286шт. лісоматеріалів: бука 31,373 м. куб. /157шт., граба 11,828 м. куб./129шт., код УКТ ЗЕД НОМЕР_2, по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, вартістю 22896грн.

Як встановлено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, експорт лісоматеріалів підпадає під дію Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», зокрема ст. 2-1 тимчасова заборона експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді, згідно з якою тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни з 1 листопада 2015 року.

22.02.2017р. Апеляційним судом Закарпатської області залишено в силі та без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2016р. у справі № 308/8774/16-п, якою керівника нижнього складу ДП «Бібрське лісове господарство» визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Оскільки СМГС накладна № 537563, згідно з ст.ст. 14, 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення є договором перевезення вантажу, взаємовідносини ПАТ «Укрзалізниця» від імені якої діє регіональна філія «Львівська залізниця» та ДП «Бібрське лісове господарство» в частині відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань під час перевезення вантажу «деревина паливна» у вагоні № 91503839 також регулюються вимогами СМГС.

Вантажовідправником по даному перевезенню значиться (графа 1 лицьової сторони накладної № 537563) ДП «Бібрське лісове господарство», засобами якого проводилось як навантаження вагонів так і оформлення товаросупровідних документів, зокрема, для здійснення митних формальностей, про що свідчать відомості граф № 7, 9, 20 тощо.

Згідно з § 1 ст. 16 розділу II СМГС, вантажовідправник несе відповідальність: за правильність відомостей та заяв, зазначених ним в накладній; за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення відомостей в накладній, внесення їх до невідповідних граф накладної.

Спір виник внаслідок того, що відповідач зазначив неправильні відомості про вантаж у міжнародній накладній. Відтак, ПАТ Українська залізниця, від імені якого діє РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця, звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 23 781,15 грн. штрафу.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив наступне.

Позивачем не додано жодних документів та не зазначено в позовній заяві взагалі щодо збитків, яких він зазнав із зазначеним порушенням. Відтак, вважає, що вина відповідача відсутня, за яку передбачений відповідальність у вигляді штрафу.

При цьому, у відзиві відповідач покликається на ст. 233 ГКУ у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Факт порушення ДП «Бібрське лісове господарство» правил вантажних перевезень залізничним транспортом встановлено Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2016р. у справі № 308/8774/16-п, яке залишено в силі та без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2017р.

В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно із заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача 23 781,15 грн. штрафу за зазначення неправильних відомостей про вантаж у міжнародній накладній, за якою відповідачем було відправлено зі станції Глібовичі Львівської залізниці (Україна) на станцію ЖСР Нижній Грабовець (Словаччина) вагон з вантажем.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Як встановлено судом, у накладній СМГС №2 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.

Оскільки спір виник з міжнародного перевезення, до спірних правовідносин слід застосовувати Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і заяв при цьому встановить, що, зокрема, в складі вантажу були прийняті предмети, не дозволені до переміщення через державний кордон хоча б в одній із держав, по території якого повинно здійснюватися перевезення (§ 1 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).

Неустойка по пунктам 1, 2, 4, 5 даного параграфу (§ 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) стягується відповідно із приписами ст. 31 «Оплата провізної плати та неустойки» в п'ятикратному розмірі провізної плати перевізнику, який виявив таке порушення (абз. 2 § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).

Статтею 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що за відсутності у названій Угоді, тарифах та службовій інструкції необхідних положень, застосовуються положення внутрішніх правил сторони, учасниці Угоди.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення не містить заборони щодо зменшення штрафу.

Відтак, враховуючи приписи § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 23 781,15 грн.

Водночас, під час розгляду справи представник відповідача покликався на ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також на наявність обставин, які свідчать про скрутне матеріальне становище відповідача (підприємство є державним, недостатність фінансування).

За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, приписи статті 233 Господарського кодексу України можуть бути застосовані й до штрафів, передбачених Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (така позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 21.05.2014 р. N 01-06/662/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ»).

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду при прийнятті рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивачем в позовній заяві та його представником в судовому засіданні не повідомлялось господарський суд Львівської області про отримані збитки (їх розмір) внаслідок дій відповідача.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності слід зазначити про право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Таким чином, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вправі зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати. Відтак, зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги усні пояснення представника позивача, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача (державне підприємство), суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 13 781,15грн.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства Бібрське лісове господарство (81220, Львівська область, м. Бібрка, вул. Стуса, 44, ідентифікаційний код 00992488) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) 13 781,15грн. штрафу та 1600,00грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2017р.

Суддя Ділай У.І.