Рішення № 68014445, 24.07.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2017 року Справа № 913/452/17

Провадження №19/913/452/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло, м.Костянтинівка Донецької області

до Приватного акціонерного товариства Луганський патронний завод, м.Луганськ

про стягнення 913074 грн 90 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 16.06.2017;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Луганський патронний завод про стягнення заборгованості у сумі 913074 грн 90 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.06.2017 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 19.06.2017.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 19.06.2017 зазначив, що заборгованість за договором №285 від 11.06.2013 відсутня; що заборгованість у сумі 913074 грн 90 коп. виникла на підставі договору поставки №7 від 08.01.2014.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.06.2017 розгляд справи відкладений на 22.06.2017, а потім відповідною ухвалою на 27.06.2017.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 27.06.2017 зазначив, що під час укладення договору поставки №7 від 08.01.2014 та узгодження його умов (до фактичного підписання) сторони проводили обмін підписаними в односторонньому порядку екземплярів договору шляхом направлення електронних (факсимільних) копій; що копію одного з таких попередніх варіантів договору було випадково надано до суду; що після узгодження всіх умов договір №7 від 08.01.2014 було підписано двома сторонами та завірено печатками підприємств, його оригінал надано суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.06.2017 розгляд справи відкладений на 24.07.2017.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 24.07.2017 зазначив, що у звязку з усталеними довгостроковими партнерськими домовленостями мав місце усний договірний характер реалізації за кількістю і найменуванням відповідно до товарно-транспортних документів без укладення письмових угод до договору; що продукція була прийнята відповідачем без зауважень.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Почтова, б.1М, м.Луганськ, 91055.

Згідно з ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За інформацією Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, розміщеній на офіційному веб-сайті (http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax) пересилання пошти до/з міста обласного значення Луганськ тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.44, 96, 102, 123).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як зазначив позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством Луганський патронний завод (покупець, відповідач) 08.01.2014 був укладений договір поставки №7, за умовами якого постачальник зобовязався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: свинець С1 коло 105Х345 мм у кількості 30 тон за ціною 20833 грн 33 коп. за тону, на загальну суму 749999 грн 88 коп., в т.ч. ПДВ (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору форма оплати за продукцію протягом 20 календарних днів після її отримання.

Згідно з п.4.1 договору поставку продукції постачальник забезпечує окремими партіями за заявкою покупця, своїм автотранспортом і за свій рахунок на умовах СРТ (склад покупця м.Луганськ, вул.Поштова, 1М) згідно правил Інкотермс-2000 протягом 5 днів з моменту отримання заявки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1 015 824 грн 90 коп., який відповідач оплатив частково в сумі 102750 грн 00 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 913074 грн 90 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

Позивачем до позовної заяви було додано копію договору поставки №7 від 08.01.2014. В подальшому на вимогу суду (ухвала від 06.06.2017) позивачем було надано оригінал вказаного договору, який був оглянутий в судовому засіданні 19.06.2017, та копія якого долучена до матеріалів справи. Під час огляду вказаних документів судом встановлено, що копія договору поставки №7 та його оригінал є різними за змістом, але суттєві умови вказаних договорів є однаковими. З зазначеного питання позивачем надані відповідні письмові пояснення б/н від 27.06.2017. З огляду на що судом береться до уваги оригінал договору поставки №7 від 08.01.2014. Також суд враховує, що умовами договору (п.1.1 договору) було визначено його суму у розмірі 749999 грн 88 коп., в той час як фактично поставлено продукцію за видатковими накладними (а.с.13, 17, 21, 25, 28, 32) на загальну суму 1 015 824 грн 91 коп. В даному випадку дії сторін, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, передача позивачем продукції (свинцю) відповідачу на суму, що перевищує суму договору №7 від 08.01.2014 визначену сторонами, за вказаними видатковими накладними, та прийняття товару відповідачем за довіреностями №000265 від 25.02.2014 (а.с.15), №000182 від 11.02.2014 (а.с.19), №000153 від 05.02.2014 (а.с.23), №000119 від 30.01.2014 (а.с.27), свідчать про виникнення між ними правовідносин з поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем продукції відповідачеві на загальну суму 1 015 824 грн 91 коп. підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними (а.с.13, 17, 21, 25, 28, 32), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.15, 19, 23, 27), товарно-транспортними накладними (а.с.14, 18, 22, 26, 29, 31, 33), податковими накладними (а.с.16, 20, 24, 29, 30, 34).

Відповідач поставлену продукцію оплатив частково в сумі 102750, що підтверджується платіжним дорученням №7505 від 28.05.2014. Таким чином заборгованість складає 913074 грн 91 коп.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з абз.1 пп.1.7 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобовязання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обовязку негайного виконання; такий обовязок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи предявив йому кредитор повязану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобовязання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлену продукцію в сумі 913074 грн 90 коп., в той час як її розмір з урахуванням оплати відповідача складає 913074 грн 91 коп., але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу та розмір заявлених до стягнення позовних вимог обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 913074 грн 90 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно з ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно заявлених позивачем до відшкодування витрат на надання правової допомоги в сумі 6000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Дія Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 03.04.2017, копію прибуткового касового ордеру №10 від 03.04.2017, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт б/н від 04.04.2017.

В акті виконаних робіт б/н від 04.04.2017 зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу у вигляді та вартістю встановленою кошторисом робіт, який є невідємним додатком 1 до договору про надання правової допомоги №1/03042017 від 03.04.2017: укладання договору з клієнтом 500 грн 00 коп., попередня зустріч з клієнтом з метою зясування його позиції та мети отримання правової допомоги та вивчення матеріалів справи 500 грн 00 коп., виїзд адвоката з метою прийняття участі в судовому засіданні 3000 грн 00 коп., складання процесуального документу (позовна заява) 2000 грн 00 коп. (п.1.1 акта).

Суд зауважує, що позовна заява підписана директором ТОВ Мега-Металскло ОСОБА_2, доказів того, що вона складалась саме адвокатом ОСОБА_3 суду не надано. Позовні матеріали підготовлені неякісно. Крім того, адвокат ОСОБА_3 приймала участь тільки в одному судовому засіданні 19.06.2017, з чотирьох, в якому виникли питання стосовно тексту договору та його виконання, на які адвокат не мала пояснень, тобто вона не володіла матеріалами, поданими до суду. При наступному розгляді жодних пояснень від адвоката не надходило. З огляду на що суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло до Приватного акціонерного товариства Луганський патронний завод задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Луганський патронний завод, вул.Почтова, б.1 М, м.Луганськ, ідентифікаційний код 32201889, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Металскло, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34626813, заборгованість за поставлену продукцію в сумі 913074 грн 90 коп., судовий збір у сумі 13696 грн 13 коп., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн 00 коп.. про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя Т.В. Косенко