Рішення № 68014268, 26.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2017 р. Справа № 906/431/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Голюк Л. А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 21.07.2017

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (м. Київ)

до Фермерського господарства "Кухарук" (смт. Ружин, Ружинський район, Житомирська область)

про стягнення 2749776,52 грн.

В засіданні суду здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2015/30/04-02 від 30.04.2015 в розмірі 2749776,53 грн., з яких 1174015,03грн. основний борг, 668113,78 грн. пеня, 384805,33 грн. 20% річних, 243122,38 грн. інфляційні, 279720,00 грн. штраф.

25.07.2017 до суду надійшли від позивача у справі письмові пояснення щодо періоду нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 06.07.2017 (а.с.93-96).

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог у повному обсязі. Усно заявлено клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи додаткової угоди № 1 від 28.05.2015 до спірного договору поставки. Зауважив, що зі сторони відповідача не було вчинено ніяких дій на виконання договірних зобов'язань. Письмового відзиву на позовні вимоги відповідач не подав.

Суд відхиляє заявлене клопотання представника відповідача, оскільки відповідно до приписів статтей 204, 638 Цивільного Кодексу України, на день розгляду справи судом договір поставки № 2015/30/04-02 від 30.04.2015 та додаткова угода № 1 до нього є чинним та судом не визнані недійсними.

Тому, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2015 між Фермерським господарством "Кухарук" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тасман" (покупець) укладено договір поставки № 2015/30/04-02 (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов'язаний передати в установлені терміни у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору сторонами визначено найменування товару: соя та кукурудза врожаю 2014 року (далі - товар).

Відповідно до п.2.3 договору загальна вартість товару згідно даного договору приблизно складає 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%. Ціни вказані у даному договорі не підлягають зміні.

Згідно з п. 3.1 договору оплата товару по договору здійснюється покупцем на підставі наданих рахунків-фактур шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.

28.05.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 28.05.2015 (далі - додаткова угода) відповідно до якої внесено зміни та доповнення до договору (а.с. 19).

Так, відповідно до п. п. 3.2.1 п. 3.2 договору, з врахуванням додаткової угоди, покупець в строк до 30.11.2015 (включно) здійснює попередню оплату товару траншами у повному обсязі. Відповідно до п.п. 3.2.2 п.3.2 договору остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем протягом 10 банківських днів з дати виконання продавцем зобов'язань по поставці товару в повному обсязі, згідно умов договору, та після отримання на свою адресу покупцем від продавця рахунку-фактури та документів, вказаних у п.4.2 договору.

Згідно з п. 3.3. договору, з врахуванням додаткової угоди, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди, що будь-яка оплата покупцем чи/або поставка продавцем товару або його частини може бути здійснена шляхом взаємозаліку, тобто зарахуванням зустрічним вимог по іншим договором, що укладені між покупцем та продавцем. При цьому для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до п. 4.2 договору продавець зобов'язується надати покупцеві належним чином оформлену податкову накладну, видаткову накладну та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до п. 4.5 договору, з врахуванням додаткової угоди, товар на суму попередньої оплати, здійсненої відповідно до п.3.2.1 договору повинен бути поставлений продавцем в строк до 30.11.2015 (включно).

Поставка остаточної кількості товару здійснюється постачальником з урахуванням п. 4.5 договору в строк до 30.12.2015 (включно) (п. 4.6 договору з врахуванням додаткової угоди).

Приписами п. 5.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення продавцем поставки товару в строки, зазначені у п. 4.5 цього договору, продавець додатково сплачує на користь покупця:

- штраф у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) від оплаченої покупцем суми товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від оплаченої покупцем суми товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару за кожен день такого прострочення;

- відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу Украйни суму оплаченого покупцем товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% (двадцять відсотків) річних від вказаної суми, як окремий вид відповідальності.

У пункті 5.4. договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тасман" здійснено попередню оплату в сумі 1554000,00грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 282 від 29.05.2015 на суму 536000,00 грн; № 4 від 28.09.2015 на суму 700000,00 грн; № 735 від 27.10.2015 на суму 19000,00 грн; № 745 від 28.10.2015 на суму 1500,00 грн; № 71 від 05.11.2015 на суму 214000,00 грн; № 83 від 11.11.2015 на суму 83500,00 грн (а.с. 20-25).

Таким чином, покупець належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором, а саме в строк до 30.11.2015 здійснив попередню оплату товару на загальну суму 1554000,00 грн.

В порушення умов п. 4.5 договору з врахуванням додаткової угоди, відповідачем строк поставки попередньо оплаченого покупцем товару був прострочений (взагалі не поставлений), про що свідчить здійснений відповідачем платіж як погашення кредиторської заборгованості перед покупцем на суму 287435,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 105 від 27.04.2016 (а.с.26).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 30.04.2015 по 18.05.2016 (а.с.27) відповідачем підтверджено суму боргу у розмірі 1266565,00 грн.

19.05.2016 між покупцем як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № 14 (а.с.28), відповідно до п. 1 якого сторонами погоджено, що первісний кредитор передає (відступає) належне йому право вимоги сплати грошових коштів до боржника ФГ "Кухарчук" за договором № 2015/30/04-02 від 30.04.2015, в подальшому іменований основний договір, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п.п. 2, 3 договору про відступлення права вимоги сторонами погоджено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 1266565,00 грн; з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що боржник перераховує кошти в сумі 1266565,00 грн. на розрахунковий рахунок нового кредитора по першій вимозі нового кредитора.

До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника (п. 7 договору про відступлення права вимоги).

На виконання умови п. 9 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор письмово повідомив відповідача листом про відступлення права вимоги №23/05/-02 від 23.05.2016 (а.с.29).

Про відступлення права вимоги позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку, про що свідчить бухгалтерська довідка № 445 від 19.05.2016 (а.с.30).

Після відступлення права вимоги відповідач здійснив 09.12.2016 на користь позивача як нового кредитора платіж в розмірі 50200,00 грн, як погашення кредиторської заборгованості по договору відступлення, про що свідчить банківська виписка від 12.12.2016 (а.с.31).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основною вимогою станом на 12.12.2016 становила 1216365,00 грн.

На виконання п. 3.3 договору, з врахуванням додаткової угоди, позивач як новий кредитор своїм листом № 26/12/Ш-01 від 26.12.2016 (а.с.32) повідомив відповідача, що переплату здійснену ним згідно платіжного доручення № 329 від 24.10.2016 в сумі 54499,77 грн. по договору № 0401/МД-Ш-16 від 04.01.2016 зараховує у погашення заборгованості по договору відступлення в розмірі 42349,97 грн., про що позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку, про що свідчить бухгалтерська довідка №511 від 26.12.2016 (а.с.34).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основною вимогою станом на 26.12.2016 становить у сумі 1174015,03 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 19.05.2016 по 16.05.2017 (а.с.35).

Додатково в обґрунтування факту наявності між сторонами правовідносин, які виникли між сторонами згідно договору поставки позивачем подано копії податкових накладних за періоди, в яких проводились вищевказані бухгалтерські операції та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с. 97-129).

Згідно з пояснень позивача, ТОВ "Шакур" здійснював на користь ФГ "Кухарук" попередню оплату, а ФГ "Кухарук", в свою чергу, виписував позивачу податкову накладну, доказом чого є відповідні квитанції, видані органами ДФС України щодо реєстрації податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позивач вказує, що відповідачем порушено умови договору та у термін до 30.11.2015 не здійснено поставку товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати.

В порушення умов п. 5.2 договору відповідачем не повернуто позивачу попередню оплату в сумі 1174015,03 грн. за період з 30.04.2015 по 16.05.2017.

Враховуючи допущене відповідачем порушення договірних зобов'язань позивачем на підставі п. 5.3 договору нараховано відповідачу 668113,78 грн. пеню за період з 01.12.2015 по 16.05.2017, 279720,00 грн. штрафу нарахований разово 01.12.2015.

Крім того в порядку ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу за порушення грошового зобов'язання 384805,33 грн. 20% річних за період з 01.12.2015 по 16.05.2017, 243122,38 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 та за період з 01.03.2016 по 31.05.2016 та за період 01.09.2016 по 30.04.2017.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що додаткова угода №1 від 28.05.2015 року не укладалась та не підписувалась директором ФГ "Кухарук" . Угода підписана іншою особою. З вказаних підстав було заявлено усне клопотання про призначення почеркознавої експертизи, яке судом відхилено.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 2015/30-04-02 від 30.04.2015 та додаткової угоди.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем) свого зобов'язання щодо попередньої оплати товару та факт не виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно поставки товару згідно з умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 5.2 договору, з врахуванням додаткової угоди, сторони визначили, що в разі прострочення продавцем поставки товару в строки, зазначені у п. 4.5 цього договору, продавець не пізніше наступного дня закінчення строків поставки товару повертає покупцю суму оплаченого ним товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару.

Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а відповідачем поставка товару на суму 1174015,03 грн. до 30.11.2015 не здійснена, у останнього у відповідності до п. 5.2 договору виник обов'язок 01.12.2015 повернути позивачу суму здійсненої попередньої оплати, на яку не поставлено товар.

Проте, відповідач свого обов'язку щодо повернення позивачу попередньої оплати у строки визначені договором не виконав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару на оплачену позивачем суму в повному обсязі, та неповернення позивачу попередньої оплати, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1174015,03 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 668113,78 грн. пені та 279720,00 грн. штрафу суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з 5.3. договору, з врахуванням додаткової угоди, сторони погодили, що у разі прострочення продавцем поставки товару в строки, зазначені у п. 4.5 цього договору, продавець додатково сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від оплаченої покупцем суми товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару за кожен день такого прострочення.

З аналізу вказаного пункту договору вбачається, що сторони погодили відповідальність покупця (відповідача) у вигляді пені за прострочення поставки товару в строки, зазначені у п. 4.5 цього Договору, яке в свою чергу являється не грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язання" роз'яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобовязання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

З огляду на викладене, такий вид відповідальності, як пеня не може бути застосовано до негрошового зобов'язання, зокрема, щодо прострочення строку поставки товару.

За вказаних умов, п. 5.3 договору щодо нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є незаконним, зокрема, таким, що суперечить положенням ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За вказаних обставин суд відмовляє в задоволені вимоги про стягнення з відповідача 668113,78 грн. пені за період з 01.12.2015 по 16.05.2017.

Разом з тим, ч. 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язання" роз'яснено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Судом встановлено, що умовами договору, а саме п. 5.3 сторони погодили відповідальність продавця у вигляді штрафу у розмірі 18% від оплаченої покупцем суми товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару. Тобто встановлено відповідальність за невиконання не грошового зобов'язання, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 36-52) штраф позивачем нараховано у розмірі 279720,00 грн. на борг станом на 30.11.2015 у сумі 1554000,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, вимога позивачем заявлена правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, відтак є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 279720,00грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 384805,33 грн. 20 % річних та 243122,38грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення продавцем поставки товару в строки, зазначені у п. 4.5 цього договору, продавець додатково сплачує на користь покупця відповідно до ст. 625 ЦК України суму оплаченого покупцем товару, що не поставлений, яка склалася на наступний день після прострочення продавцем поставки оплаченого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від вказаної суми, як окремий вид відповідальності.

З аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що сплата боргу з урахуванням відсотків річних та інфляційних можлива за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобовязанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обовязок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі № 3-90гс14.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 384805,33 грн. 20% річних та 243122,38 грн. інфляційних є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем в спростування доводів позивача не подано будь-яких доказів. Пояснення відповідача щодо недійсності додаткової угоди № 1 до договору від 28.05.2015 судом до уваги не приймаються, виходячи з підстав презумпції правомірності правочину.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 1453735,03 грн., з яких: 1174015,03 грн. сума попередньої оплати, 279720,00 грн. штраф.

В частині стягнення 668113,78 грн. пені, 384805,33 грн. 20% річних та 243122,38грн. інфляційних суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати в частині сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кухарук" (13601, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 69. ід. код 34197010)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (м. Київ, вул. Спаська, 11, ід. код 32668563) 1174015,03 грн. попередньої оплати, 279720,00 грн. штрафу та 21806,03 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Повне рішення складено: 28.07.2017

Віддрукувати:

1 - в справу

2-3 сторонам (реком з повідом.)