Рішення № 68014242, 31.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Дочірнього підприємства "Солонетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", смт. Солоне

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне ак

про припинення дії, що порушує право

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 7 від 19.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №7.1.Др-116-0417 від 07.04.2017;

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. № 14-84 від 14.04.2017

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство “Солонетеплоенерго” комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” Дніпропетровської обласної ради” (далі - позивач) звернулось з до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (далі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача відновити газопостачання позивачу, яке було припинено на підставі акта про припинення від 10.03.2017 року №1 у зв'язку з відсутністю підтверджених номінацій на березень 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно договору на постачання природного газу №4825/1617-БО-3 від 27.10.2016 року, укладеного між позивачем (споживачем) та третьою особою у справі - ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (постачальник), сторонами було погоджено планові обсяги постачання природного газу в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року (включно). З огляду на те, що зміни стосовно обсягів споживання природного газу до укладених сторонами договір не вносились, позивач вважає, що дії відповідача з повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, тим, більш, його фізичне припинення з підстав відсутності підтвердженої номінації на березень 2017 року, є неправомірними, в зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду. Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з припиненням газопостачання на об'єкти позивача, було порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 року №889, яка встановлює технологічний мінімум забезпечення постачання газу виробникові теплової енергії.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що підставою для направлення повідомлення про припинення газопостачання позивача, став факт отримання повідомлення з переліком підприємств, яким ПАТ НАК “Нафтогаз України” надавалися номінації на березень 2017 року, серед яких позивач був відсутній.

Від третьої особи надійшли пояснення, за змістом яких третя особа зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем вимог, зазначених в п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 року, зокрема, щодо здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, на березень 2017 року позивачу не виділялися номінації щодо обсягів природного газу. Разом з тим, третя особа вказує, що з огляду на приписи пункту 8.4 договору на постачання природного газу №4825/1617-БО-3 від 27.10.2016 року дії ПАТ НАК “Нафтогаз України” щодо невиділення номінації на березень 2017 року за вказаним договором відповідають його умовам та приписам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.06.2017 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів згідно приписів ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні суду 19.07.2017 року оголошувалась перерва до 26.07.2017 року, згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 26.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між позивачем (споживач) та відповідачем (оператор ГРМ) укладений типовий договір про розподіл природного газу (далі – типовий договір). Даний договір укладено шляхом подання споживачем заявки-приєднання №0942023К3RAT016 до Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ “Дніпропетровськгаз”.

Відповідно до значення термінів, наведених в ст. 4 Кодексу газорозподільчих систем, договором розподілу природного газу, є правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об’єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно загальних положень Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року № 2498, Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об’єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п.1.1. Типового договору).

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3. типового договору).

За цим Договором оператор ГРМ зобов’язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов’язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 Типового договору).

Відповідно до п. 2.2 Типового договору обов’язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об’єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Згідно п. 2.3 Типового договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язується керуватися Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов’язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 3.2 Типового договору встановлено, що за наявності підтверджуючого обсягу природного газу споживача та відсутності прострочення заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об’єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

Відповідно до п. 9.1. Типового договору оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі:

1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором;

2) відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов’язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) несанкціонованого відбору природного газу;

5) визнання в установленому порядку аварійним стану газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Пунктом 12.1 Типового договору встановлено, що цей договір укладається на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2016 році між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та позивачем у справі (споживач) укладено договір про постачання природного газу №4825/1617-БО-3 від 27.10.2016 року (далі - Договір)

За змістом п.2.1 Договору його сторонами визначені планові обсяги постачання природного газу у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місцю поставки природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання, несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пунктах 2.1. цього договору, на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надіслання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем в договорі.

З огляду на положення Договору постачання природного газу та Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснює фізичну доставку (забезпечує розподіл) лише підтверджуючого обсягу природного газу споживача. За відсутності або недостатністю підтвердженого обсягу природного газу, згідно умов п.9.1 Типового договору, Оператор ГРМ припиняє/обмежує розподіл природного газу споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.39-45) та підтверджується третьою особою, позивачу не підтверджено обсяг природного газу на березень місяць 2017 року, з огляду на наявність у позивача заборгованості за природний газ за укладеним Договором, низький рівень розрахунків, що становить нижче 90 відсотків невиконання графіку погашення заборгованості, та відсутність підтвердження планового обсягу з номінації на березень 2017 року, в зв'язку з чим, дії відповідача як Оператора ГРМ з припинення (обмеження) газопостачання позивача, відповідають умовам укладеного сторонами Типового договору на розподіл природного газу.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для кваліфікації дії відповідача з припинення газопостачання позивача як неправомірної, що, відповідно, виключає підстави для задоволення вимог останнього про зобов'язання відновити газопостачання, яке було припинено на підставі акта про припинення від 10.03.2017 року №1 у зв'язку з відсутністю підтверджених номінацій на березень 2017 року.

Відмовляючи в задоволення заявлених вимог, суд звертає увагу на необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності в нього підтвердженого обсягу постачання природного газу на березень 2017 року, оскільки зазначені доводи, ґрунтуються на безпідставному ототожненні поняття “плановий обсяг природного газу”, який згідно п.2.1 договору постачання природного газу планується поставити за договором, та поняття “підтверджений обсяг природного газу”, яким за визначенням Типового договору, є об’єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Крім того, суд звертає увагу на необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що припиненням газопостачання його об'єктів призвело до порушення вимоги Методики визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 року №889, оскільки позивач не надав суду доказів виконання ним вимог п.5 зазначеної Методики щодо визначення технологічного мінімуму споживання природного газу його підприємством, та подання відомостей щодо встановлених величин відповідним державним органам та НАК “Нафтогаз України”.

Суд також вважає безпідставним доводи позивача з посиланням на віднесення його до захищених споживачів природного газу, з огляду на те, що в силу приписів Закону України “Про ринок природного газу”, належність споживача до категорії захищених, лише передбачає обов'язок постачальника природного газу вжити необхідних заходів для забезпечення в нього достатнього ресурсу для потреб таких споживачів, у випадках: надзвичайних температурних умов; будь-якого періоду тривалістю 30 днів і більше, протягом якого спостерігається надзвичайно високий попит на природний газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років; вихід із ладу одного магістрального газопроводу за звичайних зимових умов на період тривалістю 30 днів.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.07.2017