Рішення № 68014135, 26.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.2017 Справа № 904/5785/17

За позовом Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Синельникове Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області

до відповідачів:

1. Державного професійно-технічного навчального закладу "Межівське професійно-технічне училище", с. Межова Дніпропетровської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас", с. Петропавлівка Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору суборенди землі від 28.01.2016 та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від прокуратури Дніпропетровської області: прокурор відділу ОСОБА_2, посвідчення № 044065 від 07.09.2016;

від позивача: головний спеціаліст ОСОБА_3, довіреність №9-4-0.61-4805/2-17 від 15.03.2017;

від відповідача-1: директор ОСОБА_4, паспорт серії АК № 166853, виданий Межівським РВ УМВС України у Дніпропетровській обл. 13.05.1998;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Синельниківська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (позивач) з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Межівське професійно-технічне училище" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас" (2-й відповідач) про визнання недійсним укладеного відповідачами договору суборенди землі від 28.01.2016 та зобов'язання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу земельну ділянку.

Позивач 22.05.2017 подав пояснення по суті спору, у яких підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

04.07.2017 в судовому засіданні відповідачами надані відзиви на позовну заяву, у яких вони проти заявленого позову заперечують.

Ухвалою суду від 04.07.2017 продовжено строк розгляду страви на 15 днів - до 27.07.2017 включно.

20.07.2017 прокурором подано додаткові письмові пояснення в обгрунтування заявленого позову.

Прокурор та позивач повністю підтримали заявлені вимоги.

2-й відповідач у засідання суду не забезпечив явку свого представника, надіславши 26.07.2017 заяву про розгляд справи за його відсутності через зайнятість останнього в іншому судовому засіданні. Заявлені вимоги 2-й відповідач не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2004 розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації № 345-р-04 "Про надання в оренду СПТУ-91 земельної ділянки площею 37,4 га багаторічних насаджень з земель запасу Петропавлівської селищної ради", передано в оренду навчальному закладу терміном на 14 років 6 місяців земельну ділянку (кадастровий номер 1223855100:01:001:7165) площею 37,4 га, в тому числі 37,4 га багаторічних насаджень для дослідних і навчальних цілей.

На виконання зазначеного розпорядження між районною державною адміністрацією та СПТУ-91, 01.07.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Петропавлівської селищної ради, про що Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру вчинено запис від 12.08.2004 за № 040412900989.

Згідно з п. 5.1. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання.

Цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей (п. 5.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, договір укладено на 14 років 6 місяців.

У подальшому на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 321 від 10.04.2009 "Петропавлівське СПТУ № 91 реорганізовано шляхом приєднання до Професійно-технічного училища № 76 та згідно з ч. 4 наказу № 321 Професійно-технічне училище № 76 із 01.09.2009 перейменовано у Державний навчальний заклад "Межівське професійно-технічне училище".

09.12.2015 додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки змінено сторони в договорі оренди від 01.07.2004, а саме: орендодавця земельної ділянки на Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, а орендарем визначено ДПТНЗ "Межівське професійно-технічне училище".

28.01.2016 між ДПТНЗ "Межівське професійно-технічне училище" та ТОВ Агрофірма "Нібас" укладено договір суборенди земельної ділянки (кадастровий номер 1223855100:01:001:7165) площею 37,4 га на термін до 31.12.2018, за умовами розділу 1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 769560 грн (п. 5 розділу 2 договору суборенди).

Пунктом 13 розділу 5 договору сторони визначили, що земельна ділянка передається в суборенду для вирощування багаторічних насаджень.

В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85378438 станом на 20.04.2017, у розпорядженні голови Петропавлівської райдержадміністрації № 345-р-04 та у договорі оренди, цільове призначення земельної ділянки визначено - для дослідних і навчальних цілей.

Згідно з Класифікатором видів економічної діяльності "КВЕД", ТОВ АФ "Нібас" не здійснює діяльності, що пов'язана із дослідними і навчальними цілями.

Так, у ході вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення закладами освіти та інтернатними установами на території Межівського району, проведеного Синельниківською місцевою прокуратурою виявлено факт порушення інтересів держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що спірний договір суборенди укладено з грубим порушенням вимог законодавства, порушує встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 5 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

В даному випадку органом державної влади та уповноваженим органом у сфері земельних відносин виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів Держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, який укладено з порушеннями вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності.

Вказані обставини порушують інтереси держави, що і стало причиною звернення прокуратури до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закону), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 8 Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі земельних ділянок зобовязані забезпечити використання землі за цільовим призначенням.

Дослідження матеріалів справи показало, що умовами первісного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2004 та додаткової угоди до нього не передбачено жодних прав та повноважень ДПТНЗ "Межівське професійно-технічне училище" щодо передачі земельної ділянки в суборенду. До того ж в договорі суборенди від 28.01.2016 відповідачами самостійно змінено цільове призначення земельної ділянки із дослідних і навчальних цілей на вирощування багаторічних насаджень, чим порушено вимоги вищецитованого законодавства.

Факт підтвердження цільового призначення земельної ділянки "для дослідних і навчальних цілей" зазначено в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85378438 станом на 20.04.2017.

Заперечуючи проти безпідставності укладення договору суборенди земельної ділянки, відповідачі посилаються на беззаперечну згоду позивача на передачу спірної земельної ділянки в суборенду у листі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 30.12.2015 за № 20-4-7777.42-7332/25-15.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області дозвіл Державному професійно-технічному навчальному закладу "Межівське професійно-технічне училище" на укладення спірного договору суборенди з ТОВ АФ "Нібас" та зміну істотних його умов не надавався. ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 30.12.2015 за № 20-4-7777.42-7332/25-15 надано розяснення 1-му відповідачу норм чинного законодавства, і жодним чином не надано згоди на передачу земельної ділянки в суборенду зі зміною її цільового призначення, тощо. Тобто позивач не заперечив проти укладення договору суборенди лише без зміни цільового призначення земельної ділянки, а відтак, не можливо розцінювати зазначений лист саме як згоду на передачу земельної ділянки в суборенду.

Крім того, земельна ділянка була надана в користування саме Державному професійно-технічному навчальному закладу "Межівське професійно-технічне училище" для дослідних і навчальних цілей. Передавши земельну ділянку в суборенду 1-й відповідач позбавив себе можливості використовувати землю за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Сільськогосподарські науково - дослідні установи - установи, у яких проводяться наукові дослідження з різних питань сільського господарства, до яких належать дослідні поля, дослідні станції й інститути спеціального призначення.

Згідно з Положенням про державну атестацію науково - дослідних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 4691 від 07.04.1998, науково - дослідні установи підлягають державній атестації.

ТОВ агрофірма "Нібас" до державного реєстру науково - дослідних установ не включено.

Також 2-й відповідач не є навчальним закладом.

Таким чином, 1-й відповідач безпідставно розпорядився вказаною земельною ділянкою, цільове призначення якої для дослідних і навчальних цілей, уклавши договір суборенди відносно останньої з 2-м відповідачем.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема частиною 1, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору суборенди 1-м та 2-м відповідачами не було дотримано порядку укладення договору суборенди землі, не отримано погоджень уповноважених органів, порушено вимоги законодавства, порушено цільове призначення земельної ділянки, що стало підставою спору.

З огляду на що договір суборенди землі від 28 січня 2016 року не відповідає актам цивільного законодавства, а тому є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що прокурор та позивач належним чином довели наявність вини 1-го відповідача в порушенні чинного законодавства України щодо укладання договору суборенди без згоди орендодавця та неправомірності використання 2-м відповідачем земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи матеріали справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3200,00 грн згідно ст.ст. 44 та 49 ГПК України покладаються на 1-го та 2-го відповідачів порівно по 1600,00 грн на кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір суборенди землі від 28.01.2016, укладений між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Межівське професійно-технічне училище" (ідентифікаційний код 02541831) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас" (ідентифікаційний код 30010348).

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас" (Дніпропетровська область, с-ще Петропавлівка, вул. Польова, 10/а; ідентифікаційний код 30010348) повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу "Межівське професійно-технічне училище" (Дніпропетровська область, с-ще Межова, вул. Сонячна, 2; ідентифікаційний код 02541831) земельну ділянку площею 37,4 га, кадастровий номер 1223855100:01:001:7165.

4. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Межівське професійно-технічне училище" (Дніпропетровська область, с-ще Межова, вул. Сонячна, 2; ідентифікаційний код 02541831) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ; ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, видати наказ заявнику після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас" (Дніпропетровська область, с-ще Петропавлівка, вул. Польова, 10/а; ідентифікаційний код 30010348) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ; ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, видати наказ заявнику після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 31.07.2017.

Суддя ОСОБА_5