Постанова № 68013979, 25.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 905/2806/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі № 905/2806/16за позовомЗаступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства Українидо:1. Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області, 2. публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,за участю представників

позивача-1: Полець Д.М.,

позивача-2: не з'явились,

відповідача-1: не з'явились,

відповідача-2: Половінкіна О.В.,

Генеральної прокуратури України: Паршутіної Ю.А.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області та публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор"; визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ № 804971 та ЯЯЯ № 804972 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця № 1 (перелік об'єктів та майна згідно з додатком №1 до рішення ради), загальною площею 16 773,1 м2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, вул. Елеваторна, 1 за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ № 804973 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця № 2 (перелік об'єктів та майна згідно з додатком № 2 до рішення ради), загальною площею 5 808,3 м2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2а за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор". Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії ЯЯЯ № 804971 та ЯЯЯ № 804972 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця № 1 (перелік об'єктів та майна згідно з додатком №1 до рішення ради), загальною площею 16 773,1 м2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, вул. Елеваторна, 1 за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії ЯЯЯ № 804973 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця № 2 (перелік об'єктів та майна згідно з додатком № 2 до рішення ради), загальною площею 5 808,3 м2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2а за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши оскаржені рішення в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства, та утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". У п. 2 даної постанови зазначено про ліквідацію дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", зокрема, Кальчицького елеватору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010, відповідно до яких Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", визначивши, що повноваження з управління корпоративними правами здійснює зазначене Міністерство. Водночас, Кабінет Міністрів України встановив, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 зазначеної постанови також передбачено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольча зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

За актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 37 від 30.08.2011 комісія з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Кальчицький елеватор" передала, а державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло цілісний майновий комплекс.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 325 від 07.07.2011 реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 06.12.2011 видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, яким засвідчено випуск публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" простих іменних акцій в кількості 8 677 170 шт. номінальною вартістю 100 грн., на суму 867 717 000 грн.

Відповідно до п. 1.1. Статуту публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" останнє створено шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Разом з тим, відповідно до п.п. 1, 2 рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради № 05 від 11.01.2012 "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор", Виконавчим комітетом Кальчицької сільської ради було вирішено: надати дозвіл на встановлення права приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик вул. Елеваторна, (додаток 1) та Донецька область, Володарський район, с. Кальчик провул. Вокзальний, (додаток 2); прохати Володарське БТІ надати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться за вказаними адресами.

Так публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Кальчицькою сільською радою видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, дільниця №1, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, вул. Елеваторна, 1, загальною площею 16 773,1 м2, а також на нерухоме майно - комплекс, дільниця № 2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, провул. Вокзальний, 2а, загальною площею 5 808,3 м2.

Згідно з Витягами про державну реєстрацію прав від 26.01.2012 № 32986398 та № 32985156 зазначені майнові комплекси знаходяться у приватній власності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Звертаючись до суду з даним позовом Заступник прокурора Донецької області Рівненської області зазначив, що рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 та видані на його підставі свідоцтва про право приватної власності є незаконними, оскільки видані за відсутності документів, які підтверджують зміну форми власності зазначеного майнового комплексу з державної на приватну форму власності. Крім того заступник прокурора зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 Кальчицький елеватор не підлягає приватизації, а у "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані", зазначене підприємство відсутнє, тому спірне майно не могло бути приватизоване або корпоратизоване.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 22, 73-75, 136, 145 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", дійшов висновку, що державне майно, яке було закріплене за державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання, та залишається державною власністю, тому визнав оспорюване рішення виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 незаконним та скасував відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України як таке, що порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України. При цьому оскільки позовні вимоги про скасування свідоцтв про право власності є похідними від вимог про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, на підставі якого вони видані, суди обох інстанцій дійшли висновку про їх скасування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 2 ст. 325 Цивільного кодексу України визначено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Зокрема, ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України передбачено заборону використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Отже, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється. І відповідно юридичній особі не може належати це майно на праві приватної власності, якщо інше прямо не передбачено законом.

Апеляційним судом встановлено, що статутний капітал державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" формувався шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідувалися, у тому числі цілісного майнового комплексу Кальчицького елеватору. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", і є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.

Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

При цьому згідно з вимогами Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 Кальчицький елеватор не підлягає приватизації, а у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначене підприємство відсутнє.

За приписами ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції на час винесення оспорюваного рішення виконавчого комітету) господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Отже, майно Кальчицького елеватору підприємства не могло бути приватизоване.

При цьому, як зазначено в ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

До того ж абзацом 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 також передбачено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольча зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо, тоді як право власності відповідно до норм ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України передбачає розпорядження майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 в розумінні норми ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним та відповідно - скасуванню.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Дійсно, саме свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Враховуючи, що рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області від 11.01.2012 № 05 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в даному випадку вимоги щодо визнання свідоцтв про право власності недійсними та їх скасування відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, і саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірне майно може бути захищено з метою відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Що ж до посилань скаржника стосовно пропуску прокурором строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачу-1 стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 після звернення прокуратури Донецької області із запитанням про обізнаність Міністерства про прийняте Виконавчим комітетом Кальчицької сільської ради рішення № 05 від 11.01.2012, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 14620/0/2-16 від 16.09.2016, тому прокурором не був пропущений передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Посилання скаржника на те, що судами обох інстанцій не надана належна правова оцінка листу № 180-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012, на який відповідач-2 посилається як на доказ обізнаності позивачів про оскаржуване рішення виконавчого комітету ще з 2012 року, відхиляються колегією суддів, оскільки судами обох інстанцій встановлено, що доказів направлення такого листа на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України не надано, а копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції №130-1-10 не може бути прийнято як належний доказ відправлення зазначеного листа до Міністерства аграрної політики та продовольства України. При цьому відповідно до меж перегляду справи в касаційній інстанції остання не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про порушення судами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неврахування фактів, які встановлені постановою суду у адміністративній справі № 818/3912/13-а, обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, оскільки у зазначеній справі вирішувалось питання про реєстрацію права власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Кролевець, вул. Андріївська, 10, тобто, інший майновий комплекс. Питання про набуття відповідачем-2 права власності на майновий комплекс, який є предметом спору у справі № 905/2806/16, не вирішувалось. До того ж правова оцінка та висновки суду касаційної інстанції в адміністративній справі, зокрема, про те, що "держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" об'єкти, перелік яких визначено в постанові КМУ від 11.08.2010 року № 764, набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно, набула право власності на передане їй майно", не є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору у цій справі згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що не підлягають доказуванню лише факти, встановлені іншим судом, а не висновки такого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позову, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів та фактично дублюють доводи апеляційної скарги, яким в повному обсязі надана правова оцінка апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Вовк І.В. Грек Б.М.