Постанова № 68013913, 26.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 910/4366/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Замкова М.О. Родіна Т.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2017 рокуу справі№ 910/4366/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004, виклавши його в наданій ним редакції як договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у зв'язку з набранням чинності змін до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", що є, на його думку, істотною зміною обставин.

Господарськими судами справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 (суддя - Чебикіна С.О.) позов задоволено.

Внесено зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 в редакції додаткової угоди № 1 до договору.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (головуючий - Мальченко А.О., судді - Агрикова О.В., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність вимогам чинного законодавства постанови апеляційного суду, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.10.2004 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (орендар) було укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 351 952,82 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області та отримання на цій основі прибутку.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 10.3. договору зміни і доповнення вносяться до нього за взаємною письмовою згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" № 5021-VI від 22.06.2012, який вступив в дію 01.01.2013 було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" яким, зокрема, визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Зазначені договори укладаються відповідно до типових форм, затверджених Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

07.03.2013 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 228 (постанова № 228) затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

В пункті 2 постанови № 228 зазначено, що власникам складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам необхідно привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Пункт 4 постанови № 228 передбачає, що ця постанова набирає чинності з 01.04.2013, але не раніше дня її офіційного опублікування. Постанова НКРЕ була опублікована та набрала чинності 12.04.2013.

З метою приведення укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою № 228 позивач листом № 3909/19 від 03.09.2014 надіслав на адресу відповідача примірник додаткової угоди № 1 до договору оренди № 14/1289/04 від 01.10.2004, якою сторони змінюють існуючий договір оренди на договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Проте, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підтримало пропозицію позивача про внесення змін до договору та в своєму листі за вих. № 10-6507/1.10-14 від 03.10.2014 вказало на можливість продовження правовідносин між сторонами згідно з умовами договору № 14/1289/04 від 01.10.2004 у чинній редакції.

Задовольняючи позовні вимоги та вносячи зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 в редакції додаткової угоди № 1, місцевий господарський суд виходив з того, що з часу укладення між сторонами договору обставини, за якими він був укладений, істотно змінились, а умови запропонованої позивачем додаткової угоди № 1 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1292/04 від 01.10.2004 відповідають вимогам чинного законодавства, а також не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як правомірно вказав апеляційний суд істотною зміною обставин не може бути прийнята постанова НКРЕ № 228 від 07.03.2013, якою було затверджено типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України та внесення змін до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки укладення господарських договорів на основі типового договору повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, а не внесенням змін до діючого договору (порядок внесення змін до діючих господарських договорів регулюється положеннями ст. 188 ГК України).

При цьому, здійснивши аналіз актів законодавства, наявних у матеріалах справи доказів, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку, що умови цього договору не порушують вимоги ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу"; вимоги позивача фактично зводяться до спонукання відповідача укласти новий договір, який за своєю правовою природою відмінний від існуючого договору; а на момент розгляду справи обставини, на які посилався позивач, перестали існувати (Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а постанова НКРЕ № 228 - 27.11.2015) і позивачем не було доведено яким чином непідписання додаткової угоди № 1 до договору порушило його права і охоронювані законом інтереси.

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що діюча на момент подання позовної заяви редакція ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не зобов'язувала власника (відповідача) складових Єдиної газотранспортної системи України укладати з газотранспортним/газорозподільним підприємством виключно договори на експлуатацію таких складових. Вимоги цієї норми виконувались сторонами і на підставі договору в діючій редакції (п. п. 5.3, 5.4 договору).

Отже, встановивши вказані обставини, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що позивачем у розумінні ст. 33 ГПК України не було доведено винятковості випадку, факту одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до договору, передбачених ст. 652 ЦК України, а тому обґрунтовано і правомірно скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення позивачем нормативних актів, на підставі яких вирішено спір, але правильності висновків апеляційного господарського суду не спростовують, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, зміст якої відповідає вимогам ст. 105 ГПК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2017 року у справі за № 910/4366/15-г - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя Л. Ковтонюк Суддя І. Кондратова