Ухвала суду № 68010314, 25.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/907/17 Справа № 204/7643/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко В.В.

прокурора Комнатного О.В.

потерпілого ОСОБА_2,

представників потерпілого ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисника Андрієнка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015040000000843 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та захисника Андрієнка С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня, який народився у с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини у скоєнні злочину обвинуваченим, просить вирок суду скасувати в частині вирішення цивільного позову та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, а також моральної шкоди з власника напівпричепа ОСОБА_8 не зазначив у мотивувальній частині вироку підстави та мотиви прийнятого рішення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду і невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що слідчим були задані судовому експерту завідомо невірні дані, оскільки слідством не встановлено ні момент виходу пішохода на проїзну частину, ні те, де в цей момент знаходився автопотяг під керуванням ОСОБА_6, ні місце наїзду, ні параметри руху, ні час руху та траєкторія руху пішохода до місця наїзду, що потягло за собою невірний висновок судово-автотехнічної експертизи.

Вважає, що із-за відсутності вихідних даних неможливо встановити наявність технічної можливості запобігти наїзду на пішохода з боку водія ОСОБА_6 та неможливо оцінити його дії в частині відповідності їх вимогам Правил дорожнього руху України.

Крім того, під час досудового слідства висновками судово-медичних експертиз не вдалося встановити ні механізм спричинення тілесних ушкоджень, ні те, рухалась під час наїзду потерпіла чи навпаки стояла.

Також суд не врахував, що протокол слідчого експерименту та протокол допиту свідка ОСОБА_9 суттєво різняться та не усунув ці протиріччя.

Слідчим не було проведено слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10, яка знаходилась ближче всіх до місця пригоди та надавала чіткі покази.

Вважає, що суд не надав належної юридичної оцінки показам свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які повністю протилежні вихідним даним, вказаним у постанові слідчого, а покази свідка ОСОБА_11 викликають значний сумнів у їх правдивості та точності, і не зрозуміло, чи був взагалі він на місці пригоди.

Більш того, суд не прийняв до уваги висновки судово-автотехнічної експертизи, виконаної за показами ОСОБА_6, які він жодного разу не змінював.

Посилається на те, що ним неодноразово були заявлені клопотання про проведення слідчого експерименту за одночасною участю судово-медичного та судово-автотехнічного експертів, свідків пригоди і транспортного засобу, як під час досудового слідства, так і під час судового слідства, однак у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_12 та їх представник ОСОБА_4 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника Андрієнка С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просять відмовити у повному обсязі в її задоволенні, а вирок суду залишити без змін.

Посилаються на те, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним в матеріалах даного кримінального провадження доказам, які відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а вирок є законним, справедливим та неупередженим.

Вважають апеляційну скаргу захисника безпідставною, не обґрунтованою, та такою, яка не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 415 та п. п. 2-7 ч. 2 ст. 412 КПК України передбачено виключний перелік підстав для призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, стягнуто з ПАТ «СК «УНІКА» на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16 563 гривні та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 268 гривень, а також на користь потерпілої ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 268 гривень, стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42 911 гривень 55 копійок, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень та на користь потерпілої ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень; також вирішено питання щодо стягнення судових витрат та речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 08 годині 27 хвилин, керуючи автопоїздом, який складався з технічно справного автомобіля «DAF TE47XS», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_7, з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ320375 належить ОСОБА_8, рухався по проїзній частині вул. Щепкіна в м. Дніпропетровську, де перед перехрестям з вул.Камчатською, зупинив керований ним транспортний засіб.

Перед початком руху водій ОСОБА_6 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись, що це буде безпечно, що своїми діями він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновив рух керованого ним автопоїзда та почав виконувати маневр повороту праворуч на вул. Камчатську, внаслідок чого напроти будинку № 20, на проїзній частині дороги вул. Камчатська, скоїв наїзд задніми лівими колесами напівпричепу на пішохода ОСОБА_14, яка в момент поновлення руху та виконання маневру повороту праворуч автопоїзду знаходилась на смузі його руху та перетинала проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху зазначеного автопоїзду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла з відкритою черепно-мозковою травмою (крововиливи у покрови голови, перелом черепа, забиття мозку та крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки), закрита травма грудей та черева (перелом ребер ліворуч з ушкодженням лівої легені, розрив печінки), відкритий перелом лівої половини тазу, крововиливи у м'які тканини, численні садна та синці на тілі, кров у плевральній та черевній порожнинах. Всі ушкодження виникли в короткий проміжок часу, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду з наступним падінням потерпілої на передню поверхню тіла і переїзду через ліву гомілку, таз та спину приблизно вздовж тіла. Смерть ОСОБА_14 наступила від сумісної травми тіла з відкритою черепно-мозковою травмою, закритою тупою травмою грудей і черева, відкритого перелому тазу, крововиливів у м'які тканини, саден та синців, що ускладнилось розвитком шоку. Виявлені ушкодження у сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та знаходять в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 08 годині 30 хвилин, в районі будинку № 20 по вул. Камчатській в м. Дніпропетровську.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_6, керуючи автопоїздом, порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

при цьому, невиконання п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, у задоволенні апеляційної скарги захисника просив відмовити, обвинуваченого та його захисників Латайка Є.О. та Андрієнка С.В., які підтримали апеляційні скарги, потерпілого та представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника частковому задоволенню з таких підстав.

Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються зібраними у ній доказами, є необґрунтованими.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемою, якими зафіксовано місце та обставини дорожньо-транспортної пригоди, розташування тіла потерпілої на проїзній частині (а.п.9-24),

-показаннями свідка ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11, що наведені у вироку суду та підтверджують обставини події,

-протоколом огляду автомобіля «DAF TE47XS», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким встановлено на трьох лівих колесах напівпричепа сліди речовини бурого кольору,

-висновком експерта №962 від 06.10.2015 року, яким підтверджується, що на вилученому колесі напівпричепа та на двох змивах, зроблених з 1 та 3 колеса напівпричепа встановлена наявність крові, не виключена можливість її походження від особи жіночої генетичної статі, отримані результати дослідження не виключають можливість походження слідів крові на колесі та у змивах, зроблених з коліс напівпричепа 1 і 3, від потерпілої ОСОБА_17, беручи до уваги її групову характеристику крові(а.п.92-97),

-висновком експерта №70/27-712 від 16.10.2015 року, підтвердженим поясненнями експерта ОСОБА_18 в судовому засіданні, що у даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (а.п.170-171),

-протоколами проведення слідчих експериментів, під час яких свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9 вказали на відомі їм обставини даної дорожньо-транспортної пригоди(а.п.152-155,156-158,162-163),

-висновками експерта №1855/373-Е від 11.09.2015 року(а.п.76-77), №1855/400-Е від 29.09.2015 року (а.п.86-87), поясненнями експерта ОСОБА_19 в судовому засіданні, відповідно до яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження, що у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що вказані висновки судово-медичних експертиз не дають чіткої відповіді на всі поставлені питання, зокрема, яким чином контактувала потерпіла з транспортним засобом, стояла чи рухалась, тому не можуть прийматись за основу обвинувачення, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки механізм дорожньо-транспортної пригоди, що встановлений вироком суду, підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції. Із висновку експерта №1855/400-Е від 29.09.2015 року (а.п.86-87) вбачається, що експерт не зміг надати відповіді на питання щодо того, чи можливо в даному випадку, згідно виявлених тілесних ушкоджень, що ОСОБА_14 спочатку переїхав один автомобіль, а потім скоїв наїзд другий автомобіль, оскільки відповідь на вказане питання можливо надати після проведення обстановки та обставин події з оглядом транспортного засобу. Однак такий механізм дорожньо-транспортної пригоди не підтверджується жодним доказом, що був досліджений судом першої інстанції. Так, із показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, слідує, що перша фура повернула на перехресті і поїхала далі, після чого вони бачили потерпілу на проїжджій частині, яка намагалась відійти від другої фури, після виконання маневру повороту другою фурою, якою, як встановлено керував обвинувачений, тіло дівчинки знаходилось посеред проїжджої частини, третя фура зупинилась, щоб уникнути наїзду, зазначені показання підтверджуються висновком експерта №1855/373-Е від 11.09.2015 року(а.п.76-77), відповідно до якого потерпіла знаходилась у вертикальному положенні в момент наїзду, що спростовує такий механізм дорожньо-транспортної пригоди як переїзд потерпілої одним автомобілем та наїзд на неї другим автомобілем. Тому як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду обґрунтовано було встановлено, що спричинені потерпілій тілесні ушкодження були саме автомобілем «DAF TE47XS», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що також підтверджується протоколом огляду автомобіля «DAF TE47XS», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час якого виявлено на трьох лівих колесах напівпричепа сліди речовини бурого кольору, та висновком експерта №962 від 06.10.2015 року, яким підтверджується, що на вилученому колесі напівпричепа та на двох змивах, зроблених з 1 та 3 колеса напівпричепа встановлена наявність крові, не виключена можливість її походження від потерпілої ОСОБА_2.(а.п.92-97). А тому доводи апеляційної скарги щодо неповноти у висновках експерта №1855/373-Е від 11.09.2015 року(а.п.76-77), №1855/400-Е від 29.09.2015 року (а.п.86-87) не впливають на висновки суду.

З'ясовувалось також під час судового розгляду питання, яким чином на потерпілу, яка вийшла на проїжджу частину справа від автомобіля, було здійснено наїзд лівими колесами причепу. Зазначений механізм дорожньо-транспортної пригоди підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, про що зазначено у вироку суду, а також під час допиту в суді першої інстанції надав пояснення експерт ОСОБА_18, обґрунтовуючи такий механізм тим, що між задньою віссю тягача і напівпричепа є певна відстань, тому потерпіла могла туди потрапити.

Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що суттєво відрізняються показання свідка ОСОБА_9, надані під час досудового розслідування, та у протоколі слідчого експерименту, не є слушними, оскільки вирок суду обґрунтований показаннями свідка ОСОБА_9, що були надані в судовому засіданні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Щодо обставин, встановлених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9, то вони були зафіксовані протоколом слідчого експерименту від 17.09.2015 року (а.п.156-158, 162-163) за участю свідка ОСОБА_9, водія ОСОБА_6, у присутності двох понятих ОСОБА_13, ОСОБА_20, спеціаліста ОСОБА_18, статиста ОСОБА_21, який підписали всі учасники без будь-яких зауважень, допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_18 підтвердив, що вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи були встановлені під час слідчого експерименту, що проводивсь у його присутності, для проведення експертизи вихідні дані були надані в повному обсязі, крім того, свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції підтвердив, що саме він вказував під час слідчого експерименту місце, де знаходився пішохід та де знаходився автомобіль, їх взаємне розташування, що зафіксовано на схемі, яка підписана всіма учасниками без зауважень, та на фототаблиці, яка відображає взаємне розташування автомобіля в момент початку повороту та потерпілої, яка перебуває на проїжджій частині, що виключає будь-яке спотворення інформації, повідомленої свідком, оскільки саме він вказував на їх місце розташування під час проведення слідчого експерименту, а тому є надуманими доводи апеляційної скарги захисника щодо внесення слідчим до протоколу слідчого експерименту неправдивих даних, що спричинило невірний висновок судової-автотехнічної експертизи .

Твердження захисника в апеляційній скарзі щодо розбіжностей у розмірах, що зазначені на схемі до протоколу слідчого експерименту та схемі до протоколу огляду не є такими, що спростовують висновки суду, оскільки параметр 3,5 м зазначений на схемі до протоколу огляду без урахування заокруглення дорожнього покриття, тоді як параметр 4,1м на схемі до протоколу слідчого експерименту враховує таке заокруглення. Крім того, посилання на розбіжності в ширині дорожнього покриття на вказаних схемах в 0,6 м також не спростовує висновків суду, оскільки дані заміри здійснені на різних відстанях від перехрестя, в судовому засіданні під час допиту експерта ОСОБА_18 було з'ясовано, що контакт відбувся в межах смуги руху, тоді як в апеляційній скарзі захисника стверджується, що дана обставина ніким не встановлена, у висновку експерта №70/27-712 від 16.10.2015 в дослідницькій частині посилання експерта на вказані параметри відсутнє, що не спростовує висновки зазначеної судово-автотехнічної експертизи, яка обґрунтовано судом була покладена в основу вироку суду.

Оскільки допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_18 підтвердив, що вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи були надані в повному обсязі, то невстановлення слідчим траєкторії руху пішохода та темпу його руху, інших обставин, на які посилається захисник, не вказує на неповноту вихідних даних для проведення експертизи, оскільки таких недоліків під час допиту експерта не було встановлено.

Доводи захисника щодо відмінностей фізичних параметрів статиста та потерпілої не є обґрунтованими, оскільки захисник посилається лише на відмінність у віці та не вказує, які інші параметри мають відмінності, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_9, наданих в судовому засіданні та відображених у вироку суду, вони не бачили моменту виходу дівчинки на проїжджу частину, тоді як захисник вказує в апеляційній скарзі, що під час досудового розслідування вони вказували на те, що такий момент бачили. Однак відповідно до ч.4 ст.95 КПК України відсутні підстави брати до уваги показання під час досудового розслідування та схему до нього свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, у зв'язку з чим посилання апеляційної скарги захисника на показання вказаних свідків під час досудового розслідування не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Клопотання сторони захисту щодо проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 було належним чином розглянуто слідчим та судом, у задоволенні якого вмотивовано відмовлено, оскільки показання свідка ОСОБА_10 не містять істотних суперечностей щодо обставин пригоди, про які зазначив свідок ОСОБА_9 Також вмотивовано відмовлено як слідчим під час досудового розслідування, так і судом в ході судового розгляду в задоволенні інших клопотань сторони захисту, про що постановлено відповідні процесуальні рішення(а.к.п.270-278, т.2 а.с.п.35-36).

Судом обґрунтовано відхилено висновок експерта №70/27-59 від 01.12.2015 року (т.1 а.с.п.48-49), відповідно до якого ОСОБА_6 мав діяти відповідно до вимог п.п. 16.2 та 12.3 ПДР, невідповідностей його дій вимогам п.16.2 ПДР не вбачається, оцінити його дії в частині відповідності їх вимогам п.12.3 ПДР не надається можливим, оскільки такий висновок не враховував всіх показів свідків, а ґрунтувався на показаннях самого ОСОБА_6

Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо неповноти досудового та судового слідства не є слушними.

Покази свідка ОСОБА_11 про те, що він бачив, як дівчина вийшла на проїжджу частину, і в цей час фура почала виконувати маневр повороту, не спростовуються іншими доказами, перевірені під час проведення слідчого експерименту за участю вказаного свідка (а.к.п.152-155), під час судового розгляду зазначений свідок повідомив обставини події, відповів на питання учасників, а тому його показання обґрунтовано судом взяті до уваги.

Отже, судом першої інстанції під час судового розгляду встановлені обставини на підставі наведених у вироку доказів, які суд правомірно поклав в основу вироку, а тому колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника щодо допущеної судом першої інстанції неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання ні апеляційна скарга захисника, ні апеляційна скарга прокурора не містять доводів щодо необґрунтованого його призначення, а тому колегія суддів погоджується з призначеним обвинуваченому ОСОБА_6 покаранням. Так, судом першої інстанції при його призначенні були враховані ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного та наслідків, що настали, а тому судом обґрунтовано призначено основне та додаткове покарання у визначених розмірах без застосування ст.ст.69,75 КК України.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам кримінального законодавства, є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення.

Що стосується вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_2, то колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абзацу 7 п.2) ч.3 та абзацу 6 п.2) ч.4 ст.374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільній позов.

Тобто відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов потерпілих, не вказав, якими нормами матеріального права він керувався при ухваленні рішення про стягнення шкоди, мотивів та обґрунтування прийнятого рішення, всебічно не з'ясував усіх обставин при вирішенні цивільного позову, тим самим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які ведуть до скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілих з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим апеляційні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно із ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу, відповідно до яких колегія суддів дійшла висновку щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції цивільного позову потерпілих в порядку цивільного судочинства, оскільки колегія суддів позбавлена в цій частині постановити кінцеве рішення, так як будь-яких клопотань з приводу вирішення цивільного позову судом апеляційної інстанції учасники провадження відповідно до ч.3 ст.404 КПК України не заявляли, уточнення до позовної заяви від 31.03.2016 року (т.1 а.с.п.150-151) цивільним відповідачам Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_8 не направлялось, зазначених осіб після вказаної дати не було повідомлено про місце та час розгляду справи.

При новому судовому розгляді суду належить розглянути цивільний позов потерпілих відповідно до вимог чинного законодавства, постановивши законне та мотивоване рішення.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги прокурора підлягає частковому задоволенню і апеляційна скарга захисника .

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника Андрієнка С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року - задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12, ОСОБА_2 до ОСОБА_22 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ _____

О.Є. Джерелейко А.П. Іванова А.А. Мазниця