Рішення № 68009965, 25.07.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7398/16-ц

2/214/1104/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

25 липня 2017 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Хомініч С.В.,

за участю

секретаря - Соколовської Т.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про переведення прав та обовязків покупця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про переведення прав та обовязків покупця. Позивач просить перевести на неї, ОСОБА_2, права та обов'язки покупця 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ум. ОСОБА_4 Дніпропетровської області, яка куплена ОСОБА_3 з порушенням положень ст. 362 ЦК України; визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Витребувати у ОСОБА_3 на її користь 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м.; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м. та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру; стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати: судовий збір - 551 грн. 20 коп., послуги банку - 220 грн., послуги банку - 7 грн., поштові послуги - 43 грн., копіювання документів - 70 грн., всього: 891 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що після смерті її брата ОСОБА_5 12.10.2007, відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4, на яку вона претендувала як єдина спадкоємиця та подала заяву нотаріусу у встановлені законом строки.

У грудні 2008 року ОСОБА_6, колишня дружина її брата, яка була власником також 1/2 частини вказаної вище квартири, звернулася до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу до неї з позовом про визнання фіктивним розірвання шлюбу з ОСОБА_5 та визнання права власності на 1/2 частину квартири, що належала померлому, за нею у порядку спадкування за законом.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2009 позов задоволено.

Позивачем подана касаційна скарга на вказані рішення судів, ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2009 відкрите касаційне провадження та зупинене виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009.

Будучи ознайомленою з ухвалою Верховного Суду України, ОСОБА_6 ввела в оману державного нотаріуса, виконала дії по прийняттю майна, яке залишилось після смерті брата позивача ОСОБА_5 зареєструвала в КП Д0Р «Криворізьке БТІ» право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

17.09.2009 ОСОБА_6 продала вищевказану квартиру ОСОБА_7 05.12.2009, через три місяці після купівлі квартири, ОСОБА_7 продала вищевказану квартиру ОСОБА_8

15.02.2012 Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2009 в частині визнання фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнання за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 права власності на 1/12 частину спірної квартири та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

11.05.2012 позивач звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири, визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошові внески в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння. Під час судового розгляду цієї позовної заяви, 20.07.2013 ОСОБА_8 заключає договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 визнано за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6, припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної квартири та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміну розмірів частки від 1 до 1/2 у праві власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7

Виконуючи рішення апеляційного суду, вона зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно свою власність на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3, про що отримала витяг 12.04.2016. Саме з цього часу згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України у неї виникло право власності на половину спірної квартири.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи у березні 2016 року оглянуте кримінальне провадження № 12015040750001266, заведене слідчим відділом Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області за фактом смерті ОСОБА_6

У вказаному кримінальному провадженні містяться письмові пояснення відповідача ОСОБА_3 від 25.04.2016, відповідно до яких вона вказувала, що придбала квартиру АДРЕСА_8 2 роки тому у відповідача ОСОБА_6, яка в подальшому продовжувала проживати у спірній квартирі. Також відповідач ОСОБА_3 у письмових поясненнях у кримінальному провадженні зазначала, що періодично телефонувала ОСОБА_6, а 25.04.2016 відповідачу зателефонувала племінниця ОСОБА_6 - ОСОБА_7, повідомивши про смерть ОСОБА_6

Апеляційний суд у своєму рішенні від 30.03.2016 також встановив, що, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 спілкувалась з померлою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка є племінницею ОСОБА_6, а також те, що відповідач ОСОБА_6 після відчуження квартири продовжувала проживати у спірній квартирі, колегія суддів вважає, що дані факти свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 була обізнана про наявність спору щодо права власності на спірну квартиру та скасування рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.02.2012 рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009 та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2009, на підставі яких у ОСОБА_6 виникло право власності на 1/2 частину спірної квартири. У зв'язку з чим вона визнана недобросовісним набувачем.

ОСОБА_8, приймаючи участь у судовому розгляді позовної заяви про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, 20.07.2013, під час судового розгляду справи продала, а ОСОБА_3 купила 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_9. Зважаючи на те, що право власності на 1/2 частину спірної квартири у ОСОБА_6 виникло на підставі незаконного судового рішення від 06.04.2009, яке в подальшому було скасоване, цим же незаконним рішенням суду позивач була позбавлена права власності та переважного права співвласника на покупку частини квартири перед іншими особами і ці її права відновлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016, вважає, що договір купівлі - продажу 1/4 частини квартири АДРЕСА_10 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з порушенням положень ст. 362 ЦК України, відповідно до якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право переведення на нього прав та обовязків покупця. Цим своїм правом вона і бажає скористатися. Одночасно позивач повинен внести на депозитний рахунок суду грошову суму, котру за договором повинен сплатити покупець.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору купівлі-продажу квартири від 20.07.2013, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, остання як покупець заплатила продавцю за АДРЕСА_11 88000 грн., а вартість 1/2 частини вказаної квартири таким чином складає 44000 грн. Така грошова сума нею і внесена на депозитний рахунок суду.

Представник позивача, у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином через газету «Вісті Придніпровя» № 34-35(1833-1834) від 11.05.2017

Предствник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у звязку з чим суд на підставі ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу без відповідача за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення.

Суд, оцінюючи всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016, яке набрало законної сили 30.03.2016 та оскаржене не було, встановлено ряд обставин, які стосуються тих самих осіб, які наразі приймають участь в даній цивільній справі та не доказуються в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016, що 12 жовтня 2007 року помер ОСОБА_5, який був братом позивача ОСОБА_2 та колишнім чоловіком ОСОБА_6 (а.с. 9-13)

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано Дзержинським райбюро ЗАГС 09 лютого 1966 року, а 02 листопада 1992 року даний шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії ІІ-КИ №426349 від 02 листопада 1992 року (а.с. 9-13).

Зі спадкової справи №991-2007 до майна померлого 12.10.2007 ОСОБА_5 вбачається, що 08 листопада 2007 року ОСОБА_6 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, а ОСОБА_2 - 11 квітня 2008 року подала до нотаріальної контори аналогічну заяву про прийняття спадщину після свого померлого брата (а.с. 9-13).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 13.08.2009, визнано фіктивним розірвання шлюбу, здійснене 02.11.1992 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визначено, що частки ОСОБА_6, ОСОБА_5, який помер 12.10.2007, у спільній сумісній власності квартирі АДРЕСА_12, кожного окремо, становлять як 1/2 частка; визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 12.10.2007, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_13 (а.с. 9-13).

ОСОБА_6 зареєструвала в КП ДОР «Криворізьке БТІ» право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 9-13) та відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №4501, ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 придбала спірну квартиру (а.с. 16-17).

З договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2009, посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 5821 вбачається, що ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_12 (а.с. 18-20).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1329, ОСОБА_8 продала, а відповідач ОСОБА_3 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 14-15).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.02.2012, скасовано рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009 та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2009 в частині визнання фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнання за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину спірної квартири та ухвалено нове рішення про відмову в цій частині у задоволенні позовних вимог (а.с.7-8).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 17 вересня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №4501; визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м.; витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_14, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м.; припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, буд. 98, кв. 139, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміну розмірів частки від 1 до 1/2 у праві власності ОСОБА_3 на квартиру №139 у будинку №98 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м. (а.с. 9-13).

ОСОБА_2, 12.04.2016 зареєструвала право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційною довідкою з Державного реєситру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 21, 53-55).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що так як рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.02.2012 було скасовано рішення суду, на підставі якого у ОСОБА_6 виникло право власності на 1/2 частину спірної квартири, то вона не мала права розпоряджатись вказаною частиною квартири.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2009, та відповідно визнано за ОСОБА_2, право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6, припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної квартири та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміну розмірів частки від 1 до 1/2 у праві власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_15.

Зважаючи на те, що право власності на 1/2 частину спірної квартири у ОСОБА_6 виникло на підставі незаконного судового рішення від 06.04.2009, яке в подальшому було скасоване, цим же незаконним рішенням суду позивач була позбавлена права власності та переважного права співвласника на покупку частини квартири перед іншими особами і ці її права частково відновлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016. Остання вважає, що договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_10 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з порушенням положень ст. 362 ЦК України, тому саме на неї слід перевести права та обовязки покупця.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак, якщо судовий акт на підставі якого виникає право власності скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконних судового рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009 та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2009 про визнання фіктивним розірвання шлюбу 02.11.1992 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та визнання за ОСОБА_6 в порядку спадкування права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_16 і ухвалення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ 15.02.2012 нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_6, право відповідача ОСОБА_6 на спадкування після померлого ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги, та її право власності на 1/2 частину спірної квартири, яка належала померлому, припинились, оскільки відпала правова підстава для виникнення вказаних прав ОСОБА_6 В звязку з чим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 не мала права розпоряджатися 1/2 частину квартири АДРЕСА_16, на яку в подальшому було визнано право власності позивача.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 надано розяснення, що статтями 215, 216 ЦК України передбачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням правочину. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд повинен дати оцінку таким доводам позивача. Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

З матеріалів справи вбачається та встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016, що 23 грудня 1994 року відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_5 приватизували квартиру АДРЕСА_16, про що Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло №5918, згідно із розпорядженням за №3810 від 26.08.1994 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.03.2009, у частині, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2009 та рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.02.2012, визначено, що частки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у спільній сумісній власності квартирі АДРЕСА_16, кожного окремо становлять як 1/2 частки.

Зважаючи на те, що право власності на 1/2 частину спірної квартири у відповідача ОСОБА_6 виникло на підставі незаконного судового рішення від 06.04.2009, яке в подальшому було скасовано, тобто правова підстава для виникнення права власності відпала, а єдиною спадкоємицею майна померлого 12.10.2007 ОСОБА_5 є його сестра ОСОБА_2, Апеляційним судом Дніпропетровської області у своєму рішенні від 30.03.2016 захищено права ОСОБА_2, задоволено відповідні позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 17.09.2009, визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину вищевказаної квартири. Витребувано у ОСОБА_3 1/2 частину даної квартири, як недобросовісного набувача.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3. Оскільки рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2009, на підставі якого у ОСОБА_6 виникло право власності на 1/2 частину квартири, було скасоване, то відповідно, воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. З чого слідує, що ОСОБА_6 не мала права продавати всю спірну квартиру, оскільки на відповідній правовій підставі вона володіла лише 1/2 її частиною.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 було порушене переважне право позивача ОСОБА_2, як співвласника, на придбання 1/2 частини квартири. До відновлення Апеляційним судом Дніпропетровської області (30.03.2016) порушеного права позивача ОСОБА_2, щодо спірної квартири було вчинено декілька правочинів купівлі-продажу.

При укладенні договору купівлі продажу вище вказаної квартири між ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_3 від 20.07.2013, останні були обізнані про наявність судового спору щодо даної квартири. Що також установлено в рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016, в якому ОСОБА_3 визнана недобросовісним набувачем. Як наслідок неправомірних дій ОСОБА_6, яка продала квартиру ОСОБА_7, яка в свою чергу продала квартиру ОСОБА_8, а остання продала квартиру відповідачу по справі ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 була позбавлена переважного права, як співвласник у спільній частковій власності, на купівлю частини квартири, яка продається іншими співвласниками. При цьому продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. ОСОБА_8 здійснюючи продаж квартири письмово не повідомила про намір продати свою частку, а навпаки, знаючи про судовий спір між власниками, відчужила квартиру відповідачу ОСОБА_3

Як вказано в постанові пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред'явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові.

У разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності рішення суду, яким задоволено позов співвласника нерухомого майна про переведення на нього прав та обов'язків покупця, є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору купівлі-продажу квартири від 20.07.2013, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, остання як покупець заплатила продавцю за АДРЕСА_11 88000 грн., відповідно вартість 1/2 частини вказаної квартири складає 44000 грн. (а.с. 14 зворотній бік)

Позивачем ОСОБА_2 при поданні позову внесено на депозитний рахунок суду 44000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією №805_26 від 09.12.2016 (а.с. 2.)

За таких обставин, суд приходить до висновку про переведення на ОСОБА_2П прав та обовязків покупця 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ум. ОСОБА_4 Дніпропетровської області, яка куплена ОСОБА_3 з порушенням положень ст. 362 ЦК України. Також, про можливість витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_14, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м, задовольнивши відповідні позовні вимоги ОСОБА_2

Крім того, зважаючи на вищевикладене, на думку суду, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, необхідно припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру №139 у будинку №98 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь судові витрати: судовий збір - 551 грн. 20 коп. (а.с. 1), послуги банку - 220 грн. (а.с. 23), послуги банку - 7 грн. (а.с. 22), поштові послуги - 43 грн. (а.с. 25), копіювання документів - 70 грн. (а.с.24), всього: 891 грн. 20 коп.

Враховуючи положення ст. 79 ЦПК України, суд відносить до судових витрат витрати позивача на оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., які підтверджуються відповідною квитанцією на а.с. 1.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 79 ЦПК України не відносить до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи витрати на оплату послуг банку, поштових послуг та копіювання документів, оскільки діючими процесуальними нормами дані витрати не віднесені до судових витрат. З таких підстав, суд приходить до висновку про відмову в відшкодовуванні зазначених витрат.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню лише судові витрати по справі, які складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., які підтверджені документально. (а.с. 1).

Керуючись ст. 362 ЦК України, постановою пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст. 8, 10, 11, 15, 58, 59, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про переведення прав та обовязків покупця задовольнити.

Перевести на ОСОБА_2 права та обовязки покупця 1/2 частини квартири АДРЕСА_17 за договором купівлі-продажу квартири від 20.07.2013, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 та зареєстровано у реєстрі за №1329.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_17.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_17.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_17 та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_17.

Сплатити ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 44000 (сорок чотири тисячі) гривень, що внесені на депозит суду ОСОБА_2 та знаходяться на рахунку №37312066017442 територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області код отримувача 26239738, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному суді Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів позивачем з моменту винесення, відповідачем після процедури перегляду заочного рішення.

Суддя Хомініч С.В.

Повний текст рішення складено 28 липня 2017 року.