Ухвала суду № 68008811, 17.07.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1225/17-ц

Провадження № 4с/175/12/17

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Рись Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2, заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 на неправомірні рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту ДВС, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту ДВС, в якій просив визнати неправомірним рішення заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відмови в задоволенні його, ОСОБА_1 клопотання від 22 лютого 2017 року у виконавчому провадженні №41936000; визнати неправомірним рішення заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відмови розглянути скаргу стягувача у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 від 14.12.2015 у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо не прийняття постанови за результатами розгляду його, ОСОБА_1 скарги від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000; визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо не направлення йому, ОСОБА_1 копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000; зобовязати заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2, або іншу посадову особу, яка буде виконувати обовязки начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, розглянути його, ОСОБА_1 скаргу від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000, прийняти та направити йому, ОСОБА_1 постанову про результати розгляду його, ОСОБА_1 скарги від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000 у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 у судовому засіданні просив залишити без розгляду пункт 5 прохальної частини скарги, в іншій частині заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник зацікавленої особи заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог скаржника та просила відмовити в їх задоволенні.

Заінтересована особа заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань ДВС начальник управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у судове засідання не зявився.

Вислухавши сторони, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають права оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Судом вставлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2013 року залишена без змін: визнано неправомірною бездіяльність начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року; зобов'язано начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року у частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду скарги в цій частині. Вищевказана ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013 набрала законної сили 26.11.2013 року. Добровільно виконати вказане судове рішення начальник управління ДВС (нині заступник начальника Головного територіального управління юстиції питань ДВС начальник управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) ОСОБА_3 відмовився.

Так, 04 грудня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист для примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013 (а.с.11).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_6 від 08 лютого 2014 року було відкрито виконавче провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013 (а.с.12).

31 березня 2014 року старшим державним виконавцем Попівим Р.І. була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з виконанням боржником начальником Управління ДВС ОСОБА_3 у повному обсязі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013 (а.с.13). Однак всупереч вимогам ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», старший державний виконавець Попів Р.І. не направив ОСОБА_1, як стягувачу у виконавчому провадженні, копії вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження №41936000.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року по справі №4с-175/1731/2014, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року залишена без змін: визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_6 щодо незабезпечення направлення ОСОБА_1 (стягувачу у виконавчому провадженні №41936000) копії постанови від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000 у строки, передбачені ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»; постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №4с-175/2504/2013 скасовано; зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_6 відновити виконавче провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №4с-175/2504/2013.

12 листопада 2014 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року по справі №4с-175/1731/2014, старшим державним виконавцем ПопівимР.І. прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №4с-175/2504/2013. Однак вже 23 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Попів Р.І. вдруге прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з виконанням боржником начальником управління ДВС ОСОБА_3 у повному обсязі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2013 по справі №2-175/2504/2013. Всупереч вимогам ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не направив ОСОБА_1, як стягувачу у виконавчому провадженні, копії вищевказаної постанови від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000.

14 грудня 2015 року ОСОБА_1 як стягувач у виконавчому провадженні №41936000, направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рекомендованим листом скаргу «На постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000», у якій просив: постанову старшого державного виконавця ВПВР ДВС України ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000 скасувати, та відновити ВП №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013, і за результатами розгляду даної скарги прийняти відповідну постанову, копію якої направити в строки та порядку передбаченому ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.14). Рекомендований лист №4907402895616 зі скаргою від 14 грудня 2015 року Департаментом ДВС Міністерства юстиції України було отримано 16 грудня 2015 року, однак на протязі календарного місяця ОСОБА_1 жодної відповіді на свою скаргу від 14 грудня 2015 року не отримав. Тому, 25 січня 2016 року ОСОБА_1, як стягувач у виконавчому провадженні №41936000, направив на імя директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 рекомендованим листом скаргу щодо не розгляду та ненадання відповіді на скаргу від 14 грудня 2015 року, яка була подана у виконавчому провадженні №41936000.

16 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав із відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист від 11 січня 2016 року за вих. №20.1-405/13/2014 про результати розгляду скарги від 14 грудня 2015 року, в якому повідомлено ОСОБА_1, що скарга на постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І. про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року не підлягає розгляду у звязку з порушенням строків на оскарження (а.с.15). Згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, лист був зданий до поштового відділення для відправки 11 лютого 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року по справі №4с-175/602/2016-ц, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року (а.с.21-23) залишена без змін, скаргу на неправомірні рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 у виконавчому провадженні №41936000 задоволено в повному обсязі: визнано неправомірним рішення заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 щодо відмови розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000; визнано неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000, та не направлення ОСОБА_1 копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000; зобовязано заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000, прийняти та направити ОСОБА_1 постанову про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 (а.с.16-20).

22 лютого 2017 року ОСОБА_1, як стягувач у виконавчому провадженні №41936000, звернувся, на той час до в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України ОСОБА_2 з клопотанням про розгляд скаргу від 14 грудня 2015 року, подану у виконавчому провадженні №41936000, у строки та в порядку, передбаченому ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року по справі №4с-175/602/2016-ц (а.с.24).

Так, листом від 24 березня 2017 року за вих. №5887-0-33-17/20.1-13, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», та враховуючи, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України ОСОБА_2 призначена на посаду в березні 2017 року, у неї відсутні правові підстави для розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року (а.с.25).

Не погодившись з рішенням заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 24 березня 2017 року за вих. №5887-0-33-17/20.1-13 про відмову розглянути скаргу від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби; державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями; працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України; працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обовязки, передбачені законом.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», заступник директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 є державним виконавцем, державним службовцем, уповноважена державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом і зобовязана виконувати обовязки, передбачені законом.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Із урахуванням положення ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», на ОСОБА_2, як начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, покладений обовязок здійснювати контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю підпорядкованих їй державних виконавців, у т.ч., й шляхом розгляду скарг стягувачів у виконавчому провадженні, що перебували або перебувають у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 була зобовязана розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року «На постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_6 від 23.12.2014 про закінчення виконавчого провадження №41936000».

Усупереч положенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відмовилася розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року «На постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000», безпідставно пославшись на положення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року по справі №4с-175/602/2016-ц, яка набрала законної сили 23 листопада 2016 року, начальник відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 достеменно знала, що скарга ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 повинна була розглянута у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», з прийняттям відповідної постанови про результати розгляду даної скарги, а не в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», на який безпідставно послалася ОСОБА_2, як на підставу не розглядати скаргу стягувача у виконавчому провадженні №41936000.

Таким чином, неправомірні рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 полягають у неправомірній відмові задовольнити клопотання ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні №41936000) від 22 лютого 2017 року розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000, неправомірній відмові розглянути скаргу ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні №41936000) у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», не прийнятті постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000, не направленні ОСОБА_1 (стягувачу у виконавчому провадженні №41936000) копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 384 ЦПК України). Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).

Згідно ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6: за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Про прийняте рішення заступника директора Департаменту (лист від 24.03.2017 за вих. №5887-0-33-17/20.1-13) за результатами розгляду скарги від 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 дізнався 08 квітня 2017 року, тому десятиденний строк, установлений ст. 385 ЦПК України, на оскарження вищезазначеного прийнятого рішення розпочався 09 квітня 2017 року та скаржником не пропущено.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, на підставі ст. 14 ЦПК України, ст. 74, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383-385 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати неправомірним рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відмови в задоволенні клопотання стягувача у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року.

Визнати неправомірним рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відмови розглянути скаргу стягувача у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги стягувача у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року.

Визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо не направлення стягувачу у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги від 14 грудня 2015 року.

Вимогу щодо зобов'язання заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, розглянути скаргу стягувача у виконавчому провадженні №41936000 - ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року, прийняти та направити ОСОБА_1 постанову про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в пятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Озерянська Ж.М.