Ухвала суду № 68008197, 31.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/556/17 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 11-кп/783/794/17 Доповідач: Каблак П. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді: Каблака П.І.,

суддів: Галапаца І.І., Танечника І.І.

з участю секретаря судового засідання: Бориславського Р.А.,

прокурора: Свореня І.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, українця, громадянина України, невійськовозобовязаного, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовківського районного суду Львівської області від 19.03.2013 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 10.06.2016 р. з місць позбавлення волі по відбуттю

на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 29 травня 2017 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком тривалістю 2 роки.

У відповідності до вимог ст.76 КК України ОСОБА_1 зобовязано періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами у справі.

За вироком суду ОСОБА_1 09 січня 2017 року близько 23.00 год., маючи умисел на вчинення крадіжки, шляхом зриву навісної скоби вхідних дверей гаражу проник в приміщення, розташоване за адресою: вул. Річна, 30, смт. Магерів Жовківського району Львівської області, яке належить потерпілому ОСОБА_2, звідки таємно, умисно, з корисливих спонукань, вчинив крадіжку велосипеда марки "Аист" вартістю 960 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. оскаржив вирок місцевого суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок безпідставного, на думку апелянта, застосування ст.75 КК України. В поданій апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на неврахуванні судом при прийнятті рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу обвинуваченого, який до цього 10 разів судимий за злочини проти власності, належних висновків з цього для себе не зробив, новий злочин вчинив, маючи непогашену судимість за попереднім вироком суду, незважаючи на відбуття реальних покарань за попередніми вироками на шлях виправлення не став і продовжив злочинну діяльність. За таких обставин апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. На його переконання, щире каяття винного, думка потерпілого про поблажливе ставлення до обвинуваченого, як і повернення викраденого майна, це ті обставини, які впливають на визначення міри покарання, а не є підставою для застосування ст.75 КК України. При цьому, прокурор зазначає, що суд не зазначив у вироку, які саме дії свідчать про щире каяття обвинуваченого, та не дав оцінку тому факту, що останній не працевлаштований, не має законних джерел доходів, у звязку з чим вчиняє корисливі злочини. З огляду на це апелянт вважає обвинуваченого суспільно небезпечною особою і просить вирок щодо нього в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий, яким ОСОБА_1 засудити до реального покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора Свореня І.М. на підтримання поданої заступником прокурора Львівської області Пуківським Б.В. апеляційної скарги, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 на її спростування, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, своє рішення про застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України суд обґрунтував, зокрема, тим, що останній щиро розкаявся у вчиненому злочині, а також думкою потерпілого про обрання обвинуваченому покарання, не повязаного з перебуванням у місцях позбавлення волі.

Системний аналіз норм Загальної частини КК України вказує на те, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

З матеріалів справи слідує, що обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового слідства і в суді свою вину визнав повністю, згідно показань потерпілого ОСОБА_2 особисто приходив до нього і просив вибачення за вчинене, під час проголошення останнього слова ствердно заявив про прийняте ним рішення більше не вчиняти злочинів (а.с.39, 41). На думку колегії суддів, такі дії обвинуваченого свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомив свою провину, засуджує вчинений ним злочин і прагне виправитися. Тому наведене слід оцінювати як його щире каяття, тим паче, що така поведінка винного сприйнята потерпілим і він в суді заявив про прощення обвинуваченого (а.с.38).

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду про те, що щире каяття може враховуватися як одна із підстав застосування ст.75 КК України, адже ця обставина позитивно характеризує особу обвинуваченого та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину. Визначення у п.1 ч.1 ст.66 КК України щирого каяття як обставини, що помякшує покарання, не перешкоджає врахуванню її і при прийнятті рішення про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Неодноразове вчинення ОСОБА_1 злочинів та непрацевлаштованість обвинуваченого, на що вказує прокурор у своїй апеляційній скарзі, враховані судом першої інстанції при обранні обвинуваченому виду і міри покарання за скоєне. Наведені обставини не перешкоджають застосуванню ст.75 КК України, визначених законом підстав, які б унеможливлювали в такому випадку розгляд питання про звільнення особи від відбуття призначеного їй покарання, немає.

Крім цього, суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що викрадене майно повернуто потерпілому, в останнього відсутні претензії до обвинуваченого, адже наведене може бути віднесене до «інших обставин справи», які підлягають врахуванню судом згідно ч.1 ст.75 КК України.

Колегія суддів також зважає на те, що в судових дебатах прокурор, підтримуючи державне обвинувачення, сам просив застосувати до ОСОБА_1 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що суд і зробив, погодившись з думкою обвинувача (а.с.39).

За таких обставин немає підстав вважати необґрунтованим висновок місцевого суду про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

У відповідності до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України, суд своїм вироком дав можливість останньому довести своє виправлення без ізоляції від суспільства. На думку колегії суддів, підстав для позбавлення обвинуваченого такого шансу немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича залишити без задоволення, а вирок Жовківського районного суду Львівської області від 29 травня 2017 р. щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_3І ОСОБА_4 ОСОБА_5