Рішення № 68007175, 17.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/2103/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/783/2874/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевич А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю апелянта - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Львівської області, про визнання недійсним рішення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Львівської області про визнання недійсним рішення №314 від 19 серпня 2015 року LIII сесії VI скликання Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області «Про затвердження акту комісії від 06.05.2014 року» та про визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на праві власності згідно рішення виконавчого комітету Сновицької сільської ради народних депутатів №25 від 30 грудня 1993 року та запису в земельно-кадастровій і по господарській книгах Сновицької сільської ради. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею всіх прав та обов'язків, які належали померлій ОСОБА_5 Окрім уже успадкованого майна, останній належала також земельна ділянка, площею 0,60 га.

Під час реалізації права на оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку, Сновицька сільська рада не погодила технічої документації, що зумовлено прийняттям рішення «Про затвердження акту комісії від 06.05.2014 року», яким зобов'язано ОСОБА_2 знести незаконно збудовану огорожу. Вказане рішення вважає незаконним, оскільки Акт, на підставі якого винесено вказане рішення, у судовому порядку визнано недійсним.

Належна спадкодавцю земельна ділянка завжди була цілісною, жодних заїздів через таку не було.

Тому вважає, що таке рішення має бути визнане недійсним.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Львівської області, про визнання недійсним рішення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовлено.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року оскаржила позивач ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що позов до Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області нею подано на захист порушених прав як спадкоємця особи, яка набула у власність земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вона не може зареєструвати речові права на успадковану земельну ділянку, так як відповідач не визнає її права на цілісну земельну ділянку в межах та конфігурацією, визначених проектом землеустрою, спірним рішенням № 314 від 19 серпня 2015 року незаконно вилучив частину вказаної земельної ділянки для облаштування проїзду загального користування.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка є приватною власністю, і таке правго ніким не оспорюється. Крім того, під час реалізації права на оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку, Сновицька сільська рада не погодила технічної документації, що зумовлено прийняттям рішення «Про затвердження акту комісії від 06.05.2014 року», яким зобов'язано ОСОБА_2 знести незаконно збудовану огорожу. Вказане рішення вважає незаконним, оскільки Акт, на підставі якого винесено вказане рішення, у судовому порядку визнано недійсним. Тому вважає, що таке рішення має бути визнане недійсним.

Просить рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом встановлено, що 30 грудня 1993 року рішенням №25 Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області вирішено передати безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,60 га ОСОБА_7, а саме: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га; для ведення особистого підсобного господарства площею 0,45 га. Відповідний запис під №288 зроблено у в земельно-кадастровій книзі Сновицької сільської ради (а.с.11).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і після її смерті відкрилась спадщина за законом. (а.с.13, 92-98).

21 березня 2003 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори на ім»я позивача ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із будинковолодіння, до складу якого входять житловий будинок та господарські споруди, що знаходиться у АДРЕСА_1, права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності Спілки селянських господарств «Снович» та одного грошового вкладу (а.с.12).

На підставі цього свідоцтва 21.01.2015 року позивач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на будинковолодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1.

20 серпня 2014 року Рішенням №249 Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі у власність площею 0,70 га, яка розташована в селі Сновичі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, з них: 0,15 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.

06 травня 2014 року комісією в складі сільського голови, землевпорядника, членів земельної комісії з питань сільського господарства і земельних відносин складено Акт, згідно якого ОСОБА_2 зробила самозахват земель загального користування сільської ради, поставивши огорожу на проїзній частині.

Як вбачається із Акту від 06 травня 2014 року встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2, між позивачем та відповідачем виник спір щодо погодження меж спірної земельної ділянки у зв»язку із влаштуванням відповідачем заїзду через таку до господарства гр-на ОСОБА_8.

03 липня 2015 року постановою Золочівського районного суду Львівської області у справі №445/1782/14-а визнано протиправними дії Сновицької сільської ради Золочівського району по обміру на місцевості земельної ділянки, яка проходить повз господарство ОСОБА_2 і встановленню факту самозахоплення ОСОБА_2 земель загального користування, які оформлені Актом комісії Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області від 06.05.2014 року. Відповідне рішення суд обґрунтовує тим, що рішення про визначення меж та зобов'язання щодо знесення огорожі повинні прийматися сесією сільської ради на пленарних засіданнях.

19 серпня 2015 року рішенням Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області №314 вирішено Акт складений комісією 06.05.2014 року щодо встановлення межових знаків заїзду до присадибної ділянки гр.ОСОБА_9 взяти до уваги. Затвердити межові знаки до присадибної ділянки гр.ОСОБА_9 згідно Акту, складеного комісією 06.05.2014 року. Гр. ОСОБА_2 знести незаконно збудовану огорожу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивачки на зазначену земельну ділянку ніким не оспорюється, більше того рішенням сільської ради їй дозволено виготовити технічну документацію. Тому, суд вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Окрім того, з посланням на вимоги п.34 ст.26 та ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», які регламентують діяльність сільської ради, як органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постановою Золочівського районного суду від 03 липня пня 2015 року, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не встановлено факт здійснення неправильних замірів на місцевості, не спростовано рішення висновок щодо самозахвату ОСОБА_2 частини земель загального користування, а констатовано неправильність процесуальної форми документу, яким прийнято відповідне рішення. Сновицька сільська рада Золочівського району, дотримуючись процедури, передбаченої законом «Про місцеве самоврядування», прийняла належний документ, а саме рішення. Поза тим, Акт комісії має винятково рекомендаційний характер, він не є підставою для прийняття рішення, а тим більше не визначає змісту останнього.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За відсутності державного акту на право власності на земельну ділянку, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і невизнання такого права на цілісну земельну ділянку такої площі відповідачем, позивач звернулась з позовом до суду.

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини) позивач є спадкоємцем першої черги, як дочка спадкодавця. Наявність інших спадкоємців судом не встановлена та право на спадкуванням позивача відповідачем не оспорюється (а.с.92-98).

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом.

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2012 року за наслідками розгляду справи №6-31цс12 і у відповідності до вимог ст.360-7 ЦК України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності рішення органу місцевого самоврядування про передачу спадкодавцю ОСОБА_4 у приватну власність земельних ділянок (а.с.11) та відповідних записів про це у земельно-кадастровій книзі і погосподарських книгах (а.с.15-16, 41-44), її дочка, позивач по справі ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, при невизнанні такого права на цілісну земельну ділянку такої площі відповідачем - Сновицькою сільською радою, яка посвідчує право приватної власності громадян на земельні ділянки, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю, а відтак і неможливістю отримати відповідний правовстановлюючий документ, підставно звернулась з позовом про захист своїх прав і таке її право підлягає судовому захисту.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, не звернув уваги та те, що відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарсього устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За приписами ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» №2780-Х11 від 06.11.1992 року містобудівна документація є основою для вирішення питання щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданого Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Золочівської районної державної адміністрації Львівської області фрагменту з аркуша №3 Генерального плану с. Сновичі Золочівського району Львівської області, розробленого Львівським сільськогосподарським інститутом у 1974 році, у якому зазначено місце знаходження житлового будинку і спірної земельної ділянки, яка була надана спадкодавцю ОСОБА_4 та успадкована позивачем ОСОБА_2 (а.с.25, 73, 168) та плану забудови земельної ділянки, виданого ОСОБА_10 - батьку позивача, 18 січня 1973 року та затвердженого районним архітектором 06 травня 1973 року (а.с.26), який відповідає генеральному плану, у таких відсутні землі загального користування (проїзд) через спірну земельну ділянку.

У матеріалах справи також наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, 015 га, який виготовлений землевпорядною фірмою ПП «Профікон» у відповідності до генерального плану с.Сновичі, викопіювання з якого є невід»ємною частиною цього проекту (а.с.60-75).

Згідно листа ПП «Профікон» № 26-12/1 від 26.12.2014 року та доданої до неї теодолітної зйомки спірної земельної ділянки, відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни стайні, яка розміщена на спірній земельній ділянці, та стіни сараю домогосподарства належного суміжному землекористувачу ОСОБА_11 становить 4.33 м. (а.с.172-173). За таких обставин та з врахуванням чинних вимог ДБН 360-92** існування проїзду загального користування в запропонованому відповідачем варіанті неможливе (а.с.175).

Зазначене судом першої інстанції враховано не було, що призвело до ухвалення необгрунтованого та незаконного рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Це відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення - про задоволення позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України, з Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області підлягають стягненню в користь ОСОБА_2 1123 грн. 50 коп. судового збору за подачу позову до суду та 1235 грн. 85 коп. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.209 ч.3, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Львівської області, про визнання недійсним рішення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати недійсним рішення №314 від 19 серпня 2015 року L111 сесії У1 скликання Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області «Про затвердження акту комісії д 06.05.2014 року».

Визнати в порядку спадкування за законом право власності ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, належне їй на праві власності згідно рішення виконавчого комітету Сновицької сільської ради народних депутатів №25 від 30 грудня 1993 року та запису в земельно-кадастровій і погосподарській книгах Сновицької сільської ради, а саме, на земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1

Стягнути з Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області в користь ОСОБА_2 1123 грн. (одна тисяча сто двадцять три грн.)50 коп. судового збору за подачу позову до суду та 1235 грн. ( одна тисяча двісті тридцять п»ять грн.) 85 коп. за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді : Бойко С.М.

Ніткевич А.В.