Ухвала суду № 68006927, 28.07.2017, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/225/17

1-кп/458/105/2017

УХВАЛА

28 липня 2017 року Турківський районний суд Львівської області в складі судді Строни Т.Г., за участю секретаря Синичич Г.З., прокурора Кишки Ю.А., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши в м. Турці Львівської області матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за статтями 191 ч. 3, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 за статтями 191 ч. 3, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

встановив:

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 11.05.2017 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернуто прокурору, який затвердив даний обвинувальний акт, для усунення виявлених недоліків, в якій суддею було висловлено переконання, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статтей 9,91,291 КПК України: не сформульовано обвинувачення та порушені вимоги КПК щодо визначення часу (дат) у розумінні, визначеному статтями 9, 91 КПК України.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27.06.2017 року ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 11.05.2017 року скасовано і висловлено твердження, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містить формулювання обвинувачення, а також дати у тексті обвинувального акту, їхнє розташування є логічним, послідовним і зрозумілим.

У підготовочому судовому засіданні 28.07.2017 року суддя Строна Т.Г. заявила самовідвід, посилаючись на те, що:

1) по даний час вона залишається при своїх переконаннях, викладених і обгрунтованих нею в ухвалі Турківського районного суду Львівської області від 11.05.2017 року;

2) 10.05.2017 року Прокуратурою Львівської області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42017141290000028 від 10.05.2017 року за фактом постановлення суддею Строною Т.Г. завідомо неправосудного вироку від 21.11.2016 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 21.11.2016 року, укладену між прокурором Самбірської місцевої прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_5, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, про що судді стало відомо 22.05.2017 року, -

а тому в силу п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини "Білуха проти України", "Мироненко і Мартенко проти України", вона не може розглядати дану кримінальну справу по суті, оскільки є об'єктивні та суб'єктивні підстави неможливості забезпечення судом довіри до нього у даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення у якому є Прокуратура Львівської області.

Заявлений самовідвід було поставлено на обговорення.

Прокурор вважав самовідвід необгрунтованим, однак при його вирішенні покладався на думку суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 не зміг визначитися із своєю позицією у даному питанні.

Обвинувачений ОСОБА_2 покладався на думку суду.

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно зі статтею 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно зі статтею 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або щодо висунутого проти нього обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (справи "Білуха проти України", "Мироненко і Мартенко проти України") важливим є, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється", адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

В даному випадку суд бере до уваги право учасників судового розгляду на справедливий суд незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає необхідним для забезпечення відсутності будь-яких сумнівів у його безсторонності, задовольнити заявлений самовідвід судді із метою забезпечення неупередженості правосуддя, а також убезпечення від тиску на суд у даному кримінальному провадженні з боку сторони обвинувачення.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 7, 75, 80-82 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини "Білуха проти України" від 09.11.2006 року, "Мироненко і Мартенко проти України" від від 10.12.2009 року, суд

ухвалив:

заявлений самовідвід задовольнити.

Справу передати на розгляд іншого судді Турківського районного суду Львівської області відповідно до ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -