Постанова № 68004788, 28.07.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/550/17

Провадження № 2-а/242/66/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Козлової О. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що 19 грудня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно вимог п. «а» ст.. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 23 грудня 2016 року позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відмовлено. До пільгового стажу позивача не зараховані періоди його роботи з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на підприємстві Шахта « Дуванна» через ненадання довідки про підземні спуски в шахту, а також період його роботи з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» через несплату підприємством страхових внесків.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними , скасувати рішення УПФУ від 23 грудня 2016 року та зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на призначити йому пенсію за віком відповідно до п. « а» ст.. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» з врахуванням до його пільгового стажу періодів роботи з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на Шахті « Дуванна» та з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля», а також стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Позивач в судовому засіданні пред'явлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, надав до суду заперечення, відповідно до яких ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Селидове із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно по п. « а» ст.. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу XV Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На період звернення позивача із заявою його страхових стаж складав 30 років 07 місяців 21 день, в тому числі стаж пільгової роботи 06 років 07 місяців. Наявність такого страхового та пільгового стажу обумовлена наступним:

-Незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на посаді начальника зміни пов'язаного з підземними роботами на підприємстві Шахта « Дуванна», оскільки не надана довідка про спуски в шахту;

-Незарахування до пільгового стажу періоду з 01 листопада 2015 року по 02 серпня 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» через несплату страхових внесків;

-Незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 03 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля», оскільки відповідно до Списку № 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року передбачені тільки працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Рішенням УПФУ в м. Селидове від 23 грудня 2016 року позивачу відмовлено в переведенні на пенсію із зниженням пенсійного віку в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 8 років.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. У разі невідповідальності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

19 грудня 2016 року позивач звернувся до УПФУ в м. Селидове із заявою переведенням пенсії з одного виду на інший.

Рішенням УПФУ в м. Селидове від 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у в переведенні на пенсію із зниженням пенсійного віку в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 8 років.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до рішення від 23 грудня 2016 року до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період його роботи з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на посаді начальника зміни пов'язаного з підземними роботами на підприємстві Шахта « Дуванна», оскільки не надана довідка про підземні спуски в шахту.

Крім того, як зазначено в письмових запереченнях відповідача, позивачу до пільгового стажу не зараховано: період з 01 листопада 2015 року по 02 серпня 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» через несплату страхових внесків, та період роботи з 03 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля», оскільки відповідно до Списку № 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, передбачені тільки працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнятий 04 серпня 1986 року до Шахти ім.. XXV КПРС виробничого об'єднання « Краснодонвугілля». Шахта ім.. XXV КПРС виробничого об'єднання « Краснодонвугілля» перейменована на шахту « Дуванна» виробничого об'єднання « Краснодонвугілля» на підставі наказу Голови Держкомітету України з вугільної промисловості № 107 від 13 жовтня 1992 року. 20 вересня 1993 року позивач звільнений за власним бажанням.

На підставі вищезазначеного, суд вважає неправомірними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування періоду роботи позивача з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на посаді начальника зміни пов'язаного з підземними роботами на підприємстві Шахта « Дуванна» до його пільгового стажу, оскільки він підтверджуються належно оформленим записом в трудовій книжці.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01 листопада 2015 року по 02 серпня 2016 року на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» з причин відсутності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України підприємством , на якому працював позивач, суд вважає дії відповідача також неправомірним, виходячи з наступного.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

За таких обставин суд вважає посилання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на те, що підприємством ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» із заробітної плати позивача не сплачувалися страхові внески , є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, дана правова позиція також викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року, тому позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 01 листопада 2015 року по 02 серпня 2016 року на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» , підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про зарахування до пільгового стажу періоду його роботи на посаді заступника головного інженера з виробництва ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» з 03 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 24 листопада 2014 року призначений заступником головного інженера з виробництва ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля».

Згідно з копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 09-23 від 19 грудня 2016 року, ОСОБА_1 з 03 серпня 2016 року працював на посаді заступника головного інженера з виробництва, 50% та більше робочого часу зайнятий на підземних роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 затверджений Список виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Підрозділом 1 розділу 1 Списку № 1 передбачені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року , передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Тобто , якщо пільгова робота припадає на період з 03 серпня 2016 року, застосовуються Списки № 1 та № 2 , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

За таких обставин суд приходить до переконання , що в задоволенні вимог позивача про зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду його роботи на ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля» з 03 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2016 року, оскільки на підставі його заяви було прийнято відповідачем рішення 23 грудня 2016 року про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший, яке підлягає скасуванню, та саме це посприяло зверненню з відповідним адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача перевести його з пенсії по інвалідності та призначити йому пенсію за віком , суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки прийняття рішення щодо переведення та призначення пенсії належить до повноважень Управління Пенсійного Фонду України, тому зазначена вимога не ґрунтується на вимогах Закону.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку про відмову позивачу щодо зобов'язання відповідача перевести його з пенсії по інвалідності та призначити йому пенсію за віком.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області від 23 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію із зниженням пенсійного віку.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2016 року № 2498 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області при повторному розгляді заяви № 2498 від 19 грудня 2016 року зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди його роботи:

- з 01 січня 1992 року по 20 вересня 1993 року на посаді начальника зміни, пов'язаного з підземними роботами, на підприємстві Шахта « Дуванна»;

- з 01 листопада 2015 року по 02 серпня 2016 року на посаді заступника головного інженера з виробництва ВП « Шахта « Росія» ДП « Селидіввугілля».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України судові витрати по справі в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31.07.2017 року.

Суддя В. І. Капітонов