Постанова № 68002328, 31.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2017 року № 826/9074/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльністю не видання з 15 червня 2014 року до тепер Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області акту індивідуальної дії - наказу про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1.

2. Визнати протиправною відмову ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області у виданні акту індивідуальної дії - наказу про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1 з 15 червня 2014 року.

3. Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області вчинити дію - видати акт індивідуальної дії - наказ про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1 з 15 червня 2014 року.

4. Направити на ВЛК, МСЕК для встановлення інвалідності.

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідача у прийнятті позивача на службу в орган внутрішніх справ у батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ».

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно наданих суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки наказ по особовому складу щодо прийняття позивача на службу не видавався, спеціальна перевірка відносно нього не проводилась, медичне обстеження військово-лікарською комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області як кандидата на службу в органи внутрішніх справ на посади рядового й начальницького складу не проводилось. Також позивач не проходив курси початкової підготовки працівників батальйонів патрульної служби міліції особливого призначення на базі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, табельна вогнепальна зброя за ним не закріплювалась, формений одяг не видавався, службове посвідчення не видавалося, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для присвоєння спеціального звання та прийняття на службу.

Окрім того, відповідач зазначає, що Положеннями Закону України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 прийом на службу в органи внутрішніх справ визначено порядок, яким не передбачено таку підставу для прийому на службу в ОВС як фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без вчинення відповідних дій, передбачених вищенаведеними нормативними актами.

Відповідач також посилається на те, що згідно із наказом МВС України «Про організаційно штатні питання» від 06.11.2015 р. № 1388 скорочені всі штати ГУ МВС, у зв'язку із чим, у ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не має такого структурного підрозділу як військово-лікарська комісія.

Зважаючи на неявку в судове засідання сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а подальший розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

З пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 у червні 2014 року звернувся до Головного управління юстиції МВС України в Дніпропетровській області щодо оформлення його на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» із наданням усіх копій особистих документів, подача яких передбачалась нормативними актами МВС України.

З 15 червня 2014 р., як зазначає позивач, він був фактично прийнятий на службу, йому було видано вогнепальну зброю, боєприпаси, формений одяг, спорядження та він перебував на тренувальній базі батальйону патрульної міліції особливого призначення «Шахтарськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у селі Лісний, де він займався тактичною та фізичною підготовкою.

15.07.2014 р. позивач отримав від відповідача службове посвідчення співробітника батальйону спеціального призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області УДН № 043, видане за підписом командира батальйону ОСОБА_3

З 30.07.2014 р. позивач у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області приймав участь у виконанні бойових завдань у складі сил та засобів, які приймали участь у проведенні антитерористичної операції в районі м. Іловайськ Донецької області.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся із заявою вх. 21.10.2014 р. (реєстр. інд. К-16281) до УДЗ МВС України із заявою, в якій просив вирішити питання щодо неприйняття його на службу до органів ОВС в батальйон «Шахтарськ» ГУ МВС, прийняти його на службу з моменту перебування його в зоні АТО та надати документи для встановлення йому статусу учасника бойових дій.

За результатами розгляду вказаного звернення, Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області надано відповідь від 01.12.2014 р. № 1/К 5777/К-6155/Бх, якою позивачу було відмовлено у зборі та направленні документів до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій.

В подальшому Ліквідаційною Комісією Головного управління МВС України в Дніпропетровській області була розглянута заява позивача від 04.05.2016 р. про усунення порушень законодавства та видання акту індивідуальної дії, за результатом розгляду якої повідомлено, що позивач не був прийнятий на службу до батальйону патрульної міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а перебував там на патріотичній основі (у складі добровольчого формування).

З урахуванням наведеного, зазначено про неможливість надати позивачу як особі рядового і начальницького складу ОВС направлення на медико-соціальну експертизу встановлення інвалідності та відсотка втрати працездатності.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав ти законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року565-XII (надалі - Закон N 565-XII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 17 цього Закону на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року.

Стосовно осіб, які претендують на службу в міліції, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Особи, які претендують на службу в міліції, до призначення на відповідну посаду подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та зобов'язані повідомити керівництву органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 18 цього ж Закону).

Працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 «Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України», яка втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 252).

Пунктом 27 Положення та п. 2 постанови Верховної Ради України від 22.04.1993 № 3135-XII «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України» передбачено, що перше та чергове спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу присвоюються в установленому МВС порядку.

Порядок видачі службових посвідчень особам рядового й начальницького складу, а також форма службового посвідчення, затвердженого наказом МВС від 26.06.2012 № 573дск «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень у системі МВС України».

Відповідно до п. 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 р. N 85, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 164/5355 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Відповідно до п. 1.3.1 вказаного Положення основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності до служби в органах внутрішніх справ, військової служби, можливості проходження служби за кордоном, вступу (навчання) до навчальних закладів МВС і Міністерства оборони осіб, які є кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ*, у тому числі при переміщенні по службі, військовослужбовців Національної гвардії України, курсантів і слухачів навчальних закладів МВС України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (надалі - Положення N 114), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Розділом ІІІ вказаного Положення визначено порядок присвоєння, зниження та позбавлення спеціальних звань особам, які проходять службу в органах внутрішніх справ.

Спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням (п. 27 цього ж Положення).

Перше та чергове спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу присвоюються в установленому МВС порядку (п. 4).

Відповідно до п.п. 1.2-1.4, 1.9 Положення N 114 спеціальні звання залежно від категорії осіб, яким вони присвоюються, поділяються на перші та чергові.

Перші спеціальні звання начальницького складу органів внутрішніх справ присвоюються особам, уперше прийнятим або переведеним на службу в органи внутрішніх справ з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів з наявним військовим або іншим спеціальним званням у порядку переатестування, за винятком осіб, які раніше проходили службу в системі МВС України і були відряджені до міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів для подальшого проходження служби. Такі особи зараховуються в кадри МВС України у наявному військовому чи спеціальному званні з подальшим переатестуванням.

Чергові спеціальні звання присвоюються особам начальницького складу органів внутрішніх справ, особам, переведеним з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, у штатних розписах яких передбачені посади, що заміщуються особами начальницького складу, за умови відповідності спеціального звання, до присвоєння якого подається особа, спеціальному званню, передбаченому штатним розписом, а також достроково та на один ступінь вище звання, передбаченого штатним розписом, відповідно до пункту 35 Положення про проходження служби.

Перше спеціальне звання рядового або молодшого начальницького складу, що присвоюється особі, оголошується наказом по особовому складу, яким вона прийнята на службу та призначена на відповідну посаду або зарахована на навчання до ВНЗ системи МВС України.

Відповідно до п. 3.1.1 цього ж Порядку перші спеціальні звання рядового складу присвоюються відповідно до пункту 1.6 розділу I цього Порядку.

Пунктом 1.6 Порядку визначено, що перші спеціальні звання рядового складу присвоюються:

Уперше прийнятим на службу в органи внутрішніх справ і зарахованим на денну форму навчання вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) системи МВС України особам, які не мають по запасу військових звань сержантського чи старшинського складу, або спеціальних звань молодшого начальницького складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів - одночасно з призначенням на посаду або зарахуванням на навчання.

Особам, які вперше прийняті на службу в органи внутрішніх справ з призначенням на посади молодшого начальницького складу і не мають по запасу військового звання сержантського чи старшинського складу, або спеціального звання молодшого начальницького складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, у яких законодавством такі звання передбачені, - до закінчення курсів початкової підготовки.

Наведені норми права визначають чіткий порядок прийняття громадян на службу в органи ОВС, зокрема, проходження професійного відбору, оформлення матеріалів щодо прийому на службу в ОВС, присвоєння спеціального звання, а також прийняття присяги працівника ОВС.

З матеріалів справи вбачається, що до ГУВМС України в Дніпропетровській області у жовтні 2014 року надходили заяви позивача щодо його прийому на службу до органів внутрішніх справ з моменту виконання завдань, покладених на особливий склад батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області у зоні проведення Антитерористичної операції на сході країни та надання відповідних документів згідно чинного законодавства для встановлення статусу учасника бойових дій.

За вказаними у заявах фактами працівниками ГУ МВС України в Дніпропетровській області було проведено службове розслідування, за результатами якого позивача було проінформовано листами від 15.11.2014 р. № 2/17-К-82, від 01.12.2014 р. № 1/К-5777/К-6155/Бх.

Так, за висновками службового розслідування щодо перебування, зокрема, ОСОБА_1 в зоні проведення Антитерористичної операції та виконання ним завдань, покладених на особовий склад батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 27.11.2014 р. встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Київ, громадянин України, в Збройних Силах України служив із жовтня 2008 року по жовтень 2009 року.

Згідно наданих ОСОБА_1 пояснень, 17.07.2014 р. він подав заяву про прийом на службу до БПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС, яку разом із фото, копією паспорту, військового квитка і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків віддав ОСОБА_5 заступникові командира з кадрового забезпечення батальйону. У подальшому перебував на базі підрозділу у с. «Лісний», займався тактичною та фізичною підготовкою, під особистим керівництвом ОСОБА_5 отримав зброю та спорядження від командира групи.

Перебування ОСОБА_1 у складі батальйону у своєму поясненні було підтверджено рядовим міліції ОСОБА_6 міліціонером взводу № 3 БПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС, який наприкінці червня 2014 року перебував на тренувальній базі батальйону «Шахтарськ» та під час проведення формування батальйону був зарахований до 8-групи батальйону, заступником командира якої з його слів був ОСОБА_1

З пояснення лейтенанта міліції ОСОБА_4 заступника командира БПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС, ОСОБА_1 прибув до батальйону 20.07.2014 р., заповнив необхідні для оформлення на службу документи, віддав їх ОСОБА_5 та, як пояснив командиру ОСОБА_1, військово-лікарську комісію ГУМВС він не проходив. Вважаючи, що останній надав ОСОБА_5 повний пакет документів та прийнятий на службу до ОСОБА_1 у підпорядкування командира групи за позивним «ОСОБА_9».

30.07.2014 р., разом із бійцями батальйону, ОСОБА_1 добровільно вирушив до місця розташування бази батальйону у с. Виноградне Донецької області біля м. Маріуполь, де під командуванням ОСОБА_4 приймав участь у проведенні антитерористичної операції та виконував поставлені бойові завдання до отримання 19.08.2014 р. поранення.

Згідно довідки № 3/888 від 23.10.2014 р., наданою Дніпропетровською обласною клінічною лікарнею ім. Мечникова громадянин ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення поперекової області ліворуч, вогнепальні рвані рани лівої ділянки сідниць, вогнепально-осколковий перелам середньої третини правої гомілки, травматичний, геморагічний шок ІІІ ступеню.

З висновку службового розслідування вбачається, що в порушення ст .17 Закону України «Про міліцію» та п. 3 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, керівництво батальйону «Шахтарськ» ГУМВС, яке не наділено правами щодо прийому та звільнення осіб рядового та начальницького складу ОВС, допустило ОСОБА_1 до несення служби, без проходження відбору, без оформлення матеріалів щодо прийому на службу ОВС, без присвоєння спеціального звання, а також без прийняття Присяги працівника ОВС та без відповідного наказу про прийом на службу в ОВС, виданого уповноваженою посадовою особою та, порушуючи порядок відправлення у відрядження до зони проведення АТО, направило останнього до Донецької області, де він приймав участь у виконанні завдань, покладених на особовий склад батальйону.

Крім того, в порушення вимог п. 3 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженою наказом МВС України від 07.09.2011 № 657, зареєстровано Міністерством юстиції України 27.09.2011 р. за № 1125/19863 надало вогнепальну зброю ОСОБА_1

Висновками службового розслідування встановлено факти порушення командиром батальйону «Шахтарськ» ГУМВС молодшим лейтенантом міліції ОСОБА_3, заступником командира батальйону ПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС лейтенантом міліції ОСОБА_4, заступником командира з кадрового забезпечення батальйону ПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС рядовим міліції ОСОБА_5, міліціонером взводу № 7 батальйону рядовим міліції ОСОБА_7, рядовим міліції ОСОБА_8 міліціонером взводу № 1 БПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС порядку прийому на службу в органи внутрішніх справ гр. ОСОБА_1 та надання йому вогнепальної зброї.

Отже, службовим розслідуванням було встановлено допущення службовими особами батальйону ПСМОП «Шахтарськ» ГУМВС України протиправних дій, що полягають у порушенні порядку прийняття позивача до лав вказаного батальйону, наслідком чого стало неправомірне відправлення останнього у відрядження до зони проведення АТО, зокрема, до Донецької області, де він приймав участь у виконанні завдань, покладених на особовий склад батальйону.

Згідно із довідкою БПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС України у Дніпропетровській області від 22.08.2014 р. ОСОБА_1 перебував на патріотичній основі в спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України у Дніпропетровській області та був задіяний у проведенні антитерористичної операції у Луганській і Донецькій областях з 30 липня 2014 року по 22.08.2014 р.

19.08.2014 р. приблизно о 13 год. 30 хв. під час проведення атаки на м.Іловайськ, позивач отримав вогнепальні поранення, після чого був госпіталізований до госпіталю в населеному пункті Старобешево Донецької області, вподальшому санітарною авіацією до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, де перебував на лікуванні до 04.09.2014 р. До 25.09.2014 р. продовжив лікування в Державній установі «Національний інститут хірургії та трансплантології» імені О.О. Шалімова.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням по справі № 826/11777/15 за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій про визнання нечинними дій, зобов'язання вчинити дії.

Так, 30.10.2015 р. Окружним адміністративним судом м.Києва по справі № 826/11777/15 прийнято рішення, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 р., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано рішення Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій протиправним. Зобов'язано Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій надати позивачу статус учасника бойових дій. Постанова набрала законної сили.

На підставі вищевказаного судового рішення, 22.01.2016 р. комісією Міністерства внутрішніх справ України з розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасниками війни) було прийнято рішення №1/IV/IV/1 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та видано 15.03.2016 р. посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про наявність між позивачем та батальйоном патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області правовідносин, що полягають у проходженні ОСОБА_1 військової служби в спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України у Дніпропетровській області в період з 30.07.2014 р., що підтверджується довідкою ГУ МВС у Дніпропетровській області від 22.08.2014 р. на патріотичній основі (в добровільному формуванні).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що наказами МВС від 10.09.2014 р. № 927 та ГУ МВС від 27.09.2014 р. № 2655 батальйон ПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС України було ліквідовано, що унеможливлює його прийняття у вказаний підрозділ.

Беручи до уваги вищенаведене, відповідачем було вжито належних заходів щодо розгляду заяв позивача, а саме: проведено службове розслідування за фактами, викладеними в заявах позивача та встановлено неправомірне залучення позивача до військових операцій службовими особами батальйону ПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС України, зокрема, неправомірну видачу службового посвідчення останньому, зброї тощо.

Окрім того, висновками службового розслідування встановлено неможливість притягнення винних осіб до відповідальності з огляду на ліквідацію батальйону ПСМОП «Шахтарськ» ГУ МВС України та звільнення винних службових осіб з військової служби.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо невидання наказу про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року N 3166-VI (надалі- Закон N 3166-VI) територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи міністерства можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром.

Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 цієї ж статті територіальні органи міністерства набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Керівники територіальних органів міністерства призначаються на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад міністром, якщо інше не передбачено законом.

Заступники керівників територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад міністром.

Інші державні службовці територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів міністерства.

Працівники територіальних органів міністерства приймаються на роботу та звільняються з роботи керівниками територіальних органів міністерства.

Структуру територіальних органів міністерства затверджує міністр.

Штатний розпис та кошторис територіальних органів міністерства затверджує заступник міністра - керівник апарату.

Кабінетом Міністрів України 16.09.2015 р. прийнято постанову ід 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, у тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року N 1932-XII (надалі - Закон N 1932-XII) визначено, що правовою основою оборони держави є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 вказаного Закону визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом МВС України від 30.10.2015 р. № 1324 створено ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та затверджено її голову.

Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб- підприємців, громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області знаходиться в стані припинення.

Таким чином, з 30.10.2015 р. повноваження щодо управління справами юридичної особи - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області перейшло до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначено Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. N 1074 (надалі - Порядок N 1074).

Відповідно до п. п. 2, 15, 18, 19 вказаного Порядку органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

У разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.

Головою комісії з реорганізації органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов'язки органу виконавчої влади, що реорганізується.

Головою комісії з ліквідації органу виконавчої влади затверджується посадова особа, визначена Кабінетом Міністрів України.

До комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Таким чином, вирішення кадрових питань в період реорганізації державного органу покладається на Голову ліквідаційної комісії, в даному випадку, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, враховуючи, що позивач в спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України у Дніпропетровській області перебував на патріотичних (в добровільному формуванні) засадах, а також, беручи до уваги те, що у вересні цього ж року вказаний підрозділ було ліквідовано, а також те, що згідно із наказом МВС України «Про організаційно штатні питання» від 06.11.2015 р. № 1388 скорочені всі штати ГУ МВС, а доказів того, що позивач звертався із заявою про переведення його в інший підрозділ МВС України матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачу у виданні наказу про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1 з 15 червня 2014 року по день звернення діяла у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для зобов'язання ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області вчинити дію - видати акт індивідуальної дії - наказ про прийняття на службу в органи внутрішніх справ на посаду працівника (співробітника) батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» та присвоєння спеціального звання рядового міліції ОСОБА_1 з 15 червня 2014 року із направленням на ВЛК, МСЕК для встановлення інвалідності у суду відсутні.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що позивачу було відомо про факт ліквідації спецпідрозділу «Шахтарськ» МВС України у Дніпропетровській області та прийняте відповідачем рішення ще у 2016 році, зокрема, із листів ГУ МВС у Дніпропетровській області від 01.12.2014 р. № 1/К-5777/К-6155/Бх «Про надання відповіді» та від 30.05.2016 р. №1/К-3596/Рп.

Отже, урахуванням наведеного до суду ОСОБА_1 звернувся тільки 16.06.2016 р., тобто лише через 1 рік та 7 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2).

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3).

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність його дій. Водночас, позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог з огляду на що останні не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська