Постанова № 68001666, 27.07.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1772/16

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

суддів - Довгопол М.В., Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів та третьої особи - Марченка І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_4 до відповідачів 1. Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів 2. Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: про Управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в Шишацькому районі скасування наказу, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

07.10.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (надалі - Держпродспоживслужба України, відповідач-1) про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, а саме просить (з урахувань уточнень позовних вимог):

- скасувати наказ № 1051-к від 31.08.2016 про звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді;

- зобов'язати Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України та її правонаступника Держпродспоживслужбу України скасувати наказ № 1051-к від 31.08.2016 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про звільнення ОСОБА_1, поновити на роботі, відшкодувати нанесену матеріальну та моральну шкоду, відповідно до чинного законодавства, призначивши ОСОБА_1 Головою комісії з реформування УВМ в Шишацькому районі, та до дати проведення конкурсу призначити ОСОБА_1 в.о. начальником Держпродспоживслужби в Шишацькому районі Полтавської області;

- дійсно виконати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, яка набрала чинності 03.07.2015 на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, скасувавши дію службового листа від 04.04.2016 № 01/31/11 голови комісії з реорганізації Головного УВМ в Полтавській області ОСОБА_5

У судовому засіданні 10.01.2017 ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та зазначив, що з питання притягнення до відповідальності та звільнення із займаних посад вищевказаних осіб та припинення злочинної діяльності протиправно створених при державних установах Полтавщини приватних структур, а також повернення бюджетних коштів на казначейські рахунки спецфонду Державного бюджету України, просить винести окрему ухвалу, якою:

- притягти до відповідальності та звільнити із займаних посад: начальника Головного управління Держпродспоживслужи в Полтавській області ОСОБА_6, заступника начальника Головного УВМ в Полтавській області, голову комісії по реформуванню Головного УВМ в Полтавській області ОСОБА_5, в.о. начальника Держпродспоживслужби в Шишацькому районі ОСОБА_7 за довготривале невиконання законних судових рішень щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника УВМ в Шишацькому районі після реформування Держпродспоживслужби в Шишацькому районі Полтавської області, за організацію злочинних схем по розкраданню сотень мільйонів гривень бюджетних коштів спецфонду Державного бюджету України, за сприяння кримінальному бізнесу щодо випуску шкідливих для здоров'я людей харчових сурогатів, вироблених з нефізіоллогічних для організму людей твердої фракції тропічних рослинних жирів з температурою плавлення 48-56 гр по цельсію, що визивають інсульти, інфаркти, аутоімунні та онкологічні хвороби серед потенційних споживачів;

- припинити злочинну діяльність протиправно створених при державних установах Полтавщини приватних структур по привласненню сотень мільйонів бюджетних коштів, повернути викрадені ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх посібниками сотні мільйонів гривень бюджетних коштів на казначейські рахунки спецфонду Державного бюджету України;

- зупинити геноцид українського народу, а саме: заборонити злочинну діяльність кримінального бізнесу щодо випуску шкідливих для здоров'я людей харчових сурогатів, вироблених з нефізіоллогічних для організму людей твердої фракції тропічних рослинних жирів з температурою плавлення 48-56 гр по цельсію, що визивають інсульти, інфаркти, аутоімунні та онкологічні хвороби серед потенційних споживачів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України (надалі - відповідач-2).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 залучено до участі у справі № 816/1772/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в Шишацькому районі (надалі - управління Держпроспоживслужби в Шишацькому районі, третя особа).

В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив щодо протиправності дій відповідачів, які полягали у виданні наказу № 1051-к від 31.08.2016 про звільнення ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати вказаний наказ та поновити на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали адміністративний позов та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідачів та третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач-1 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 № 442 Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на службу, що утворюється, функції реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозоментричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів. Водночас відповідач-1 вказує, що позивач звільнений наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, проте, станом на дату розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису щодо припинення юридичної особи - Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, тому відповідач-1 зазначає щодо відсутності протиправних дій Держпродспоживслужби України /а.с. 24-26/.

Відповідач-2 та третя особа не скористалися правом подати до суду заперечення.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 29.03.2016 № 570-к поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі з 19.06.2012 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016, виданої головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_8, відповідно до виконавчого листа № 2а-1670/4752/12 від 19.02.2016, виданого Полтавським окружним адміністративним судом /а.с. 105/.

Листом від 16.06.2016 № 01-03/42 голова комісії з реорганізації управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з реорганізацію Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області, його структурних підрозділів на місцях і утворення управлінь Держпродспоживслужи в районах (містах), затвердженими штатними розписами цих підрозділів, у тому числі і управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі, посада начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі не передбачена. У зв'язку з цим позивача повідомлено про наступне можливе вивільнення через скорочення штату /а.с. 118/.

Зазначений лист направлено на адресу позивача та отримано ним 17.06.2016 /а.с. 119/.

Листом від 04.08.2016 № 01-03/109 голова комісії з реорганізації управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі направив ОСОБА_1 пропозицію про працевлаштування та запропонував зайняти вакантну посаду провідного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі. Указано, що про прийняте рішення щодо пропозиції працевлаштування необхідно повідомити управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі до 01.08.2016. Зазначений лист позивач отримав 09.08.2016 /а.с. 123/.

31.08.2016 наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 1051-к звільнено 31.08.2016 ОСОБА_1 з посади начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області у зв'язку із реорганізацією управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України /а.с. 124/.

Позивач, не погоджуючись із указаним наказом відповідача-2, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Звільнення ж працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Судом встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаною посади слугувала реорганізація територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

Так, у наказі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби від 16.01.2016 № 36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" зазначено: реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1 /а.с. 29/.

Відповідно до вказаного додатку управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі реорганізується шляхом приєднання до управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 33/.

Крім того, у пункті 2 вказаного наказу зазначено щодо утворення комісії з реорганізації територіальних органів та призначення їх голів згідно з додатком 2 /а.с. 29/.

Відповідно до додатку 2 головою комісії з реорганізації управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі призначено ОСОБА_7; назва посади - начальник управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головний державний інспектор ветеринарної медицини Шишацького раойну Полтавської області /а.с. 38/.

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби від 17.03.2016 № 1177 внесено зміни до додатку 2 до наказу Держветфітослужби від 16.01.2016 № 36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби", виклавши позицію 2 розділу "Полтавська область" у редакції, а саме: головою комісії з реорганізації територіальних органів Держветфітослужби - ОСОБА_9, назва посади - заступник начальника головного управління - начальник управління державного контролю - заступник головного державного інспектора ветеринарної медицини в Полтавській області /а.с. 40/.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби від 16.01.2016 № 36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1 /а.с. 29/.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.01.2017 внесено запис про припинення юридичної особи - управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі /а.с. 251-256/.

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Отже, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Водночас, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2017 Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України не припинена, лише в стані припинення /а.с. 247-250/.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у випадку реорганізації можливо при наявності скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас матеріали справи містять штатний розпис управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі Полтавської області на 2016 рік, який вводиться в дію 01.01.2016 та в якому передбачено посаду - начальника управління - головний державний інспектор ветеринарної медицини району /а.с. 223/.

При цьому, відповідачами не надано до суду доказів припинення дії вказаного штатного розпису на момент попередження позивача про скорочення штатів, пропозиції працевлаштування та звільнення позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що у випадку якщо не відбулося скорочення чисельності або штату працівників дія трудового договору працівника продовжується.

Також суд зазначає, що відповідачами надано до суду накази на призначення на посади працівників Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 217-222/, відповідно до яких призначено:

- з 09.03.2016 ОСОБА_7 на посаду заступника начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі за переведенням з управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі /а.с. 217/;

- з 26.04.2016 ОСОБА_10 на посаду головного бухгалтера управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 218/;

- 3 28.04.2016 ОСОБА_11 на посаду головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі з 28.04.2016 /а.с. 219/;

- з 28.04.2016 ОСОБА_12 на посаду водія ІІ класу управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 220/;

- з 30.04.2016 ОСОБА_13 на посаду лікаря з гігієни харчування відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 221/;

- з 01.06.2016 ОСОБА_14 на посаду помічника лікаря - епідеміолога відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі /а.с. 222/.

Суд звертає увагу, що з аналізу штатного розпису управління Держпродспоживслужби в Шишацькому районі вбачається, що на 2016 рік, який вводиться в дію з 01.05.2016, в управлінні передбачено 2 посади головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії /а.с. 225/.

Водночас згідно з наданими до суду вищевказаними наказами в управлінні Держпродспоживслужби в Шишацькому районі станом на дату попередження позивача про можливе наступне звільнення було зайнято одну посаду головного спеціаліста.

Проте відповідачем-1 запропоновано ОСОБА_1 лише посаду провідного спеціаліста /а.с. 122/.

Отже, відповідачем-1 не було запропоновано позивачу всіх вакантних посад в управлінні Держпродспоживслужби в Шишацькому районі.

Враховуючи те, що відповідачами у порушення вимог частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи не надано доказів скорочення чисельності або штату працівників управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі на момент попередження позивача про скорочення штатів, пропозиції працевлаштування та звільнення позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Отже, наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 1051-к від 31.08.2016 "Про звільнення ОСОБА_1" з посади начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області у зв'язку із реорганізацією управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, звільнення позивача відбулося без законної підстави, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 щодо призначення позивача головою комісії з реформування УВМ в Шишацькому районі та до дати проведення конкурсу призначити ОСОБА_1 в.о. начальником Держпродспоживслужби в Шишацькому районі Полтавської області задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було звільнено.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

З урахуванням викладеного, у зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_1, позивач підлягає поновленню саме на тій посаді, з якої його звільнено за спірним наказом, а саме: на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто 01.09.2016.

Водночас, враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 1051-к від 31.08.2016 "Про звільнення ОСОБА_1" та наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області, відсутні підстави задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та її правонаступника Держпродспоживслужбу України скасувати наказ № 1051-к від 31.08.2016 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про звільнення ОСОБА_1 та поновити позивача на роботі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).

Судом встановлено незаконність спірних наказів про звільнення ОСОБА_1, а отже, право позивача порушено з 01.09.2016. Таким чином, період вимушеного прогулу позивача обраховується з 01.09.2016 (дня поновлення на посаді) по 27.07.2017 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

Згідно з довідкою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20.07.2017 № 01-27/3705 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з 11.04.2016 по 31.08.2016 складає 158,14 грн /а.с. 198/.

Таким чином, виходячи з положень статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 27.07.2017 у розмірі 35739,64 грн.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 дійсно виконати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, яка набрала чинності 03.07.2015 на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, скасувавши дію службового листа від 04.04.2016 № 01/31/11 голови Комісії з реорганізації Головного УВМ в Полтавській області ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі № 1670/4752/12, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2015, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області від 18.06.2012 № 21-к "Про припинення державної служби" та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі Полтавської області з 19.06.2012.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження")

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Таким чином, питання примусового виконання рішень суду регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд зазначає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі № 1670/4752/12 фактично виконана відповідно до наказу Держветфітослужби України від 29.03.2016 № 570-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі /а.с. 105/, також за розпорядженням голови комісії з реорганізації Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області ОСОБА_9 від 04.04.2016 № 22-к ОСОБА_1 зобов'язано стати до виконання своїх функціональних обов'язків начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі з 11.04.2016 /а.с. 107/.

Проте, як вищезазначено, позивач на момент розгляду цієї справи судом звільнений згідно з наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 31.08.2016 № 1051-к з посади начальника управління ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області у зв'язку із реорганізацією управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, тому позовні вимоги дійсно виконати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, яка набрала чинності 03.07.2015 на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, скасувавши дію службового листа від 04.04.2016 № 01/31/11 голови комісії з реорганізації Головного УВМ в Полтавській області ОСОБА_5, яким, зокрема проінформовано позивача про реорганізацію Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області та позбавлення позивача права підпису на відповідних документів, яке перейшло до голови комісії з реорганізації управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі, заступника начальника Держпродспоживслужби в Шишацьоум районі ОСОБА_7, не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, розглянувши які колегія суддів зазначає таке.

Так, статтею 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пунктів 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок дій відповідачів.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав для відшкодування позивачу матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів понесення матеріальної шкоди внаслідок звільнення з посади.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач-2, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача постановити окрему ухвалу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що винесення окремої ували є правом, а не обов'язком суду.

Водночас під час розгляду цієї адміністративної справи не виявлено порушення закону вказаними позивачем особами, тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в Шишацькому районі про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 31.08.2016 № 1051-к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області у зв'язку з реорганізацією управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України з 31.08.2016.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Шишацького району Полтавської області з 01.09.2016.

Стягнути з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 27.07.2017 у розмірі 35739,64 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28.07.2017.

Головуючий суддя Т.С. Канигіна суддя суддя М.В. Довгопол О.О. Кукоба