Постанова № 68001649, 31.07.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/2207/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача

Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"

до відповідача

Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про

скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

06.12.2016 Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (надалі – ДП "Полтавський КХП", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 №0003661401, №0003651401, №0003671401.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення, винесені на підставі акта перевірки від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166, є необґрунтованим та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Зазначає, що ДП "Полтавський КХП" здійснює відповідальне зберігання зерна державного резерву та нараховує плату за надані послуги на підставі договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладеного відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" та одержує відшкодування витрат за зберігання згідно з наказом Державного агентства резерву України №79 від 01.06.2011, отже, встановлення розміру відшкодування норм витрат при збереженні та переробці зерна не належить до повноважень позивача. За твердженням позивача, посилання відповідача на порушення позивачем підпунктів 138.10.3, 138.10.6, пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" стаття 138 Податкового кодексу України викладена у новій редакції та не має пункту 138.10.

15.06.2017 представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 93 т.1).

У судове засідання з'явився представник відповідача, який попередньо подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що плановою документальною виїзною перевіркою встановлено, що ДП "Полтавський КХП" здійснює реалізацію послуг зберігання та переробки зерна пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" та Державного агентства резерву України по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. За твердженням відповідача, діяльність ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не була спрямована на отримання доходу та не мала намір одержати економічний ефект.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Полтавський КХП" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 00952166. Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості (а.с.27-31 т.2).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 13.07.2016 №825 (а.с.45 т.2) ГДРІ ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна документальна перевірка ДП "Полтавський КХП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ДП "Полтавський КХП" складено акт від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166 (надалі – акт перевірки), у якому зафіксовано порушення вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 435474,00 грн, занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 214510,00 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, ряд.25 Декларації у загальній сумі 187356,00 грн, у тому числі по періодах: січень 2014 року – 3417,00 грн, лютий 2014 року – 3417,00 грн, березень 2014 року – 3417,00 грн, квітень 2014 року – 4235,00 грн, травень 2014 року – 4876,00 грн, червень 2014 року – 4592,00 грн, липень 2014 року – 3389,00 грн, серпень 2014 року – 3640,00 грн, грудень 2014 року – 17439,00,00 грн, січень 2015 року – 14919,00 грн, березень 2015 року – 11954,00 грн, квітень 2015 року – 5592,00 грн, травень 2015 року – 8416,00 грн, червень 2015 року – 10028,00 грн, липень 2015 року – 26717,00 грн, серпень 2015 року – 14360,00 грн, вересень 2015 року – 11737,00 грн, жовтень 2015 року – 11737,00 грн, листопад 2015 року – 11737,00 грн, грудень 2015 року – 11737,00 грн (а.с.17-73 т.1).

ДП "Полтавський КХП", не погоджуючись з висновками акта від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166, подало заперечення до ГУ ДФС у Полтавській області.

Відповідачем 16.09.2016 надано відповідь №4552/10/16-31-14-01-16 на заперечення до акта перевірки від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166, якою переглянуті висновки акта від 05.09.2016 року № 379/16-31-14-01-09/00952166 в частині завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 435474,00 грн, заниження сум податку на прибуток на суму 214510,00 грн та податку на додану вартість на суму 187356,00 грн (а.с.74-112 т.1).

Так, за результатом розгляду заперечень встановлені наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого:

завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 275503,00 грн;

занижено податок на прибуток за 2015 рік (рядок 06 декларації за 2015 рік) на суму 104603,00 грн;

завищення від’ємного значення рядка 17 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму (-) 41952,00 грн;

завищення від’ємного значення рядка 19 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму (-) 41952,00 грн;

заниження значення рядка 16 додатка ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" за 2015 рік на суму 62651,00 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, ряд.25 Декларації у загальній сумі 60679,00 грн.

21.09.2016 ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003661401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у загальному розмірі 41953,00 грн (а.с.14 т.1);

- №0003651401, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 275503,00 грн (а.с.15 т.1);

- №0003671401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 75848,75 грн, з яких: 60679,00 грн – податкове зобов’язання; 15169,75 грн – штрафна (фінансова) санкція (а.с.16 т.1).

Позивач, не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДФС України від 25.11.2016 №25477/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0003661401 у частині визначення грошових зобов’язань з податком на прибуток внаслідок збільшення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності по операціях за період 2015 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.09.2016 №0003651401, №0003671401 залишено без змін, а скаргу частково задоволено (а.с.113-122 т.1).

Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області, суд виходить з такого.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено завищення задекларованих показників за 2014 рік в сумі 435474,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відносини у сфері загальних принципах формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 №51/97-ВР (надалі - Закон №51/97-ВР).

Відповідно до частини першої статті 1 Закон №51/97-ВР державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

У статті 2 Закон №51/97-ВР визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до частини другої статті 7 Закон №51/97-ВР фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

Частиною п'ятою статті 11 Закон №51/97-ВР передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У перевіряємому періоді ДП "Полтавський КХП" надавало послуги по збереженню зерна та послуги переробки пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" та для Державного агентства резерву України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Комітет) та ДП "Полтавський КХП" (зберігач) 08.01.2009 укладено договір №юр-2зб/353-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (а.с.225-228 т.1).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16, передбачені цим договором актів затверджені Комітетом (пункти 1.1, 1.2 договору).

За результатом указаної господарської операції складені акти по відшкодуванню витрат за зберігання зерна Державного резерву (а.с.229-240 т.1 1-12 т.2). Позивачем надано послуги по збереженню пшениці на загальну суму 854162,30 грн, у тому числі ПДВ- 199131,64 грн.

На 8 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.24 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 1352702,27 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг збереження відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 1194789,84 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 1181818,51 грн. Станом на 31.12.2015 по розрахунках з Державним агентством резерву України обліковується дебіторська заборгованість на суму 213530,22 грн.

Судом також встановлено, що 01.11.2013 між ДП "Полтавський КХП" Державного агентства резерву України (зерновий склад) та ПАТ "Аграрний фонд" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №157-05/13 (а.с.123-129 т.1).

Пунктом 1.1 вказаного договору обумовлено, що поклажодавець за умовами цього договору зобов’язується передати, а зерновий склад зобов’язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп’яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавеця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 грн за тонну на місяць з урахуванням ПДВ. За результатом вказаної господарської операції складені акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 01.11.2013 №157-05/13 (а.с.130-141 т.). Позивачем надані послуги на загальну суму 209521,25 грн, у тому числі ПДВ - 34920,21 грн.

На 8 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.24 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 211896,68 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг збереження відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 209521,25 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 211896,68 грн. Станом на 31.12.2015 по розрахунках з ПАТ "Аграрний фонд" обліковується дебіторська заборгованість на суму 13819,80 грн.

05.02.2014 між ДП "Полтавський КХП" Державного агентства резерву України (переробник) та ПАТ "Аграрний фонд" (замовник) укладено договір на переробку зерна пшениці №16-03/14 (а.с.163-164 т.1).

За умовами цього договору замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві переробника (пункт 1.1 договору).

Пунктом 4.1 визначено, що розмір плати (тарифу) за надання послуг по переробці зерна становить 260,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ.

За результатом вказаної господарської операції складені акти за договором переробки від 05.02.2014 №16-03/14 та дозволом на переробку від 07.04.2014 №03/82 (а.с.165-185 т.1). Позивачем надано послуги з переробки пшениці на борошно на загальну суму 1708171,92 грн, у тому числі ПДВ - 284695,32 грн.

На 9 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.25 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 1818329,76 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг переробки відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 1708171,92 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 1818329,76 грн. Станом на 31.12.2014 заборгованість по розрахунках за послуги переробки відсутня.

Відповідач вважає, що за 2014 рік ДП "Полтавський КХП" надано послуг зі зберігання та переробки зерна пшениці на загальну суму 7836692,00 грн (без ПДВ), з них надано послуг по занижених тарифах на суму 2271047,00 грн (без ПДВ), що становить 28,9% від загальної вартості реалізованих послуг.

Зазначає, що ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2014 року по ціні 16,50 грн з ПДВ за 1 тонну, тоді як вартість послуги зберігання, відповідно до наданого підприємством під час перевірки розрахунку тарифу на збереження зерна пшениці, становить 20,00 грн за 1 тонну (з ПДВ). Різниця за 2014 рік становить 39032,04 грн; послуги з переробки зерна пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2014 року занижені, а саме: замість ціни у розмірі 290,00 грн (з ПДВ) за 1 тонну, сплачувалась ціна за переробку 1 тонни зерна у розмірі 260,00 грн (з ПДВ); для Державного агентства резерву України надано послуги зі зберігання пшениці по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці по ціні 15,00 грн (з ПДВ) за 1 тонну, тоді як вартість послуги зберігання мало становити 20,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що у 2015 році позивач надавав послуги для ПАТ "Аграрний фонд" по збереженню пшениці на загальну суму 1194789,84 грн, у тому числі ПДВ 199131,64 грн, послуги переробки пшениці на борошно на загальну суму 7172277,08 грн, у тому числі ПДВ 1195379,51 грн та для Державного агентства резерву України послуги по збереженню пшениці на загальну суму 1194789,84 грн, у тому числі ПДВ 199131,64 грн (а.с.36 т.1).

На підтвердження здійснення реалізації послуг позивачем надані договір складського зберігання від 14.08.2015 №108-07/15, договір на переробку зерна пшениці від 11.02.2015 №13-06/15, договір на переробку зерна пшениці від 21.08.2015 №63-06/15, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.142-162, 186-221 т.1).

Факт проведення розрахунку встановлено у ході проведення перевірки та відображено на 20-21 сторінці акта перевірки (а.с.26-37 т.1).

Контролюючий орган вважає, що ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2015 року по ціні що економічно необґрунтована. Різниця за 2015 рік становить 218940,85 грн; ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для Державного агентства резерву України протягом 2015 року по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. Різниця за 2015 рік становить 601603,47 грн; ДП "Полтавський КХП" надавало послуги з переробки зерна пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2015 року по ціні що економічно необґрунтована. Різниця за 2015 рік становить 25859,90 грн.

Відповідно до статуту ДП "Полтавський КХП", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.01.2014 №35, позивач заснований на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим статутом (пункт 1.1, 1.2 Статуту).

Визначення норм відшкодування витрат об'єктів державного цінового регулювання здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 №502 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на витрати, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1128 "Деякі питання використання зерна державного інтервенційного фонду".

Так, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.05.2011 №213 "Про затвердження норм відшкодування витрат, пов'язаних з комплексом заходів із зберігання, перевезення та переробки об'єктів державного цінового регулювання" встановлено максимальну норму відшкодування витрат за зберігання зерна, що є об'єктом державного цінового регулювання, у розмірі 17,50 грн за тонну на місяць з урахуванням ПДВ. За переробку зерна на борошно, що є об’єктом державного цінового регулювання, у розмірі 260,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ (а.с.62-62 т.2).

Відповідно до наказу Державного агентства резерву України №79 від 01.06.2011 "Про встановлення розміру відшкодування витрат за зберігання 1 тонни зерна державного резерву" встановлено з 01.06.2011 розмір витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням зерна державного резерву, що підлягає відшкодуванню державним підприємствам, які належать до сфери управління Держрезерву України, у розмірі 15,00 грн (з урахуванням ПДВ) за зберігання однієї тонни в місяць (а.с.61 т.2).

Отже, позивач здійснює відповідальне зберігання зерна державного резерву на підставі договорів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладених відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" та одержують відшкодування витрат за зберігання згідно з наказом Державного агентства резерву України №279 від 01.06.2011.

Вищевикладене свідчить, що встановлення розміру відшкодування норм витрат при збереженні та переробці зерна (об’єктів державного цінового регулювання) не належить до повноважень ДП "Полтавський КХП", а тому позивач не вправі збільшувати розмір вартості послуг.

Таким чином, ДП "Полтавський КХП" не допущено порушень вимог Податкового законодавства України стосовно завищення валових витрат та повноти нарахування податку на прибуток, а також інших норм чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на Господарський кодекс України в частині мети господарської діяльності - одержання прибутку та недоотримання позивачем доходу у вигляді надання послуг по зберіганню для держрезерву за ціною нижчою суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України та Господарський кодекс України не ставить в залежність загальну мету господарської діяльності на отримання прибутку із здійсненням окремої операції з окремим контрагентом. Відповідачем не заперечується, що ним під час перевірки не було встановлено збиткової діяльності позивача. Крім того, у відповідача не має повноважень визначати рентабельність тих чи інших послуг суб'єкта господарювання.

Суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності визначення порушення підпункту 138.10.3, 138.10.6, пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України стосовно заниження податку на прибуток за 2015 рік.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, стаття 138 Податкового кодексу України викладена у новій редакції та не має пункту 138.10.

Таким чином, при розгляді питання щодо заниження податку на прибуток за 2015 рік контролюючим органом застосовано пункти, що не діяли у період з 01.01.2015.

Стосовно визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 60679,00 грн суд зазначає таке.

Збільшуючи суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, відповідач керувався тим, що оскільки збиток, отриманий як перевищення вартості послуг над доходами від їх реалізації, не є витратами, що пов'язані із проведенням господарської діяльності, то, відповідно, і податок на додану вартість, нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності. Здійснення збиткової діяльності не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів та до зростання власного капіталу та, відповідно, не пов’язане із господарською діяльністю.

Позивач не погоджується з донарахованим податком на додану вартість і зазначає, що в податкових деклараціях за 2014-2015 року податкові зобов’язання визначені правильно, відповідно до статті 188.1 Податкового кодексу України. Фактично придбані товари (роботи, послуги), що за даними бухгалтерського обліку віднесені на собівартість послуг зі збереження та переробки зерна, використані в операціях, які є об’єктом оподаткування.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу /пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України/.

З наведених законодавчих норм слідує, що право на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З письмових заперечень слідує, що підставою для збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість слугував висновок перевіряючих щодо надання послуг зі зберігання та переробки зерна пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" та Державного агентства резерву України по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. Будь-яких інших підстав відповідачем не наведено.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області безпідставно ставить у вину ДП "Полтавський КХП" порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у ГУ ДФС у Полтавській області не було визначених законом підстав для визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 60679,00 грн та застосовувати штрафну санкцію у розмірі 15169,75 грн.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0003661401, №0003651401, №0003671401 прийняті ГУ ДФС у Полтавській області необґрунтовано та не на підставі закону, у зв’язку з чим підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0003661401, №0003651401, №0003671401 є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправними і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.09.2016 №0003661401, №0003651401, №0003671401.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 21.09.2016 №0003661401, №0003651401, №0003671401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5899,56 (п’ять тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять гривень п’ятдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна