Постанова № 68001018, 28.07.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2017 р. м. Вінниця Справа № 802/1028/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: Покотила В.М.

представників відповідача: Непийводи І.А., Козачка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІТ СПОРТ УКРАЇНА"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області.

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт Спорт Україна" (далі - ТОВ "Стріт Спорт Україна", товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. №0004601400.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сейтон Груп" за період грудень 2016 року, складено акт, в якому зафіксовано порушення п. 198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Стріт Спорт Україна" занижено податок на додану вартість на суму 382 920 грн. та занижено позитивне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 382 920 грн. Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «Сейтон Груп» фактично не могло надати ТОВ «Стріт Спорт Україна» послуги порошкового фарбування, збирання та пакування спортивних комплексів у грудні 2016 року, а відтак, податкові накладні та розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ «Стріт Спорт Україна» та відображені у податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання послуг.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки податкові та видаткові накладні від ТОВ "Сейтон Груп", що стали підставою для зарахування підприємством податкового кредиту, належним чином оформленні та надані для огляду під час проведення перевірки державному податковому інспектору. Окрім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит ТОВ «Стріт Спорт Україна» не може ставитись у пряму залежність від одержання податкової дисципліни третіми особами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та послались на наступне.

В ході проведеної перевірки встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операції позивача з ТОВ "Сейтон Груп" у зв'язку із відсутністю документального підтвердження факту відвантаження спортивних комплексів на ТОВ "Сейтон Груп" для виконання та їх зворотнього прийняття, необхідного персоналу для задекларованого обсягу послуг, тощо. В свою чергу, необхідною умовою для відображення операцій у складі витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до складу витрат та податкового кредиту отримані послуги від виконавця ТОВ "Сейтон Груп".

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 28.04.2017 року № 780 та наказу від 28.04.2017 року за № 722 податковим інспектором у період з 28.04.2017 року по 10.05.2017 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Стріт Спорт Україна» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сейтон Груп" за період грудень 2016 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.05.2017 року за № 421/1401/40258128, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Стріт Спорт Україна" занижено податок на додану вартість на суму 382 920 грн. та занижено позитивне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 382 920 грн.".

В акті зазначено, що відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/28253/16-К, ТОВ "Сейтон Груп" визначено, як суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності, який створено з метою надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Окрім того, у висновку вказано, що про нереальність надання послуг свідчить відсутність документального підтвердження факту відвантаження спортивних комплексів на ТОВ "Сейтон Груп" для виконання та їх зворотнього прийняття; відсутність факту придбання та використання матеріалів для фарбування ТОВ "Камтілюкс"; відсутність у ТОВ "Сейтон Груп" персоналу необхідного для задекларованого обсягу послуг. Таким чином, дослідивши ланцюг постачання, факту надання послуг, як обов'язкової ланки здійснення реальної господарської операції, - не з'ясовано.

Враховуючи результати аналізу вищевказаного ланцюга постачання відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із ТОВ "Сейтон Груп" та ТОВ "Стріт Спорт Україна".

На підставі акту перевірки відповідачем 08.06.2017 року прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0004601400, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 382 920 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі у сумі 95 730 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як встановлено судом 19.12.2016 року між ТОВ «Стріт Спорт Україна» (замовник) та ТОВ "Сейтон груп" (виконавець) укладено договір надання послуг № 14 відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику відповідної якості, а замовник зобов'язується прийняти їх та здійснити оплату. Предметом договору є послуги порошкового фарбування металевих виробів, збирання пакування виробів. Оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту надання послуг протягом 5 робочих днів. Загальна сума Договору визначається у розмірі 2 297 520,00 грн., в т.ч. ПДВ.

В підтвердження виконання вказаних послуг ТОВ "Сейтон Груп", позивачем надано наступні документи: акт №15 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.16 р.; дилерський контракт від 31.03.2016р.; податкову накладну №2102 від 21.12.2016 р.; платіжні доручення №219 від 22.02.2017р., виписки із банківського рахунку №26006055324727 за період з 01.12.2016 р. по 31.03.2017 р.

Окрім того, в підтвердження подальшого використання обладнання, позивачем надано наступні документи: договора підряду облаштування спортивних майданчиків №290/12 від 26.12.2016 р., №226/12 від 23.12.2016 р., №254/12 від 23.12.2016 р., №301/12 від 26.12.2016р.; акти приймання виконаних будівельних робіт №1 , №2 за грудень 2016 р.; видаткові накладні №РН -0000008 від 22.12.2016 р., №РН -0000009 від 22.12.2016 р. , №РН -0000010 від 22.12.2016 р., №РН -0000011 від 22.12.2016 р. , № ЧВ00000009 від 07.10.2016 р., № ВН 00000030 від 20.10.2016 р.

Надані позивачем первинні документи, по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним послуг. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки, саме з вказаного приводу, визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частини першої статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах ("Булвес" АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) де зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд також зазначає, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі на який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень такими контрагентами діючого законодавства.

Окрім того, суд зважує і на позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Тімуртас проти Туреччини (2010 рік, заява N 23531/94), яка полягає у тому, що тягар доказування покладається саме на органи державної влади, які мають надати належні та переконливі докази наявності виявленого порушення.

Окремо щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та, як наслідок, на думку податкового органу, - недоведеність реальності операцій, то суд зазначає про наступне.

Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія суб'єкта господарювання, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкові наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на ватаж. Така позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 10.08.2016 р. у справі № К/800/37022/15.

Оцінюючи доводи податкового органу про відсутність факту придбання та використання матеріалів для фарбування, то суд такі не бере до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 14 від 19.12.2016.р., матеріали для фарбування надаються замовником, тобто ТОВ «Стріт Спорт Україна».

На виконання умов вказаного договору, позивачем придбано у ТОВ «Імтек Україна» матеріали для фарбування, що підтверджується видатковими накладними №РН -0002877, №РН -0002878 від 13.12.2016р., №РН -0002331 від 27.10.2016р.

При вирішені цього спору суд враховуює, що відповідно до частини третьої статті КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, дають суду підстави для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Стаття 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0004601400 від 08.06.2017 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІТ СПОРТ УКРАЇНА" (вул. Тракторна, 56 Е, м. Погребище, Вінницька область) судовий збір у розмірі 7 179,75 (сім тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 75 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7 , м.Вінниця).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна