Постанова № 68000844, 28.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/839/17 Головуючий у 1 інстанції Слісар А. В. Провадження № 33/795/314/2017 Категорія - ч. 2 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Оседача М.М.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 не працюючий, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Також, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 320 грн. 60 коп.

Як встановив суд, ОСОБА_1 02 травня 2017 року о 22 год. 30 хв. в с. Стольне, Менського району, Чернігівської області по вул. Миру керував мопедом без посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та застосувати відносно нього захід впливу в межах ст. 24-1 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом під час винесення рішення отримані фактичні дані з'ясував однобічно, надавши перевагу протоколу про адміністративне правопорушення та письмовим поясненням, а також, в порушення правил ст.ст. 254, 256, 268 КУпАП інспектором поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було роз'яснено права та обов'язки та не вручено йому копію протоколу. Вважає, що місцевим судом, в оскаржуваній постанові, не зазначено конкретно встановлених в судовому засіданні фактичних обставини справи. Також, вважає, що через деякі аспекти діловодства заповнений бланк протоколу не відповідає вимогам Інструкції щодо його заповнення. Крім того, зазначає, що суд призначив йому вид стягнення, без врахування норм ст. 24-1 КУпАП, а також безпідставно стягнув судовий збір, оскільки він на момент вчинення адміністративного правопорушення являвся неповнолітнім. Окрім того, вважає, що місцевий суд, за наявності декількох справ про адміністративні правопорушення відносно нього мав їх об'єднати у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, однак розглянув матеріали в окремих провадженнях.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання поданої скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 в повному обсязі підтверджується даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 2 травня 2017 року серії БР № 277871, згідно якого останній 02 травня 2017 року о 23 год. 15 хв. в с. Стольне Менського району Чернігівської області по вул. Миру керував мопедом «Вайпер», без посвідчення водія; обставини, вказані в протоколі, також були підтверджені самим ОСОБА_1 в судовому засіданні місцевого суду, який визнав свою вину та підтвердив факт вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджуються зібраними у справі доказами.

В ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про те, що йому не було роз'яснено права та обов'язки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та не вручено його копії, оскільки, як вбачається з самого протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, виклав свої пояснення та йому було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що засвідчено його власноручним підписом.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно не зазначення судом фактично встановлених в судовому засіданні обставин справи, то дані доводи, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, так як постанова місцевого суду містить всі дані, передбачені вказаною нормою закону, а встановлені судом обставини викладені лаконічно, без будь яких суперечностей та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено правила його складання через деякі аспекти діловодства, хоча і є слушними, але їх наявність не є підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки відомості в протоколі про адміністративне правопорушення внесені розбірливим почерком, є придатними для читання, в зв'язку з чим вказана обставина не перешкоджає можливості дослідженню даних внесених до нього.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1, щодо необхідності місцевому суду об'єднати та розглянути наявні відносно нього справи про адміністративні правопорушення у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки в чинному законодавстві відсутня норма закону, яка б встановлювала обов'язковість суду об'єднувати провадження у справах про адміністративні правопорушення за наявності кількох складених протоколів про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів скаржника про незаконність та безпідставність накладеного відносно нього, як неповнолітньої особи, виду та розміру адміністративного стягнення, яке на його думку було призначене без врахування вимог ст. 24-1 КУпАП є слушними.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, що до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП. З урахуванням особи правопорушника, який є неповнолітнім, за місцем навчання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, апеляційний суд приходить до висновку за доцільне застосувати до нього заходи впливу у виді попередження.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення питання про судовий збір, то слід зазначити наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлюються пільги щодо сплати судового збору і в ньому відсутні пільги щодо судового збору, який накладається у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому ОСОБА_1, з урахуванням положень ст. 13 КУпАП, повинен сплачувати судовий збір відповідно до законодавства на загальних підставах.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводить достатніх підстав, передбачених ст. 247 КУпАП для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді даної справи, яке б потягло за собою безумовне скасування судового рішення суду першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 24-1, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - змінити.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та на підставі ст..24-1 КУпАП застосувати до нього заходи впливу у виді попередження.

В решті постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Оседач