Постанова № 68000825, 25.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/839/17 Головуючий у 1 інстанції Слісар А.В. Провадження № 33/795/315/2017 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Оседача М.М.

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1 не працюючого,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 320 грн.

Як встановив суд, ОСОБА_1 02 травня 2017 року о 22 год. 30 хв. в с. Стольне Менського району Чернігівської області по вул.. Миру керував мопедом Вайпер з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота), від проходження огляду в медичному закладі чи за допомогою приладу «Драгер» відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та застосувати до нього захід впливу в межах правил ст. 24-1 КУпАП, тобто заходи впливу, які застосовуються до неповнолітніх.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, йому, в порушення вимог ст. 256, 268 КУпАП не роз'яснювалися його права і обов'язки. Крім того, стверджує, що судом не було встановлено фактичних обставин справи, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 283 КУпАП. Звертає увагу суду на те, що інспектором, під час складання протоколу були порушені вимоги п. 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, оскільки запис в протоколі мав бути здійснений друкованими літерами. Вважає, що місцевий суд при призначенні йому виду адміністративного стягнення не в достатній мірі врахував його особу, не взяв до уваги того, що він є неповнолітньою особою, розглянув справу без участі його батьків та призначив йому вид стягнення, без врахування норм ст. 24-1 КУпАП, а також безпідставно стягнув судовий збір. Вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КУпАП слід було об'єднати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав вимоги, викладені в поданій ним скарзі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, що передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується його показаннями, відповідно до яких він не заперечував факту вживання алкоголю, після чого здійснював керування транспортним засобом; дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 02 травня 2017 року серія БР № 277870, відповідно до якого ОСОБА_1 керував мопедом «Вайпер» в с. Стольне Менського району Чернігівської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1); власноручними поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в присутності яких ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (а.с. 2-3); рапортом інспектора поліції Ковальчука С.О., який склав протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 4); розпискою ОСОБА_1 про те, що він зобов'язався не керувати в подальшому транспортним засобом (а.с. 5).

Вищевикладеним доказам місцевий суд надав правильну оцінку та вірно встановив фактичні обставини справи щодо відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння за наявності підозри знаходження особи в такому стані, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях особи правопорушника міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що працівники поліції, під час складання протоколу не роз'яснили йому про права та обов'язки, передбачені ст. 256, 268 КУпАП, однак дане твердження є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, та спростовується наявним в протоколі про адміністративне правопорушення записом, відповідно до якого громадянину ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що він засвідчив своїм власноручним підписом (а.с. 1).

Крім того, вимагаючи скасувати постанову суду, ОСОБА_1 вказав, що суд при ухваленні рішення не встановив фактичних обставин справи, але дане твердження не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Даних вимог місцевий суд дотримався в повному обсязі, оскільки, як вбачається з мотивувальної частини рішення суд встановив, що ОСОБА_1 02 травня 2017 року о 22 год. 30 хв. в с. Стольне Менського району Чернігівської області по вул. Миру керував мопедом Вайпер з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота), від проходження огляду в медичному закладі чи за допомогою приладу «Драгер» відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, твердження апелянта про те, що суд не встановив фактичних обставин справи та не виклав їх у своєму рішенні не знайшли свого підтвердження.

Доводи ОСОБА_1 про те, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено правила його складання, визначені в Інструкції, хоча і є слушними, але їх наявність не є наслідком скасування чи зміни відповідного рішення, оскільки відомості в протокол про адміністративне правопорушення внесені розбірливим почерком, що не перешкоджає можливості дослідженню даних внесених до нього.

Не знайшли свого підтвердження і твердження апелянта про незаконність та безпідставність накладеного відносно нього, як неповнолітньої особи, виду та розміру адміністративного стягнення, яке було призначене без врахування вимог ст. 24-1 КУпАП.

Так, місцевий суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи та досліджених доказів та даних про особу правопорушника прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП без застосування норм ст. 24-1 КУпАП внаслідок тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення та з метою в подальшому припинення вчинення аналогічних правопорушень останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 виповнилося 17 років.

Однак, відповідно до ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 130 КУпАП вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, а отже місцевий суд, враховуючи вищевикладену норму закону про адміністративне правопорушення, цілком обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення на загальних підставах в межах санкції частини статті що йому інкримінується.

Крім того, посилання ОСОБА_1 про те, що за наявності складених відносно нього адміністративних протоколів за ч. 1 ст. 130, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КУпАП у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, їх слід було об'єднати та розглянути разом, є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки в чинному законодавстві відсутня норма закону, яка б встановлювала обов'язковість об'єднань проваджень у справах про адміністративні правопорушення за наявності кількох складених протоколів про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами за санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції належним чином не дослідив дані про особу порушника та не врахував, того, що він не отримував посвідчення водія, що підтверджується довідкою ТСЦ 7444 РСЦ МВС в Чернігівській області.

Так, відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Таким чином, суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке не підлягало застосуванню, оскільки позбавив права керування транспортними засобами особу, яка такого права не мала, в зв'язку з чим відносно нього можливо застосувати лише адміністративне стягнення у виді штрафу.

Порушень закону, що тягнуть скасування постанови суду, як про це просив апелянт у своїй апеляційній скарзі, при апеляційному розгляді справи не було встановлено.

Керуючись ст.ст. 245, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 - змінити, виключивши вказівку суду на позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі (600) шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті грн.) гривень в дохід держави.

В решті постанову Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Оседач