Ухвала суду № 67995294, 24.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.07.2017Справа № 910/15285/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техдорбут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД"

про стягнення 1 622 500, 00 грн. та зобов'язання повернути автомобіль

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явився;

від відповідача: Коваленко Н.В. за довіреністю від 10.10.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техдорбуд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 700 000,00 грн. боргу, 922 500,00 грн. неустойки та зобов'язання повернути автомобіль DAF, реєстраційний номер АІ7623 FН.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з переобладнання щодо строків виконання робіт. Позивач зазначав, що на виконання умов договору перерахував відповідачу 700 000,00 грн., проте відповідач роботи за Договором не виконав, на неодноразові звернення автомобіль не повернув всупереч положень статей 391, 1212 Цивільного кодексу України. Водночас у додаткових поясненнях позивач посилався на порушення відповідачем обумовлених договором зобов'язань та наслідків, передбачених статтями 612, 849 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що у зв'язку з порушенням позивачем своїх зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 60% вартості робіт, подія, яка визначена як початок строку на здійснення робіт виконавцем не настала, а, відтак, прострочення виконання зобов'язання чи ухилення від його виконання позивач не довів У додаткових поясненнях відповідач зазначав також про те, що роботи за договором з переобладнання автомобіля виконані у повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/15285/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 вищевказане судове рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/15285/16 скасовані, справу № 910/15285/16 передано на новий розгляд.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 21.04.2017 № 05-23/1437 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15285/16. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/15285/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 прийнято справу № 910/15285/16 до свого провадження та призначено до розгляду на 29.05.2017.

26.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує.

29.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.05.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.06.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/15285/16 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.07.2017 року.

29.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.07.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.07.2017 року.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.07.2017 року.

24.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи, проведення якої просить суд доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

24.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.07.2017 року судом розглянуто подане позивачем клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи, та вирішено задовольнити його, враховуючи наступне.

Так, згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Також, за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Також, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Як на тому наголошено в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з переобладнання від 22.05.2015, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виготовити та встановити обладнання для ямочного ремонту «Олекса» зі своїх матеріалів та виконати роботу з переобладнання автомобіля/шасі Замовника, а Замовник прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 2.1.2. Договору оплата здійснюється в розмірі 40% від вартості робіт, передбачених у відповідній специфікації, сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту готовності переобладнаних автомобілів до видачі, що підтверджується листом, отриманим Замовником від Виконавця, на підставі виставленого рахунку-фактури.

Відповідач стверджує, що він в повній мірі виконав свої зобов'язання за Договором, незважаючи на відсутність належних оплат з боку позивача та завершив всі передбачені Договором роботи, тоді як позивач з даними доводами відповідача не погоджується та наполягає на тому, що передбачені умовами Договору роботи відповідачем виконані не були.

За таких обставин, оскільки для повного, всебічного та об'єктивного розгляду даного спору по суті є необхідність встановити обсяг та якість виконаних відповідачем за спірним Договором робіт, що потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне призначити у справі судову технічну експертизу.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням згаданих науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Щодо експертної установи, якій має бути доручено проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, суд зазначає наступне.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

В даному випадку, суд вважає за необхідне доручити проведення призначеної у справі судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до роз'яснень, які надав Пленум Вищого господарського суду України в п. 23 своєї Постанови від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що саме відповідач в силу приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов висновку, що витрати по проведенню експертизи на даному етапі покладаються на позивача як на заінтересовану сторону.

Керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 910/15285/16 судову технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6).

2. На вирішення експертизи поставити наступні запитання:

- чи відповідає виготовлене відповідачем обладнання для ямочного ремонту «Олекса» умовам Договору про надання послуг з переобладнання від 22.05.2015, укладеного між ТОВ «Техдорбуд» та ТОВ «Теххімуніверсал», а також вимогам стандартів, технічних умов та нормативно-правових актів, що ставляться до даного виду обладнання?

- чи має виготовлене відповідачем за Договору про надання послуг з переобладнання від 22.05.2015, укладеного між ТОВ «Техдорбуд» та ТОВ «Теххімуніверсал», обладнання для ямочного ремонту «Олекса» дефекти? Якщо так то які саме і чи є ці дефекти істотними? Чи можлива експлуатація виготовленого відповідачем обладнання за наявності виявлених дефектів?

- чи виконані відповідачем в повному обсязі передбачені умовами Договору про надання послуг з переобладнання від 22.05.2015, укладеного між ТОВ «Техдорбуд» та ТОВ «Теххімуніверсал», роботи з переобладнання автомобіля DAF, реєстраційний номер АІ7623FН? Якщо роботи виконані частково то в якій частині вони виконані?

- чи відповідає якість виконаних відповідачем робіт з переобладнання автомобіля DAF, реєстраційний номер АІ7623FН умовам Договору про надання послуг з переобладнання від 22.05.2015 та Специфікації до нього, укладеного між ТОВ «Техдорбуд» та ТОВ «Теххімуніверсал», а також вимогам стандартів, технічних умов та нормативно-правових актів, що ставляться до даного виду робіт?

- чи мають виконані відповідачем роботи з переобладнання автомобіля DAF, реєстраційний номер АІ7623FН дефекти? Якщо так то які саме і чи є ці дефекти істотними? Чи можлива експлуатація автомобіля DAF, реєстраційний номер АІ7623FН обладнання за наявності виявлених дефектів?

3. Попередити експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

4. Зобов'язати учасників судового процесу надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

5. Оплату витрат по проведенню судової експертизи на даному етапі провадження у справі покласти на позивача і запропонувати йому вирішити питання з експертною установою щодо сплати, в т.ч. шляхом попередньої оплати, сум за проведення судової експертизи.

6. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.

Суддя М.Є. Літвінова