Рішення № 67995282, 26.07.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2017 рокуСправа № 921/333/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Тверська, 5, Мсп 680, Південна Частина Києва, Київ, 03680 в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" вул. Гоголя, 1, м.Львів, Львівська область, 79007

до Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" вул. Замкова, 6, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

про cтягнення неустойки в сумі 51 690 грн.

за участі представника відповідача : ОСОБА_1 - довіреність від 30.03.2017р.

Суть справи: позивач - ПАТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДП "Бережанське лісомисливське господарство" 51690 грн. 00 коп. штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу на підставі комерційних актів від 21.12.2016 р. №366602/16 та №366602/17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при контрольній перевірці маси вантажу (деревина паливна) у вагонах №96392014 та 96396015, відправлених у грудні 2016 року відповідачем до Румунії, було виявлено невідповідність маси, зазначеній відправником у накладних №542118 та №544791, про що перевізником 21 грудня 2016 року були складені комерційні акти . В результаті невірного зазначення маси вантажу, яка впливає на визначення розміру провізної плати, згідно проведеного розрахунку, було занижено розмір платежів за перевезення. Належна провізна плата за даною відправкою згідно розрахунків становить 10338 грн. 00 коп. (4097,00 грн. + 6241,00 грн.). Тому, на підставі §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС відповідачу нарахована неустойка у п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 51690,00 грн. (10338,00 грн. х 5).

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, подав суду заперечення на відзив.

Представник відповідача в засіданні суду, відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях заперечив проти позову, просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

При цьому відповідач зазначає, що у накладній, в графі маса вантажу, відповідачем, із дотриманням законодавчих приписів та правил, визначено масу лісоматеріалів крановими вагами, які мають всі необхідні нормативні документи.

Натомість, при проведенні контрольного зважування Залізницею, всупереч закону, обрано інший, ніж державним підприємством, спосіб визначення маси вантажу, без урахування погодних умов, за яких здійснювалось спірне перевезення та таких властивостей деревини як влагомісткість.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

В грудні 2016 року, згідно залізничних накладних №542118 та №544791 відповідач -ДП "Бережанське лісомисливське господарство" із станції Бережани Львівської залізниці завантажив та відправив два вагони №96392014 та 96396015 до Румунії, станція Дорнешти з вантажем деревина паливна.

У залізничній накладній №542118 у графі 24 відправником вказана маса вантажу -36000 кг., а у накладній №544791 55000 кг.

Як зазначає відповідач, маса лісоматеріалів визначалась ним крановими вагами типу 10ВК-РКМ заводський номер 925, які у встановленому порядку повірені та мають усі дозвільні документи ( копії документів у справі).

Вирішуючи спір по суті, суд враховує , що взаємовідносини сторін регулюються, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС у редакції від 06.06.2014р. ), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав. До даної Угоди приєдналася Державна адміністрація залізничного транспорту України та її дія підтверджена постановою Кабінету міністрів України №246 від 03.04.1993р.

Згідно зі статтею 2 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що договірні відносини виникли у позивача Залізниці з резидентом України відповідачем по справі , у звязку з чим норми цієї угоди мають обов'язкову силу для обох учасників спору.

За §3 ст.14 СМГС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.

21.12.2016 року при надходженні двох вагонів, завантажених лісоматеріалами відповідача, на станцію Чернівці, у відповідності до ст.23 СМГС позивачем було проведено контрольну перевірку маси вантажу. За її результатами Залізницею встановлено, що маса вантажу у вагонах №96392014 та 96396015 не відповідає масі, зазначеній відправником у накладних. Зокрема, згідно накладної №542118 маса вантажу становить 36000 кг, а фактично виявилося 43000 кг , за накладною №544791 55000 кг, насправді 63900 кг. Про вказане свідчить і копія виписки із Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по ст. Чернівці Львівської залізниці.

Згідно ст. 19 СМГС визначення маси вантажу здійснюється відповідно до правил перевезення вантажу. В даному випадку слід керуватись Правилами приймання вантажів до перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів)

Залізницею контрольне зважування було проведене на справних 150-ти тонних вагонних вагах ВЦ-150, що підтверджується Технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки, які пройшли повірку 21.10.2016 р. , що засвідчується відповідними відмітками на документах ( копія у справі).

Відповідно до §1 ст. 16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

У статті 29 СМГС передбачено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним в накладній.

З огляду на викладене, за наслідками проведеної перевірки були складені комерційний акти №366602/16 та №366602/17, що містять всі необхідні відомості та підписані особами . які мають на те відповідні повноваження.

Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:

1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється;

2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється

Відносно неустойок діє такий же порядок.

Статтею 5 СМГС визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Згідно § 5 ст.30 СМГС неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Предметом даного спору є стягнення залізницею неустойки за неправильне зазначення у накладних маси вантажу в порядку передбаченому національним законодавством України.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Статут залізниць чинний зі змінами і доповненнями.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст.6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.37 Статуту залізниць). За правилами ст.24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. ). Аналогічні за змістом умови наведені й у п.35. 4 Додатку №1 до СМГС.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.(п.5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів - засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 (далі Правила складання актів), які у п. 2 передбачають, що дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Комерційними актами підтверджується перевищення маси вантажу у вагонах від маси, що зазначена у накладних на перевезення. Таке перевищення складає більше 0,2%.

У зв'язку з цим, доводи відповідача про те, що вантаж є гігроскопічним матеріалом, що вбирає вологу та змінює свою вагу, а тому перебування лісоматеріалів у дорозі у відкритому вагоні та погодні умови могли вплинути на масу вантажу та збільшити останню на 7000 кг та 8900 кг (тобто близько 20 відсотків від завантаженої маси) , суд відхиляє як необґрунтовані.

Судом оцінюються критично й посилання лісомисливського господарства на те, що у спірних правовідносинах , Залізницею при проведені контрольної перевірки маси вантажу обрано невірний спосіб зважування , який був іншим, ніж той, що застосовувався державним підприємством на станції відправлення.

Так, відповідно до ст. 19 СМГС та п.4 Додатка №1 до СМГС відправник здійснює завантаження вантажу у вагони та визначає його масу.

При визначенні маси вантажу шляхом зважування на вагах тара вагона приймається та що вказана на вагоні.

У спірних правовідносинах, на виконання зазначеної вище правової норми, відповідачем при зважуванні, щодо тари вагонів, було взято показник за трафаретом, який зазначений на вагонах. Вказані відомості, в подальшому, використанні і Залізницею, що й передбачено у п.2 Правил складання актів. Будь-яких законодавчих вказівок про необхідність проводити окремо зважування порожнього вагона жоден із правових актів, не містить, а відтак посилання лісомисливського господарства щодо цього, судом до уваги не приймаються.

Не підтвердженими належним чином є і посилання відповідача на те , що у порожньому вагоні могли знаходитися якісь посторонні предмети, які збільшили його масу.

Адже, за п.31 Статуту Залізниця зобов'язана подавати під завантаження вагони справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, тощо. При цьому, придатність вагонів для перевезення визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Матеріали справи не містять жодних зауважень чи застережень лісомисливського господарства щодо непридатності поданого для завантаження рухомого складу.

Із матеріалів справи слідує, що відправник здійснював зважування лісоматеріалів вагою крановою 10 ВК-РКМ, заводський номер 925, повірка якої проведена 26.07.2016 року, акт огляду технічного стану ваги від 10.08.2016 року ; технологічний регламент визначення маси лісоматеріалів, погоджений з начальником станції Бережани ОСОБА_2

Залізницею у відповідності до Правил перевезень вантажів контрольне зважування проведене на справних 150-ти тонних вагонних вагах ВЦ-150, стосовно яких також проведено відповідні техогляди та державна повірка, що свідчить про їх відповідність державним вимогам та стандартам щодо вимірювальної техніки.

Пунктом 4.7 Додатка №1 до СМГС визначено, що маса визначається зважуванням чи розрахунковим методом (по трафарету, стандарту, обміру, заміру).

У п.5 Правил приймання вантажів до перевезення зазначено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних та інших вагах) або іншим способом.

Відповідно до п. 9 даних Правил, маса лісоматеріалів і дров визначається відправником зважуванням та в окремих випадках умовно.

Таким чином, нормативно визначено декілька способів визначення маси деревини паливної. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Зважування на вагах - це і є як один із способів, який обрали як відправник так і Залізниця при визначенні маси спірного вантажу. А ваги на яких проводилося визначення маси у спірних правовідносинах, це уже різновид вимірювальної техніки, а не різний спосіб визначення маси.

Суд враховує, що зважування на вагах є доволі точним способом визначення маси вантажу (п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"). При цьому суд переконаний, що саме зважування із зупинкою і розчепленням вагонів, є найбільш точним та забезпечує отримання достовірного результату (в порівнянні із зважуванням без розчеплення, чи зважуванням у русі). Відтак, залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях вправі при зважуванні обрати найбільш точний спосіб зважування .

Посилання лісомисливського господарства на порушення позивачем п.10 Правил приймання вантажів, могли б враховуватись судом , якщо б Залізницею був обраний менш точний спосіб визначення маси вантажу, ніж встановлений даними Правилами , що у спірних правовідносинах місця не мало.

А відтак, при вірному зазначенні маси вантажу у залізничних накладних відправником, у обох випадках зважування , показники мали б співпадати ( +/- 0,2%), а не різнитися на майже двадцять відсотків.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу, які засвідчено належними та допустимими доказами - комерційними актами , що, в свою чергу, є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності, передбаченої §3 п.4 ст. 16 СМГС.

Згідно до наведеної правової норми, відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що занижений розмір провізних платежів.

За приписами ст. 16 §3 ч.2 СМГС неустойка за п. 4 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Згідно розрахунків позивача належна провізна плата за даним перевезенням вантажу становить 10338 грн. 00 коп.

Тому, на підставі §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС ним державному підприємству нарахована неустойка у п'ятикратному розмірі провізної плати, що дорівнює 500% цієї вартості. При цьому, СМГС не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці.

Водночас, зміст загального поняття штрафу наведено у ч. 2 ст. 549 ЦК України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, за загальним правилом штраф обраховується не з загальної вартості послуг (робіт, товарів), а із вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). І відповідно, зважаючи на те, що інше прямо не передбачено Статутом та СМГС, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку маси вантажу.

У той же час із наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було ним обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що прямо суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Варто зазначити що аналогічні за змістом висновки щодо спірних правовідносин викладені і Вищим господарським судом України при вирішенні спору у справі №904/10497/16 ( копія постанови від 24.05.2017 року у справі).

Із проведених та долучених Залізницею до матеріалів справи розрахунків вбачається, що належний платіж за перевезення у вагоні №96392014 43 000 кг складає 4097 грн. 00 коп., що на 135 грн. більше тарифу знятого при відправленні за вантаж масою 36000 кг, у вагоні №96396015, за перевезення 63900 кг - 6241,00 грн., тобто на 196 грн. 00 коп. більше ніж було оплачено за перевезення 55000 кг.

Таким чином, вартість провізної плати надлишкового вантажу складає 331 грн. (135 + 196), а правильний розмір штрафу, який підлягає стягненню з відправника у судовому порядку становить 1655 грн. (5х331 грн. ). Як наслідок, у цій частині позовних вимог суд задовольняє, а в решті слід відмовити за безпідставністю звернення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1,2,12,32-34,44-49,82 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" (ул. Замкова, 6, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, ід. код 00993018) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м.Львів, Львівська область, 79007, ід. код 40081195) 1655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. неустойки та 51 (п'ятдесят одну) грн. 23 коп. в рахунок повернення судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 28.07.2017 р.

СуддяО.В. Руденко