Рішення № 67995122, 24.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017Справа №910/22785/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ"

До Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріної І.В.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС- РАЙТ"

Про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу - Верповська О.В.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПГ Спеценергомаш"

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін :

від позивача: Пашковський Д.В.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

В судовому засіданні 24.07.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріної І.В. (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" (надалі - відповідач-2) про стягнення визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22785/16, розгляд справи призначено на 26.12.2016.

26.12.2016 ухвалою суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/22785/16 - Товариство з обмеженою відповідальністю "УПГ Спеценергомаш" та відкладено розгляд справи на 18.01.2017.

18.01.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2017.

01.02.2017 в судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/4818/16. Клопотання мотивовано тим, що позовні вимоги ґрунтуються на рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/4818/16, Постановою Вищого Господарського суду України вказана справа передана на новий розгляд.

01.02.2017 ухвалою Господарського суду м. Києва провадження у справі зупинено.

03.07.2017 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивоване тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справі №910/4818/16, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято номер рішення, яким вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ" задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 24.07.2017.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи-2 не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представники відповідачів та третьої особи-1 в судове засідання не з'явились, витребувані ухвалою суду документи не надіслали, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК» та Відкритим акціонерним товариством "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ" було укладено іпотечний договір №З_01Ю/6. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі під №837, окрім того накладено заборону відчуження вказаного у договорі іпотеки нерухомого майна до припинення договору іпотеки.

Вказаний договір Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 визнано недійсним. Скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасована запис про заборону відчуження нерухомого майна.

Водночас, позивач звертаючись до суду з позовом, просить визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріної І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 20.04.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Оспорювані правочини є договорами відступлення права вимоги, які регулюються нормами ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України не є ані договорами факторингу, ані фінансовими послугами.

Чинне законодавство України не містить заборон чи обмежень щодо укладення відповідачем-1 спірного договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України)

Із суті правочину про відступлення права вимоги випливає, що наслідком вчинення такого правочину є передання первісним кредитором своїх прав новому кредитору та прийняття новим кредитором цих прав.

Варто відмітити, що п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Аналогічні положення викладені в п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року за №11.

Так, станом на дату укладення спірного правочину, Договір іпотеки №3_01Ю/6 від 21.03.2013 був чинний, таким чином, укладення Договору відступлення прав за іпотечним договором 20.04.2016 року не могло порушити прав позивача, оскільки права за Договором іпотеки були чинними.

Також, суд звертає увагу, що на даний момент справа №910/4818/16, в якій розглядається спір про недійсність Договору іпотеки, перебуває у провадженні Вищого господарського суду України.

Окрім того, наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, та враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови оспорюваних договорів суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання їх недійсними.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ" до Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріної І.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.07.2017

Суддя М.О. Лиськов