Ухвала суду № 67995098, 26.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

26.06.2017Справа № 910/17943/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМ»

про стягнення 11 185,29 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника (стягувача): Грищенко О.М за довіреністю б/н від 18.08.2016;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/17943/16 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 6 122 грн. 78 коп. основного боргу, 948 грн. 00 коп. 3% річних, 4 114 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 600 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

09.12.2016 року господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення.

21.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (далі - скаржник, стягувач) надійшла скарга на бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2017 розгляд скарги було призначено на 12.04.2017 року.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання 12.04.2017 року не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року.

10.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ВДВС подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання 10.05.2017 року не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 07.06.2017 року.

13.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником скаржника подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник ВДВС в судове засідання 07.06.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста подав клопотання про розгляд скарги без його участі.

Представники скаржника та боржника в судове засідання 07.06.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 26.06.2017 року.

В судовому засіданні 26.06.2017 року представник стягувача підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представники ВДВС, боржника в судове засідання 26.06.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши в судовому засіданні 26.06.2017 року скаргу ТОВ «Компанія «НОТАПС» на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 30.01.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53292721 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, з метою виявлення належного боржнику майна, на яке може бути звернуто стягнення, державним виконавцем були направлені запити до ВРЕР з обслуговування Голосіївського району, Київського міського БТІ, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Правобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Києві, Державної інспекції сільського господарства, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, Територіального сервісного центру МВС РСЦ МВС України № 8041, Головного управління регіональної статистики України, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської РДА.

Виходом державного виконавця встановлено, що за адресою, яка значиться у виконавчому документі, боржника не розшукано, про що складено Акт від 07.02.2017 року.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. У разі відсутності технічної документації на майно, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Судом встановлено, що 06.04.2017 та 10.04.2017 державним виконавцем були винесені постанови про арешт грошових коштів та майна боржника.

Крім того, державним виконавцем було направлено Виклик керівника боржника до виконавця 19.04.2017 щодо сплати суми боргу за виконавчим документом.

З наведеного вбачається, що державним виконавцем у відповідності до вищевказаних вимог Закону України «Про виконавче провадження» вживались всі заходи с примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16, а тому посилання скаржника на бездіяльність ВДВС не знайшли підтвердження під час розгляду скарги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що подана стягувачем скарга на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не підлягає задоволенню.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання стягувача про відновлення строку на подання скарги на бездіяльність ВДВС, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» строк вчинення дій, про які зазначає стягувач, не встановлено, у зв'язку з чим бездіяльність може бути оскаржена в будь-який час, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

3. Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова

СУДДЯ УХВАЛИВ:

на 26.06.17 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя